18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/995/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Бондаренко Я.О. - адвокат за ордером;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК № 1» (м. Краматорськ, Донецька обл..) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИШЛЯХБУД-ПЛЮС» (м. Черкаси) про стягнення 543 222,53 грн.,
Позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з ТОВ «ЧЕРКАСИШЛЯХБУД-ПЛЮС» на свою користь заборгованості за договором № 23/12-2024о про оренду транспортних засобів від 23.12.2024 у розмірі 445 800,00 грн. - основна сума боргу, пені у розмірі - 67257.96 грн., інфляційні витрати у розмірі - 22290.00 грн. та 3 % річних у розмірі - 7874.57 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Явка учасників справи не визнавалася обов'язковою.
В засідання представник відповідача не з'явився, відзив на позов не подано. Спір не врегульовано.
Представник позивача позов підтримує і просить суд задовольнити його повністю.
За правилами ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заслухавши доводи та пояснення представника позивача і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Позивач вказав на допущену помилку із наданням в справу примірника договору № 23/12-2024о про оренду транспортних засобів від 23.12.2024 замість Договору № 2024-18-12 про оренду транспортних засобів від 18.12.2024, з якого і виник спір.
Належний примірник договору позивачем подано в ході розгляду справи і прийнято судом в якості доказу з урахуванням ст. 2 ГПК України.
Отже судом встановлено, що 18.12.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасишляхбуд-плюс" (далі - Замовник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЗК № 1" ( далі - виконавець, позивач у справі) укладено договір № 2024-18-12 про оренду транспортних засобів (а.с. 136-138), у відповідності до якого Виконавець зобов'язався надати Замовнику в оренду транспортні засоби з екіпажем:
1) Марка MAN TGS 41.540., НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , спеціальний вантажний самоскид (довжина 9040 мм, ширина 2400 мм, висота 2970 мм, вага без навантаження 16860 кг, повна вага 44000 кг, 2020 рік випуску) , водій ОСОБА_1 , посвідчення: НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 ;
2) Марка MAN TGS 41.540., НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , спеціальний вантажний самоскид (довжина 9040 мм, ширина 2400 мм, висота 2970 мм, вага без навантаження 14700 кг, повна вага 43000 кг, 2019 рік випуску), водій ОСОБА_2 , посвідчення: НОМЕР_7 , тел. НОМЕР_8 ;
3) Марка MAN TGS 41.540., НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , спеціальний вантажний самоскид (довжина 9040 мм, ширина 2400 мм, висота 2970 мм, вага без навантаження 16560 кг, повна вага 44000 кг, 2020 рік випуску), водій ОСОБА_3 , посвідчення: НОМЕР_11 ,, тел. НОМЕР_12 ( далі - Послуга), а Замовник зобов'язується прийняти надані Виконавцем послуги та сплатити Виконавцю вартість Послуг в порядку та на умовах визначених договором ( п. 1.1. договору).
Вартість транспортної послуги, що надається за цим Договором, вказана в Додатку № 1 до Договору, за одну поїздку по визначеному маршруту перевезення шлаку гранульованого ( п. 2.1. договору).
Розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 5 банківських днів із моменту надання товарно-транспортних накладних, актів надання послуг, що підтверджують вивезення Перевізником шлаку гранульованого ( п. 2.3. договору).
На виконання умов договору Позивачем були надані, а Відповідачем були прийняті послуги з перевезення на загальну суму 745 800,00 грн., що підтверджується актами надання послуг:
- № 21 від 05.01.2025 на суму 46 200,00 грн. ( а.с. 38);
- № 50 від 06.01.2025 на суму 29 700,00 грн. (зворотній а.с. 38);
- № 51 від 07.01.2025 на суму 29 700,00 грн. ( а.с. 39) ;
- № 52 від 08.01.2025 на суму 26 400,00 грн. (зворотній а.с. 39);
- № 53 від 09.01.2025 на суму 33 000,00 грн. (а.с. 40);
- № 54 від 10.01.2025 на суму 23 100,00 грн. (зворотній а.с. 40);
- № 55 від 11.01.2025 на суму 33 000,00 грн. ( а.с. 41);
- № 1982 від 31.12.2024 на суму 46 200,00 грн. (зворотній а.с. 41);
- № 116 від 13.01.2025 на суму 39 600,00 грн. (зворотній а.с. 42) ;
- № 117 від 14.01.2025 на суму 49 500,00 грн. (а.с. 43);
- № 118 від 15.01.2025 на суму 49 500,00грн. (зворотній а.с. 43);
- № 119 від 16.01.2025 на суму 46 200,00 грн. (а.с. 44);
- № 120 від 20.01.2025 на суму 33 000,00 грн. (зворотній а.с. 44);
- № 1952 від 29.12.2024 на суму 260 700,00 грн. (а.с. 45), та товарно - транспортними накладними, копії яких є в матеріалах справи ( а.с. 60-70).
Дані документи містять посилання на Договір № 2004-18-12 від 18.12.2024.
За доводами позивача, відповідач здійснив часткову оплату за послуги перевезення вантажу в сумі 300 000,00 грн., що підтверджується заключними виписками ( а.с. 71-73) також із посиланням відповідачем на вказаний договір.
Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 445 800,00 грн. ( 745 800,00 - 300 000, 00).
Доказів проведення більшого розрахунку ніж обліковує позивач, відповідачем суду не подано.
Часткова оплата послуги перевезення вантажу свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку провести повну оплату та про наявність у відповідача всіх документів, які необхідні для проведення розрахунку за послуги.
За правилами п. 2.3. Договору повний розрахунок відповідач має провести протягом 5 банківських днів із моменту надання товарно-транспортних накладних, актів наданих послуг.
Отже строк виконання зобов'язання за всіма поставками товару для відповідача є таким, що настав.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки остаточний розрахунок за основним боргом між сторонами не проведено, строк виконання зобов'язання є таким, що настав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 445 800,00 грн. залишку основного боргу за надані послуги.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 22290,00 грн., 3 % річних у розмірі 7874, 57 грн.
Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого:
У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.
Оскільки така відповідальність за невиконання грошового зобов'язання встановлена законом, то не має значення, чи передбачена вона умовами договору між сторонами.
За належними розрахунками позивач мав право нарахувати 22 733,15 грн. інфляційних витрат за вказаний період по спірних актах (а.с. 4-29), однак своїх вимог в цій частині не збільшив.
Тому суд вважає, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (до яких немає зауважень) у заявлених до стягнення сумах з боку позивача зроблені вірно (а.с. 4-29).
Доказів проведення розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 22 290,00 грн. інфляційних втрат та 7 874,57 грн. як 3% річних.
Заперечень проти доводів та розрахунків позивача з математичної точки зору відповідачем не подано.
Крім того, позивач просить стягнути 67 257,96 грн. пені за прострочення розрахунків за надані послуги.
Суд зазначає, що відповідно до положень статей 546, 549, 611 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) є способом забезпечення виконання зобов'язання, який може бути встановлений лише за домовленістю сторін договору або у випадках, прямо передбачених законом.
Як убачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір не містить положень про нарахування пені у разі порушення грошового зобов'язання відповідачем.
За правилами ст. 547 ГПК України правочин про забезпечення виконання зобов'язання має встановлюватися у письмовій формі. Недотримання письмової форми робить нікчемним такий правочин.
Для нарахування пені позивач просить застосувати ст. 231, 232 ГК України, норми ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", однак дані норми не можуть бути застосовані судом самостійно без врахування вимог ст. 547 ЦК України про письмову форму домовленості сторін про встановлення пені та її розміру за порушення грошового зобов'язання.
Ст. 549 ЦК України (ч. 3) у нині чинній редакції дає можливість стягувати подвійну облікову ставку НБУ за порушення боржником виконання грошового зобов' язання, на вимогу кредитора.
Однак дана норма діє лише з січня 2025 року і на відносини сторін поширюватися не може.
З огляду на відсутність у договорі відповідної умови, суд дійшов висновку, що у позивача як кредитора не виникло права на стягнення пені, оскільки такі санкції не можуть бути застосовані без чіткої договірної або законодавчої підстави.
Таким чином, вимога позивача про стягнення пені є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Доказів проведення повних розрахунків за всіма позовними вимогами, заперечень проти доводів та розрахунків позивача, в справу відповідачем не подано.
Отже зібраними у справі доказами позивач довів правову підставу та обґрунтованість своїх позовних вимог, сторонами спір не врегульовано, борг відповідачем повністю не сплачено, строк виконання всіх зобов'язань є таким що настав на час вирішення спору, однак до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить лише 445 800,00 грн. залишку основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 22290,00 грн., 3 % річних у розмірі 7874.57 грн. за договором № 2024-18-12 про оренду транспортних засобів від 18.12.2024 року.
В частині стягнення пені слід відмовити через безпідставність її нарахування.
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача, через неправильні дії якого виник спір, на користь позивача слід стягнути лише 6 518,67 грн., із застосуванням коефіцієнту 0,8 (ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"), оскільки позов подано через Електронний суд.
Повернення решти, як зайво сплаченого судового збору з Державного бюджету України, може бути проведено судом за заявою позивача у відповідності до ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСИШЛЯХБУД-ПЛЮС» (код 40999565, м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 73 оф. 309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЗК № 1» (код 43852659, м. Краматорськ, Донецька обл., вул. Тихого Олекси, 10) -- 445 800,00 грн. залишку основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 22290,00 грн., 3 % річних у розмірі 7874.57 грн. за договором № 2024-18-12 про оренду транспортних засобів від 18.12.2024 року та 6 518,67 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
В решті вимог в частині стягнення пені у позові відмовити.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року
Суддя Н.М. Спаських