Справа № 331/3945/24
Провадження № 2-п/206/32/25
05.11.2025м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Нестеренко Т.В.,
при секретарі Задорожньої К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою відповідача ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна, про скасування заочного рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
15.10.2025 року відповідач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівназвернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що28 квітня 2025 Самарським районним судом міста Дніпропетровська було прийнято рішення яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (Україна, 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, ЄДРПОУ44276926) заборгованість за договором № 4177309 від 19.05.2021 у розмірі 25184 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 96 коп., а також понесені судове витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп.
З даним рішенням відповідач у справі категорично не згідний, оскільки обставини справи встановленні не у повному обсязі.
В даному випадку суд, при розгляді даного питання підійшов шаблонно, без дослідження обставин які кардинально можуть змінити доказову базу самої справи.
Спершу хочу звернути увагу, що відповідно до частини 1 статті 288 Цивільного кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Із даної норми випливають дві умови.
Відповідач у справі не отримав ні ухвалу про відкриття провадження, ні позов з додатками, жодного повідомлення про виклик до суду, а тому не мав можливості надати відзив на позовну заяву та відповідні клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін в судове засідання.
Про наявність судового процесу ОСОБА_1 дізнався коли вересні 2025 року його карткові рахунки були заблоковані приватним виконавцем та він недоотримав частину грошового забезпечення та звернувся до фінансової служби військової частині для з'ясування цього факту.
Починаючи з 27 грудня 2022 року призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а тому ОСОБА_1 фізично був позбавлений можливості отримати ухвалу суду про відкриття провадження та позов з додатками, якщо такі йому направлялися судом.
Оскільки на час подання даної заяви суд не надав можливості представнику Відповідача, яка звернулася з заявою про ознайомлення з матеріалами справи 18.09.2025 29.09.2025, 06.10.2025.
Лише після неодноразових звернень та телефонних дзвінків судом направлено частково копії матеріалів справи на електронну адресу 14.10.2025 року, а саме позов з додатками інших матеріалів справи судом не надано для ознайомлення представнику Відповідача.
Тому вважає, що матеріали цивільної справи не містять доказів належного повідомлення та отримання матеріалів ОСОБА_1 .
Вважає, що судом не було вжито усіх законних методів для повідомлення Відповідача про розгляд даної цивільної справи.
Стосовно другої умови - є наявні докази та відомості, які мають істотне значення для справи.
Так, позов та рішення суду мотивоване тим, що: «Судом встановлено, що 19.05.2021 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту № 4177309, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі7600,00 грн.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 7600,00 грн. що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «контрактовий дім» від 17.05.2024.
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, втому числі за договором № 2106460114683.
30.12.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №30-12/2021-21, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором № 4177309.
В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі іза договором № 4177309.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4177309.
Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором №4177309 в розмірі 25184,96 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7600,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 17328,00 грн., інфляційні збитки 221,98 грн. та нараховані 3% річних 34,98 грн.»
В той же час під час розгляду справи судом не було звернута увагу на наступне: Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У силу п.1 частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша ст.1077 ЦК України).
Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною першою ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.1 частини другої ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини. У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України. У разі укладення договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2021 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАІНА» та ОСОБА_1 укладено договір позики №4177309, за умовами якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 7600 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті.
Датою видачі кредиту є 19.05.2021, що також підтверджується додатком №1 до кредитного Договору таблицею обчислення вартості кредиту.
Згідно з розділу 1 п.п.1.4 договору позики термін користування кредитом 30 діб. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору.
Відповідно до Додатку №1 до кредитного Договору термін отримання кредиту 19.05.2021. Термін повернення кредиту 18.06.2021.
Умовами договору позики на період зазначений в п.п.1.5.1 договору, встановлена плата за користування кредитом у розмірі 1,90% в день користування кредитом.
Відповідно до графіку розрахунку до договору позики від 19.05.2021 року №177309 заборгованість за договором позики складає 10849 грн, з яких: сума кредиту - 7600 грн, заборгованість за процентами 3249 грн.
Досліджуючи правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості відповідача необхідно звернути увагу на наступне. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Крім цього, положеннями п. 4 укладеного між позивачем та відповідачем Договору регламентовано, що продовження строку користування позикою є правом позичальника ОСОБА_1 .
Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі, через особистий кабінет позичальника, шляхом укладення додаткової Угоди, що підписується позичальником кожного разу під час реалізації такого права.
Поряд з цим представлені позивачем позовні матеріали, а також докази, на яких гуртуються його позовні вимоги такої додаткової Угоди не містять, а тому у суду були відсутні підстави стверджувати про те, що сторонами Договору досягнуто домовленості щодо пролонгації дії кредитного договору за межі строку, що узгоджено в п. 4 Договору, тобто після 18.06.2021.
З огляду на викладене нарахування відсотків за процентною ставкою, що обумовлена Договором після 18.06.2025 є неправомірним.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами строку дії договору, тобто після 18.06.2021 є безпідставними та необґрунтованими.
За умовами п.6.6 договору про відступлення прав вимоги від 30 грудня 2021 року №30-12/2021-21, укладеного між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТзОВ «Вердикт Капітал», кредитор зобов'язаний повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором у порядку, передбаченого чинним законодавством або основним договором.
Проте, матеріали справи не містять доказів направлення відповідного повідомлення ОСОБА_1 про зміну кредитора та відступлення прав вимоги за договором позики від 19 травня 2021 року №4177309 від первісного позикодавця до ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», та в подальшому від ТзОВ «Вердикт Капітал», як це передбаченого вимогами закону.
Матеріали справи містять Акт зарахування зустрічних однорідних вимог підписаний між ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТзОВ «Вердикт Капітал» не містить взагалі ніяких даних проте, що ТзОВ «Вердикт Капітал» має непогашені боргові зобов'язання перед Позивачем у справі ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зобов'язання по договору факторингу від 30 грудня 2021 року №30-12/2021-21.
Враховуючи викладене вище, не повідомлення боржника про зміну кредитора, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, надає підстави стверджувати про незаконне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, тобто з 18 червня 2021 року по 29 грудня 2021 року (17328грн).
Підсумовуючи викладене вище, вважаємо, що під час ухвалення рішення суду в частині повного задоволення позовних вимог ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суд прийшов передчасного висновку, оскільки матеріали справи взагалі не містять даних про набуття Позивачем права вимоги на стягнення позики з ОСОБА_1 ..
Враховуючи, що ОСОБА_1 не було повідомлено належним чином про існування та розгляд даної цивільної справи, а тому останній був позбавлений можливості подавати докази та заперечувати, вважаємо, що є підстава для скасування заочного рішення.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явилась, 22.10.2025 року надала заперечення через «Електронний суд», в якому зазначила, що заочним рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року по справі № 331/3945/24 задоволено позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
14.10.2025 року Представник Відповідача ОСОБА_3 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року по справі № 331/3945/24, в якій зазначає, що Відповідач не погоджується з даним заочним рішенням суду.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» детально ознайомившись з заявою Представника Відповідача про перегляд заочного рішення, вважає її безпідставною, необґрунтованою, не підтвердженою доказами, а тому заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Ч. 3 ст. 287 ЦПК України, передбачений порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з ПОВАЖНИХ ПРИЧИН, і ДОКАЗИ, НА ЯКІ ВІН ПОСИЛАЄТЬСЯ, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В силу процесуального законодавства, для скасування заочного рішення необхідно одночасне існування таких обставин: 1) ПОВАЖНІСТЬ ПРИЧИН НЕЯВКИ ВІДПОВІДАЧА в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення; 2) неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання; 3) аргументи відповідача щодо обставин справи повинні впливати на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Відповідно до статті 3 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі- Закон), реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1. створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3. використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
Статтею 4 Закону встановлено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Відповідно до ч. 7. ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даному випадку, позивач вважає, що заочне рішення не підлягає перегляду в загальному порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1. відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2. відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3. відповідач не подав відзив; 4. позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Враховуючи наслідки неявки в судове засідання учасника справи, які зазначені у ч.1 ст. 223 ЦПК, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом належним чином повідомлено відповідача. Дана обставина підтверджується матеріалами судової справи та жодним чином не спростовується Відповідачем. П. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто, для об'єктивної можливості перегляду заочного рішення судом, що це рішення ухвалив, обов'язково потрібна наявність обох обставин: поважності неявки до суду відповідача чи його представника та наявності доказів, які б могли істотно вплинути на вирішення справи. Такі відомості відповідно до ст. 285 ЦПК України мають бути надані відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення та докази цього - долучені до заяви про перегляд заочного рішення.
В контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 288 ЦПК України не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своєї сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач розцінює заяву про перегляд заочного рішення відповідача необґрунтованою, так як не дотримані умови (обставини), за яких заочне рішення підлягає скасуванню, та перегляду (ч. 1 ст. 288 ЦПК України), а саме, відповідач не посилаються на жодні обставини та докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, вся зазначена аргументація заявником була досліджена судом в заочному рішенні
Ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення, вважають за необхідне зазначити наступне.
19.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 4177309 відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Даний договір позики укладений сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus", підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М508097» 19.05.2021(договір позики).
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 7 600, 00 грн.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір- домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, договір позики було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М508097».
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Згідно довідки ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 19.05.2021 8:09 здійснило переказ коштів на суму 7 600 грн., номер транзакції в системі ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» - 945621524 на картку № НОМЕР_2 ;
Отже, з долучених до позовної заяви додатків вбачається, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 7 600,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1.90% в день та застосовується:- - у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 договору- у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов'язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
Щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги. Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Не повідомлення боржника про відступлення права вимоги може нести ризик для нового кредитора щодо відмови у задоволені позовних вимог лише у випадку погашення заборгованості боржником первісному кредитору. Відповідач нівелює інститут заочного розгляду справи та зловживає своїми процесуальними правами, що в свою чергу є неприпустимим, порушує принцип ефективності судової системи та обов'язковості судових рішень.
30.10.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в якому зазначила, що представником відповідача отримано заяву-заперечення Позивача на заяву про перегляд заочного рішення від 28 квітня 2025, яке прийняте Самарським районним судом міста Дніпропетровська в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В яких зазначено, що відповідач та його представник вважают, що Відповідачем доведено необгрунтованість поданих до нього позовних вимог ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Представник відповідача Хорошун Оксана Володимирівна в судове засідання яке було призначено 05.11.2025 року, надала письмову заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її участі, також, заяву підтримує в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та заяву, додаткові пояснення представника відповідача та заперечення представника позивача приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Згідно ч.1ст.287ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 28.04.2025 року Самарським районним судом міста Дніпра була розглянута цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Судовий розгляд по даній справі призначався неодноразово на 05.02.2025 року, 03.03.2025 року, 02.04.2025 року та 28.04.2025 року.
Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомленим по час та місце судового розгляду, що підтверджується письмовими матеріалами справи, але заяви про відкладення розгляду справи суду не подавав, доказів поважності причини неявки до суду не подавав, відзиву або заперечень з приводу позовних вимог також до суду не подано.
Згідно матеріалів цивільної справи відповідач отримав рішення суду у вересні 2025 року, заява про перегляд заочного рішення подана до суду 14.10.2025 року через систему "Електроний суд".
Вирішуючи питання щодо скасування заочного рішення за обставин, вказаних в заяві про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступного.
Вимогами ч.1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача посилається на те, що відповідач у справі не отримав ні ухвалу про відкриття провадження, ні позов з додатками, жодного повідомлення про виклик до суду, а тому не мав можливості надати відзив на позовну заяву та відповідні клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін в судове засідання. Про наявність судового процесу ОСОБА_1 дізнався коли вересні 2025 року його карткові рахунки були заблоковані приватним виконавцем та він недоотримав частину грошового забезпечення та звернувся до фінансової служби військової частині для з'ясування цього факту. Починаючи з 27 грудня 2022 року призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а тому ОСОБА_1 фізично був позбавлений можливості отримати ухвалу суду про відкриття провадження та позов з додатками, якщо такі йому направлялися судом.
Зазначене спростовується матеріалами справи, довідками про доставлення повідомлення у додаток "Viber" на мобільний телефон відповідача, та довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту відповідача.
Також, відповідач в обґрунтування своєї позиції про перегляд заочного рішення не надав належних та допустимих письмових доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, доводи, які викладені в заяві про перегляд заочного рішення не є підставою для скасування заочного рішення, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та відповідач не подав відзив .
Частиною третьої ст. 287 ЦПК України передбачено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
На підставі вищевикладеного, суд, оцінивши всі доводи заяви не вбачає підстав для скасування заочного рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 28.04.2025 року і відмовляє заявникові в перегляді заочного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 284-288, 260-261 ЦПК України, суд,-
Заяву відповідача ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Хорошун Оксана Володимирівна, про скасування заочного рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а саме, поданням до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги через Самарський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів, починаючи з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Т.В. Нестеренко