печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49537/25-к
09 жовтня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисників підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 в порядку 206 КПК Укпаїни щодо надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 звернувся з клопотанням про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024000000001435 від 19.07.2024.
Під час розгляду клопотання захисник підозрюваного ОСОБА_7 заявив скаргу про ненадання належного медичного огляду та обслуговування підозрюваного. Також, просив зобов'язати орган досудового розслідування перевести ОСОБА_7 з ІТТ до Київського СІЗО.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов'язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі.
Згідно ст.21 Закону України «Про попереднє ув'язнення», адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.
Відповідно до положень ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Тобто, ст. 206 КПК України, яка регламентує загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини зобов'язує його забезпечити додержання прав особи, взятої під варту, в частині надання їй належної медичної допомоги, а ст. 55 Конституції України зазначає, що права і свободи людини та громадянина у випадку їх порушення мають захищатися саме судом.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Згідно ст.49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок взаємодії установи виконання покарань з закладами охорони здоров'я врегульований спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, про затвердження «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».
Відповідно п. 2.3 Порядку № 239/5/104 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.
У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я.
Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Згідно п. 1.2 Порядку № 239/5/104 орієнтовний перелік закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі - орієнтовний перелік), визначається Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та управліннями (відділами) Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Києві та Київській області, областях з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров'я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію осіб, узятих під варту.
Пунктом 2.6 Порядку № 239/5/104 передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Пункт 2.7 Порядку № 239/5/104 передбачає необхідність підготовки саме лікарем медичної частини СІЗО медичної довідки про стан здоров'я особи, узятої під варту, та його звернення із запитом до керівництва СІЗО, а також забезпечення керівництвом СІЗО перевезення такої особи до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку і забезпечення там цілодобової охорони такої особи. Однак, виготовлення такої довідки лікарем медичної частини можливо виключно у тому випадку, якщо до медичної частини звернеться особа, взята під варту, з заявою або скаргою на стан свого здоров'я та необхідність проведення її медичного обстеження.
Отже, прийняття рішення щодо направлення особи, яка утримується під вартою, щодо якої встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я, приймається керівництвом установи виконання покарань на підставі медичної довідки та відповідного запиту лікаря медичної частини установи виконання покарань.
Так, згідно з даних, які стали відомі слідчому судді під розгляду даного клопотання, підозрюваному ОСОБА_7 необхідне проведення належного медичного огляду.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про зобов'язання уповноважених осіб установ обмеження свободи, зокрема, Ізолятора тимчасового тримання у м. Києва вжити невідкладних та дієвих заходів щодо організації надання кваліфікованої медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_7 , за наявності його звернень та звернень його захисника, зокрема, консультацій та обстежень, надання іншої медичної допомоги, оскільки існує необхідність в забезпеченні дотримання інтересів підозрюваного.
Разом з тим, питання переведення підозрюваного з однієї установи попереднього ув'язнення до іншого виходить за межі компетенції слідчого судді, у зв'язку з цим у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.
Таким чино, скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 49 Конституції України, ст. 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважених осіб установ обмеження свободи, зокрема, Ізолятора тимчасового тримання у м. Києва, слідчого вжити невідкладних та дієвих заходів щодо організації надання кваліфікованої медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого группи прокурорів у провадженні.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1