ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23927/24
провадження № 2-а/753/2/25
06 листопада 2025 року Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Мельничук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.11.2024 року інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті відносно нього, як власника транспортних засобів (тягача та напівпричепа-контейнеровоза), винесено постанову серії АВ №00002463, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 05.11.2024 року о 17 год. 09 хв. за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., на автоматичному зважувальному комплексі WIM-21, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,650% (2,660 тонн), при умисно заниженому нормативному показнику 40 тонн.
Фактична маса транспортного засобу, з урахуванням встановленої законом похибки, склала 42,660 тонн.
Водночас Укртрансбезпекою вказано відомості лише про тягач, однак приховано відомості щодо руху з напівпричепом-контейнеровозом. Дана обставина є ключовою, оскільки саме для контейнеровозів вагова норма становить 44 тонни, а не 40 тонн, як для звичайних вантажівок. І тому при фактичній вазі 42,660 тонн та ваговій нормі 44,000 тонни відсутні жодні перевищення вагових норм.
Укртрансбезпека не повідомляла МВС про будь-які невідповідності щодо типу причепу-контейнеровоза, а отже відповідач визнав повну відповідність з реєстраційними даними МВС щодо приналежності вказаного причепу до типу «контейнеровоз».
Таким чином, вважає оскаржувану постанову протиправною та незаконною, такою, що не відповідає вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті №512 від 27.09.2021 року.
Додатково зазначає, що Укртрансбезпека повинна була провести розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності за його участі, щоб він мав можливість надати додаткові пояснення та інші докази. Відповідач мав врахувати марку, модель, тип транспортного засобу, маркування на ньому, специфіку користування, тощо. З оскаржуваної постанови не зрозуміло який тип транспортного засобу враховувався. Натомість тип причепу «Контейнеровоз» вказано у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
З огляду на викладене, просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, від 06.11.2024 серії АВ №00002463, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення (а.с. 1-42).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.04.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с. 57).
14.04.2025 року представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Чернова В.В. звернулась до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, максимальне значення фактичної маси автомобіля для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом складає 40 тон, а трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони. Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів. З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення, встановлено, що транспортним засобом перевозився вантаж в напівпричепах з високими бортами та відкритим верхом, а не контейнер. Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнеру, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж. Напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів. Контейнер - це транспортна тара для перевезення вантажу, а напівпричіпконтейнеровоз - це засіб, за допомогою якого контейнери перевозять напівппричіпом-контейнеровозом.
Оскільки в реєстраційних документах транспортний засіб серія НОМЕР_9 напівпричепа марки SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_8 вказано як "контейнеровоз", то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. Однак, використання самого напівпричепу контейнеровозу без контейнера недостатньо для того щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України, щодо максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг.
Доводи про неможливість встановлення марки, виду та номерного знаку транспортного засобу, який зафіксовано автоматично, спростовані наданими відповідачем до суду матеріалами адміністративної справи, з яким можна ознайомитись на сайті "Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі" за ідентифікатором доступу, зазначеному безпосередньо у спірній постанові. На фотознімках детально видно номерний знак, загальний вигляд транспортного засобу, що дозволяє встановити ці обставини.
Крім того, постанова виноситься системою в автоматичному режимі, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому в повній мірі відповідає формі, затвердженій Додатком 1 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті № 512 від 27.09.2021 року (а.с. 63-109).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
У судовому засіданні представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Мельничук І.В. заперечувала проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Судом встановлено, позивачу ОСОБА_1 належить спеціалізований напівпричіп марки «SCHMITZ S01» н/пр.-контейнеровоз переобл. кронш. з перекид.обл., гідрав.сист.для встан.конт.1В або кузюз конт.1В для перев..сип.ван (зерн.кул.) з мож.саморозвантаження, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим ТСЦ 3541 від 11.05.2023 року (а.с. 32).
Крім того, позивачу ОСОБА_1 належить спеціалізований сідловий тягач-Е марки «DAF» модель «XF 105/460», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданий ТСЦ 6141 від 13.08.2020 року (а.с. 32).
05.11.2024 року водій ОСОБА_2 перевозив автомобілем марки «DAF» моделі «XF105.460» д.н.з. НОМЕР_6 , за допомогою напівпричепу марки «SCHMITZ S01» д.н.з. НОМЕР_2 , вантаж у контейнері масою брутто 27,29 т (біг-беги), що підтверджується Товарно-транспортною накладною №05/11/24-12 від 05.11.2024 року (а.с. 31).
Транспортний засіб рухався в напрямку Дніпропетровської області, Широківського району, с. Карпівка.
05.11.2024 року о 17 год. 09 хв. за адресою М-01, км 49+495, Київська обл., на автоматичному зважувальному комплексі WIM-21, WAGA-WIM35, зав.№6, зафіксовано транспортний засіб марки «DAF» моделі «XF105.460» д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,650% (2,660 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, що підтверджується фотознімками з онлайн Сервісу перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (а.с. 88).
Внаслідок порушення положень п. 22.5 ПДР України, 06.11.2024 року у автоматичному режимі сформовано постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 06.11.2025 серії АВ № 00002463 (а.с. 30).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, власник транспортного засобу ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (надалі - Положення) встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Отже, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
В силу вимог пункту 3, абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У відповідності до підпункту б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон. Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони. Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами регламентована ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Судом враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 2 статті 258 КпАП України передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КпАП України протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП України).
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Згідно п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Пунктом 7 Порядку № 1174 встановлено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (абз. 6 п. 8 Порядку №1174).
Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Матеріали фотофіксації події свідчать, що перевезення вантажу здійснювалося тягачем марки «DAF» моделі XF105.460 д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепом марки «SCHMITZ S01» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 88).
Отже, матеріали справи, у тому числі фотознімки свідчать, що у спірному випадку здійснювалися саме контейнерні перевезення відповідним транспортним засобом - контейнеровозом.
За результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки (пп. 1 п. 5 Розділу ІІ Інструкції).
Вимоги до форми постанови визначені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Посилання відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті на те, що позивач не здійснював перевезення саме контейнера, оскільки перевезення здійснювалося в напівпричепах з високими бортами та відкритим верхом, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до «Правил приймання вантажів до перевезення» затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, контейнери бувають різних типів такі як: - контейнер відкритого типу - контейнер, що не має даху або, в тому числі, бокових, торцевих стінок; - контейнер закритого типу - контейнер, що має жорсткий дах в тому числі дах, що відкривається але закритий під час перевезення, жорсткі бічні стінки, жорсткі торцеві стінки і настил основи; - контейнер з укриттям - контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу.
Оскільки, з фотофіксації вбачається, що на контейнеровозі закріплено контейнер відкритого типу, що має знімне укриття для захисту вантажу, суд зазначає, що у оскаржуваній постанові неправильно визначено тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу. При цьому було взято за основу допустиму вагу для вантажного тягача (40 тонн) замість допустимої ваги для контейнеровоза (44 тонни), що призвело до помилкового визначення перевищення загальної маси транспортного засобу.
Інші доводи відповідача, зокрема щодо перевезення контейнеру за відсутності маркування, не заслуговують на увагу, оскільки можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Правил №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 ПДР України.
До того ж, оскаржуваною постановою позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення правил маркування контейнерів.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Оскаржувана постанова не містить повного розкриття об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що унеможливлює їх віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а тому відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищенаведене, відповідачем не доведена правомірність процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, враховуючи принцип презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування постанови від 06.11.2024 серії АВ №00002463, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП із закриттям справи.
Крім того, одночасно з позовом ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до суду.
Як встановлено судом, оскаржувана постанова датована 06.11.2024 року. Позивач зазначає, що 25.11.2024 року на сайті Укртрансбезпеки він випадково виявив, що відносно нього винесено оскаржувану постанову. Однак ця постанова не надсилалась йому за адресою проживання.
25.11.2024 він надіслав до Укртрансбезпеки лист, в якому повідомив про те що ця постанова не надходила за адресою його проживання і просив надіслати копію (а.с. 27).
У відповідь листом від 29.11.2024 Укртрансбезпека надіслала копію цієї постанови на його електронну пошту (а.с. 28-29). Як зазначає позивач, електронний лист ним було отримано 02.12.2024 року, водночас доказів цього суду не надано.
З огляду на дату винесення оскаржуваної постанови (06.11.2024 року), а також з урахуванням листа Укртрансбезпеки від 29.11.2024 року, яким примірник постанови було направлено позивачу, суд встановив, що позивач фактично отримав постанову після спливу строку, встановленого законом для її оскарження. Позивач звернувся до суду 04.12.2024 року, тобто у 10-денний строк після отримання копії постанови.
Враховуючи, що затримка у поданні позову була зумовлена об'єктивними обставинами, які не залежали від волі позивача, та що він вжив усіх можливих заходів для своєчасного захисту своїх прав, суд дійшов висновку, що пропуск строку звернення з адміністративним позовом є поважним.
Отже, суд поновлює ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, як такий, що пропущений з поважної причини.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 139, 158-162, 171-2, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00002463 від 06.11.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51.
Суддя: Осіпенко Л.М.