Справа №572/4909/24
04 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
за участю:
представника ОСОБА_1 - адвоката Повшука В.І.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Зражевської Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що cудовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2024 року у справі №572/3232/24 стягнуто з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви до суду 26 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Суд приймав дане рішення без виклику осіб та суду не було відомо про його матеріальне становище. Вважає, що дане рішення суду спонукає його до порушення його ж прав, оскільки в супереч його матеріальній спроможності зобов'язує його відшуковувати більшу суму коштів на аліменти, яку реально не може виконати, оскільки на даний час є здобувачем вищої освіти першого (бакалаврського) рівня та навчається на денній формі навчання, на першому курсі спеціальності 081 "Право" в Навчально-науковому інституті права Національного університету водного господарства та природокористування на платній формі навчання. Також, крім його матеріального стану, судом не враховано наявність у нього непрацездатного батька ОСОБА_4 , який в період з 08 квітня 2024 року по 11 квітня 2024 року перебував у Медичному центрі ТОВ "Медичний центр "Ендоклінік" де йому поставлено діагноз "Виражене порушення СДФ хребта" та проведені дві операції ендоскопічна декомпресія с/м каналу на рівні L3-L4 та ендоскопічна декомпресія с/м каналу на рівні L4-L5. Вартість оперативного втручання складає 75750 грн. Отже, суд визначаючи розмір аліментів, не в повній мірі врахував його матеріальний стан. Звертаючись з даною позовною заявою, він повідомляє суд, що в нього змінився матеріальний стан, оскільки на даний час він навчається на денній формі навчання, будь якого заробітку не має, живе за рахунок домогосподарства своїх батьків. Таким чином, звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, хоче зазначити, що суд постановляючи судовий наказ про стягнення з нього аліментів приймав рішення без виклику сторін, в а цей час вирішувалося питання щодо зарахування його на навчання, і після винесення судового наказу, він був зарахований на денну форму навчання. Тому, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_5 з 1/4 частки до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
10 лютого 2025 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, а також подала відзив на первісний позов про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування заявленого зустрічного позову зазначено, що 15 серпня 2024 року Сарненським районним судом Рівненської області було винесено судовий наказ, яким з платника аліментів ОСОБА_1 було вирішено стягувати на її користь на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму встановленого відповідно до віку дитини та не більше десяти прожиткових мінімуми. На момент її звернення до суду щодо видачі судового наказу, вона просила суд стягнути хоча б мінімальну частку в розмірі 1/4 з доходів платника аліментів, яка є мінімальною гарантованою часткою, з розрахунку на одну дитину. Більшого розміру аліментів не просила, оскільки сподівалась, що батько дитини можливо буде добровільно цікавитись добробутом дитини. Крім того, на момент подання заяви про видачу судового наказу, нею не було враховано стан здоров'я дитини та витрати, які будуть мати місце у зв'язку з систематичними обстеженнями дитини в лікаря окуліста, лікуваннями, придбанням крапель для очей, придбанням окулярів, періодичної заміни лінз та інші супутні витрати, які пов'язані з наявним у дитини медичним діагнозом. Також, у зв'язку з війною в Україні, зросли ціни на дитячі товари, одяг, засоби гігієни, продукти харчування, в тому числі й додаткові витрати, що пов'язані з навчанням дитини, її творчим та культурним розвитком. Її рідний батько не вважає доцільним на рівні із нею брати участь в матеріальному утриманні дитини, намагається уникнути відповідальності по даному питанню, зловживаючи наявними у нього правами, фактично зловживає своїми правами, з метою завдання шкоди для дитини, погрішення матеріального становища дитини. Маючи стабільні щомісячні неофіційні доходи, платник аліментів їх укриває, податки не сплачує, веде спосіб життя, що свідчить про наявність у нього доходів. Замість того, щоб офіційно працевлаштуватись та належним чином виконувати свої обов'язки щодо матеріального утримання дитини, платник аліментів, незважаючи на свій вік та відсутність потреби у здобутті освіти за таким напрямком, оплачує собі платне навчання, на денній формі навчання, на першому курсі спеціальності 081 "Право" в Навчально-науковому інституті права Національного університету водного господарства та природокористування, про що вказано самим платником аліментів. Також, слід взяти до уваги те, що у платника аліментів є в наявності й об'єкт нерухомого майна, зареєстрований на його ім'я, житловий будинок та земельна ділянка, який вони набули під час шлюбу і до якого колишній чоловік не допускає ні її, ні дитину. Такий будинок колишній чоловік має можливість здавати в оренду та отримувати дохід, за рахунок якого представляється можливими утримувати дитину. Крім того, платник аліментів не вважає за доцільне продати даний житловий будинок та отримати за нього кошти, що також покращило б його матеріальне становище. Станом на сьогодні, такий житловий об'єкт її колишнім чоловіком не використовується, у неї доступ до будинку відсутній. Для забезпечення гармонійного розвитку дитини, вона несе такі витрати як: придбання спідньої білизни, одягу та взуття відповідно до пори та сезонів року, в тому числі з урахуванням змінних комплектів, засобів гігієни, придбання продуктів для приготування їжі дитині, придбання навчальної канцелярії, навчальних підручників, придбання розвиваючих матеріалів з метою творчого, культурного розвитку дитини, витрати щодо оздоровлення дитини та інші витрати, в яких виникає потреба. На всі ці потреби вона щомісячно несе витрати, в залежності від сезону, мінімум 3-4 прожиткових мінімуми. Вважає, що у неї з її колишнім чоловіком, наявні рівнозначні як права, так і обов'язки щодо матеріального утримання дитини. Однак платник аліментів так не вважає та вживає всіх заходів, щоб ухилитись від виконання своїх обов'язків. Крім того, платник аліментів не здійснював жодного разу оплату медичних обстежень, лікувань дитини, а також не брав участі в оздоровленні дитини, в період липень-серпень 2024 року, коли вона вивозила дитину на оздоровлення за межі України. Щодо медичних обстежень, лікування дитини, нею долучено медичні документи, з яких вбачається такий факт. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06 квітня 2025 року, вбачається факт наявності у дитини від першого шлюбу, ОСОБА_3 діагнозу скасіотичної постави складний гіперметропічний астигматизм обох очей. Крім того, у даній виписці вказано, що у 2024 році були факти систематичного лікування дитини за даним діагнозом, в тому числі ГРВІ та перелому руки, зокрема: 12 лютого 2024 року, 30 вересня 2024 року, 06 вересня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 25 серпня 2024 року, 26 грудня 2024 року. Такі лікування та медичні обстеження є систематичними, в тому числі матимуть місце у майбутньому. Дитині приписано постійне носіння окулярів з складними лінзами через астигматизм. Такі медичні обстеження, лікування, а відповідно і витрати на (краплі для очей, придбання окулярів, замовлення складних лінз) були дороговартісними, лінзи періодично потребують оновлення, однак батько дитини жодної участі у таких витратах не брав і не цікавиться, скільки коштів у майбутньому їй буде необхідно для підтримання стану здоров'я очей дитини. Щодо творчого, культурного розвитку дитини та її досягнень на час навчання, то звертає увагу суду на те, що нею долучено копії свідоцтв стосовно досягнень дитини на період її навчання у 1-Г та 2-Г класі. В тому числі, долучено подяки та сертифікат, з яких вбачається активний розвиток та участь дитини у різних творчих, навчальних заходах, конкурсах. Такі успіхи дитиною були досягнуті у зв'язку з її вкладом у її розвиток, забезпеченням дитині можливостей брати участь у різних майстеркласах, творчих заходах, з метою розвитку її талантів та здібностей, де вона понесла витрати на придбання творчих наборів, творчу канцелярію та оплати таких гуртків. Платник аліментів участі у таких витратах не брав, успіхами дитини не цікавився.
З огляду на вищевказане, неналежне виконання з боку платника аліментів своїх обов'язків щодо матеріального утримання дитини, порушення принципу рівності між ними щодо виконання батьківських обов'язків перед дитиною як в питанні її матеріального утримання, так і в питанні її оздоровлення, лікування, медичних обстежень, творчого та культурного розвитку, погіршення її матеріального становища після винесення судом судового наказу щодо стягнення з колишнього чоловіка аліментів, відсутності у неї на даний час доходу, змусило звернутися із вказаною позовною щодо збільшення розміру аліментів. Факт погіршення її матеріального становища доводиться тим, що вона на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною від другого шлюбу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на те, що у відпустці по догляду за сином вона буде перебувати мінімум до 04 квітня 2027 року, вона не зможе в цей період з поважних причин, вийти на роботу та отримувати дохід. Весь тягар матеріального утримання на період її відпустки по догляду за сином, повністю ліг на плечі її другого чоловіка, в тому числі і по дитині від першого шлюбу. Її другий чоловік не має обов'язків, згідно чинного законодавства, нести витрати по дитині від першого шлюбу. Такий обов'язок наявний у платника аліментів, тобто у рідного батька ОСОБА_6 . Також, звертає увагу уду на те, що по місцю її фактичного проживання в АДРЕСА_1 , саме за рахунок її зусиль, для доньки від першого шлюбу, було створено всі належні побутові умови, придбано для доньки необхідні меблі, стіл для навчання, відповідну техніку для дистанційного навчання, та створено інші побутові умови для гармонійного зростання та розвитку доньки. Батько дитини у таких витратах участі не брав. Відтак, просить суд збільшити розмір стягуваних аліментів та стягувати на її користь з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частки з усіх заробітків (доходів) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму установленого для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів встановлених для дитини відповідного віку, починаючи з дня проголошення судом першої інстанції рішення суду. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом про зменшення розміру аліментів просить відмовити у повному обсязі.
05 вересня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Повшука В.І. на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву про збільшення розміру аліментів. Підставою про збільшення аліментів позивач вважає, що спільна дитина сторін потребує більших матеріальних витрат, а у ОСОБА_2 погіршилося матеріальне становище, так як від другого шлюбу народилася дитина і вона перебуває в декретній відпустці, а її довіритель ОСОБА_1 нібито неналежно виконує свої обов'язки щодо матеріального утримання дитини, хоча має таку можливість. Вважає, що така позиція ОСОБА_2 є необгрунтована та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому з її позовними вимогами вони не згідні. В первісній позовній заяві зазначено, що аліменти на дитину її довіритель сплачує, заборгованості немає, однак на даний час в нього погіршився матеріальний стан, оскільки він навчається на денній формі навчання з метою отримати освіту з подальшим працевлаштуванням на роботу із вищою заробітною платою, тому він не має можливості працювати. Крім того, захворів його батько ОСОБА_4 та у зв'язку із лікуванням батька було витрачено значну суму коштів, тому за вказаних обставин його довіритель змушений був звернутися до суду із позовом щодо зменшення розміру аліментів. Вважають, що підстав для збільшення розміру аліментів немає, оскільки матеріальний стан ОСОБА_1 не покращився, а погіршився, тому збільшення розміру аліментів призведе лише до заборгованості по аліментах, оскільки він об'єктивно не зможе їх виплачувати в повному обсязі, як того просить позивач.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Повшук В.І. заявлені позовні вимоги про зменшення розміру аліментів підтримав, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів просив суд відмовити з підстав відсутності у відповідача за зустрічним позовом матеріальної можливості для сплати аліментів у розмірі, про який просить позивач за зустрічним позовом.
Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник - адвокат Зражевська Я.О. заперечували щодо позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів з тих підстав, що зазначені підстави для зменшення розміру аліментів не є обґрунтованими, просили задовольнити зустрічні позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, оскільки потреби дитини постійно зростають, діти не можуть бути обмеженими у забезпеченні, що буде сприяти їх всебічному розвитку.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення, як первісного так і зустрічного позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.55).
Судовим наказом Сарненського районного суду Рівненської області від 15 серпня 2024 року у справі №572/3232/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви до суду 26 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).
Відповідно до частини 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджує, що судовий наказ про стягнення аліментів виконує, заборгованість по аліментах відсутня, від обов'язку утримувати дитину не ухиляється, однак розмір аліментів на утримання їх спільної з відповідачкою дитини визначений вищевказаним судовим наказом є для нього занадто обтяжливим, оскільки на його утриманні перебуває непрацездатний батько ОСОБА_4 , який окрім того, в період з 08 квітня 2024 року по 11 квітня 2024 року перебував у Медичному центрі ТОВ "Медичний центр "Ендоклінік", де йому поставлено діагноз "Виражене порушення СДФ хребта" та проведені дві операції ендоскопічна декомпресія с/м каналу на рівні L3-L4 та ендоскопічна декомпресія с/м каналу на рівні L4-L5. Вартість оперативного втручання складає 75750 грн. Також, на даний час він навчається на денній формі навчання, на першому курсі спеціальності 081 "Право" в Навчально-науковому інституті права Національного університету водного господарства та природокористування на платній формі навчання, будь якого заробітку не має та живе за рахунок домогосподарства своїх батьків. Тому, просить суд зменшити розмір стягуваних аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положення частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України визначають, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом (стаття 192 Сімейного кодексу України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року (справа №6-143цс13).
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива за обов'язкової сукупності наступних обставин.
По-перше, відбулася зміна матеріального стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан (зменшився його дохід чи у його розпорядженні залишається менша сума грошових коштів, чи виникли грошові зобов'язання, які потребують додаткових матеріальних витрат тощо), або змінився сімейний стан (одруження, народження дітей, поява інших утриманців тощо).
По-друге, такі зміни у матеріальному стані платника аліментів мають бути істотними.
По-третє, вказані обставини мають виникнути виключно після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, оскільки резюмується, що при визначенні аліментів суд встановлює дійсні обставини, в тому числі передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України щодо наявності утриманців тощо, які необхідні для визначення розміру аліментів.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 міститься висновок, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Суди у порушення зазначених вище вимог закону не врахували те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається, зокрема, на зміну його матеріального стану, проте не надає доказів того, що саме він поніс витрати по оплаті лікування батька ОСОБА_4 в розмірі 75750 грн., а також не надає доказів того, що він не має будь якого заробітку та живе за рахунок домогосподарства своїх батьків, а тому суд відхиляє такі доводи позивача щодо погіршення його матеріального стану.
Суд вважає, що позивач, як доросла та зріла людина, створюючи сім'ю, беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення дитини, яка залишилися проживати разом з матір'ю та потребує уваги та матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, а саме стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання їх спільної дитини з тих підстав, що дитина зростає і відповідно збільшуються витрати на її утримання, то суд бере до уваги цю обставину, як загальновідому, що витрати на дітей з їх віком зростають.
У той же час, звертаючись з вимогою про збільшення розміру аліментів, позивачка за зустрічним позовом не надала суду доказів на підтвердження того, що матеріальний стан відповідача за зустрічним позовом покращився.
Відповідно до положень статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на те, що позивачі за первісним та зустрічним позовами не довели підстави позовів, як про зменшення розміру аліментів, так і про їх збільшення, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог за первісним та зустрічним позовами слід відмовити.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 294, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 07 листопада 2025 року.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор