07 листопада 2025 року
м. Київ
справа №640/17113/21
адміністративне провадження № К/990/42949/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №640/17113/21 за позовом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держпродспоживслужби в м.Києві (на стороні позивача) та ОСОБА_1 (на стороні відповідача) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Державна служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову.
21 жовтня 2025 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №640/17113/21, яка надійшла через підсистему «Електроннимй суд». Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Держпродспоживслужби.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній та вирішено розгляд справи проводити за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві; на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративну справу №640/17113/21 прийняти до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами статті 287 КАС України.
Так, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження бездіяльності державного виконавця.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, позивач мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів ухвалені на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин заявником не наведено.
Тобто, доводи заявника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не зазначає щодо конкретно якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не доведено, а судом не встановлено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
Отже, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі №640/17113/21 за позовом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держпродспоживслужби в м.Києві (на стороні позивача) та ОСОБА_1 (на стороні відповідача) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська