06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 990/449/25
адміністративне провадження № П/990/449/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Друцької О.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
26 вересня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати частково пункт 2 рішення ВККС України від 11 серпня 2025 року № 151/зп-25 в частині недопуску позивача до третього етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого адміністративного суду, що успішно склали тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого адміністративного суду і набрали прохідний бал (додаток 2);
- зобов'язати ВККС України допустити позивача до третього етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого адміністративного суду, що успішно склали тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації місцевого адміністративного суду і набрали прохідний бал, та внести зміни до додатку 2 рішення ВККС України від 11 серпня 2025 року № 151/зп-25 шляхом включення ОСОБА_1 до переліку кандидатів допущених до наступного етапу добору.
Позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якому наведено мотиви та підстави, які, на думку позивача, є поважними причинами пропуску такого строку: наголошено на тому, що первинно позовна заява була подана у строки, визначені процесуальним законодавством, при повторному зверненні до суду ним усунено недоліки, виявлені судом при попередньому зверненні, та викладено обставини, що не дозволили йому усунути такі недоліки вчасно.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та, зазначено про необхідність безпосереднього з'ясування позицій сторін щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, для чого питання внесено на розгляд у судовому засіданні.
У судовому засіданні 06 листопада 2025 року позивач просив визнати строк на звернення до суду з цим адміністративним позовом не пропущеним, з підстав та обґрунтувань, наведених у клопотанні, вказавши, зокрема, на обставини, які зумовили затримку у виправленні недоліків попередньої позовної заяви (зміна місця роботи, проживання, налагодження побуту). Серед іншого позивач зазначив про швидке (п'ятихвилинне) усунення недоліків через електронний суд після отримання відповідної ухвали, та вказав на усвідомлений вибір одного з двох варіантів процесуальної поведінки (оскарження ухвали про повернення первинно поданої позовної заяви чи повторне звернення до суду з позовом) на користь другого з них, оскільки підготовка апеляційної скарги вимагатиме більше часу, ніж повторне подання позовної заяви, розуміючи при цьому ризики негативних процесуальних наслідків у разі непоновлення судом пропущеного строку звернення до суду.
Представник відповідача, своєю чергою, наголошував на неповажності наведених позивачем підстав пропуску такого строку та просив залишити даний адміністративний позов без розгляду, зазначивши про пасивну поведінку позивача, яка полягала у нез'ясуванні руху у справі за його первісно поданою позовною заявою.
Оцінюючи поважність причин, наведених позивачем як підстави для поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини другої статті 88 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Частина четверта статті 22 КАС України передбачає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС України передбачені статтею 266 КАС України.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя цієї статті КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк (частина восьма статті 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що у випадку, коли особа вважає, що її права під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були порушені, вона має право звернутися до суду в більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку, за відсутності поважних причин, позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оскільки цей спір виник у справі щодо оскарження рішення ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частиною шостою статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З аналізу зазначених норм вбачається, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, оскаржуване рішення ВККС України ухвалено 11 серпня 2025 року та оприлюднено на офіційному веб-сайті ВККС України.
До Верховного Суду з цим адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся 26 вересня 2025 року, тобто зі значним пропуском установленого КАС України строку звернення до суду з адміністративним позовом про скасування рішення ВККС України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналізуючи доводи, викладені у клопотанні позивача про визнання поважними причин його пропуску, колегія суддів виходить з такого.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поняття «поважні причини пропуску процесуальних строків» є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Суд зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Отже, суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку судом.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається з клопотання про поновлення строку звернення до суду та наданих позивачем пояснень, вперше він звернувся до суду з позовом про оскарження рішення ВККС України в межах процесуального строку, встановленого для оскарження такого рішення.
Однак, Верховний Суд ухвалою від 03 вересня 2025 року залишив позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків позовної заяви, а ухвалою від 22 вересня 2025 року повернув у зв'язку з тим, що в межах встановленого строку позивач недоліків позову не усунув, при цьому зазначивши, що надана позивачем 17 вересня 2025 року заява про усунення недоліків позову не може вважатись належним доказом виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, оскільки така заява надана суду після закінчення встановленого судом строку для усунення недоліків і клопотання про його поновлення позивачем не заявлено.
Як вже зазначалося вище, у поданому до суду клопотанні та наданих в судовому засіданні поясненнях ОСОБА_1 вказував, що своєчасному усуненню недоліків вперше поданої позовної заяви завадило його призначення з 01 вересня 2025 року на посаду в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області із територіальним розміщенням у м. Ужгород, Закарпатської області; відсутність в нього постійного доступу до інтернету до 17 вересня 2025 року через відсутність постійного (тимчасового) місця проживання у м. Ужгород та відсутності доступу до мережі інтернет на робочому місці. Разом з тим, на підтвердження цих обставин позивач долучив до клопотання копію наказів про призначення його з 26 серпня 2025 року головним державним інспектором Ужгородського відділу по роботі з податковим боргом Управління ГУ ДПС у Закарпатській області, та з 2 вересня 2025 року - в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Закарпатській області; та договору оренди житла у м. Ужгород від 16.09.2025 (а.с. 61, 62-63, 58-59).
Оцінюючи викладені вище доводи позивача щодо строків звернення до суду, колегія суддів виходить з того, що повідомлені позивачем обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску саме строку на звернення до суду з цим позовом внаслідок втрати актуальності обставин, у них зазначених, на час повторного звернення до суду.
Документи, які долучені до клопотання, на думку позивача підтверджують поважність пропуску строку, наданого для виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення його первісної позовної заяви без руху. Натомість ухвала про повернення позовної заяви ОСОБА_1 не оскаржувалась. Позивач не наводить жодних переконливих доказів існування об'єктивних непереборних обставин, що унеможливили б звернення до суду через систему Електронний суд, при тому, що є належно зареєстрованим і досвідченим її користувачем.
Інших поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини об'єктивного і непереборного характеру, підтверджені доказами, позивачем не наведено й таких не вбачається з матеріалів позовного провадження.
Колегія суддів наголошує, що позивачем не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббінгс на інші проти Великобританії»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
За правилами частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ураховуючи, що позовну заяву подано після закінчення строку, встановленого КАС України, і підстави для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, указані
ОСОБА_1 , визнаються судом неповажними, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 123, 256, 262, 266, 294 КАС України, суд -
Залишити адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним рішення та зобов'язати вчинити певні дії без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду і набирає законної сили в порядку і строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя І. Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська О.О. Шишов М.М. Яковенко
Повний текст ухвали складено 06.11.2025.