06 листопада 2025 року
м. Київ
справа №990/514/25
адміністративне провадження № П/990/514/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В., Юрченко В.П., Яковенка М.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
20 жовтня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія). У позовній заяві були заявлені такі вимоги: 1) скасувати пункт 9 рішення ВККС №162/зп-25 від 27 серпня 2025 року «Про призначення тестування когнітивних здібностей у межах кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» в частині: «у кількості не більше: 2 800 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого адміністративного суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого адміністративного суду; 400 кандидатів на посаду судді місцевого господарського суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого господарського суду. У разі якщо двоє і більше кандидатів на посаду судді та суддів отримали однаковий найнижчий прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, до четвертого етапу допускаються всі такі кандидати на посаду судді та судді»; 2) визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо недопуску позивача до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, яким у третьому етапі кваліфікаційного іспиту (тестування когнітивних здібностей) набрано прохідний бал та середньо допустимий бал тестування щодо когнітивних здібностей 33,14; 3) зобов'язати ВККС допустити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду.
Верховний Суд ухвалою від 23 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху і надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання: 1) заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші (поважні) причини пропуску такого строку; 2) уточненої позовної заяви, зміст якої має усувати недоліки, викладені в цій ухвалі суду.
На виконання вимог ухвали суду позивач 31 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву про уточнення позовних вимог, до якої додано заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно з уточненим позовом ОСОБА_1 просить суд: скасувати окрему частину рішення ВККС від 12 травня 2025 року № 105/зп-25, а саме пункт №5 в частині: «до четвертого етапу допускаються учасники у кількості не більше: 2 800 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до місцевого загального суду. У разі якщо двоє і більше кандидатів на посаду судді та суддів отримали однаковий найнижчий прохідний бал третього етапу кваліфікаційного іспиту, до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту допускаються всі такі кандидати на посаду судді та судді; скасувати окрему частину рішення ВККС № 162/зп-25 від 27 серпня 2025 року, а саме пункт №9 (ідентичного змісту); зобов'язати ВККС допустити ОСОБА_1 до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду, як такого, що набрав прохідний бал та середній допустимий бал тестування щодо когнітивних здібностей, встановлений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України - 55 відсотків максимально можливого бала, або 33 бали, що відповідає вимогам частини п'ятої статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач зазначає, що до моменту реалізації спірних рішень відносно конкретно нього, його право не було порушеним, що виключало можливість звернення до суду з цим позовом. Звертає увагу, що за усталеною позицією Верховного Суду, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Оскільки чинним КАС України не встановлено можливості оскарження рішень, які в майбутньому можливо будуть порушувати його права, ОСОБА_1 вважає, що право на звернення до суду з цим позовом він набув лише 19 вересня 2025 року - після того, як дізнався, що він відсутній в переліку осіб, допущених до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту. Наполягає на тому, що після успішної здачі тестування на когнітивні здібності, він легітимно, не безпідставно очікував, що після завершення третього етапу кваліфікаційного, наступним рішенням Комісії буде про допуск, в тому числі і його до четвертого етапу проходження кваліфікаційного оцінювання. Підстав вважати, що відносно нього Комісія ухвалить інше рішення, ніж про допуск до наступного етапу, враховуючи набрання прохідного балу, він не мав. Тому просить поновити строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними.
Оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними, виходячи з такого.
Верховний Суд в ухвалі від 23 жовтня 2025 року роз'яснив скаржникові, що усталеною є позиція Верховного Суду, в тому числі і Великої Палати, про те, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Суд зазначив, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Також суд звернув увагу, що початок відліку строку звернення до суду пов'язується з моментом, коли позивач дізнався або мав дізнатися про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, а не з моментом, коли позивач усвідомив, що відповідне рішення порушує його права.
Варто зауважити, що КАС України встановив спеціальний (місячний) строк звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина восьма статті 122 КАС України).
Отже, як з моменту прийняття рішення ВККС від 12 травня 2025 року в окремій частині, так і з моменту прийняття рішення ВККС від 27 серпня 2025 року в окремій частині, на момент подання цього позову об'єктивно сплинув місячний строк для звернення до суду.
Колегія суддів враховує, що добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 1800 прогнозованих вакантних посад суддів у місцевих судах було оголошено рішенням Комісії від 11 грудня 2024 року № 366/зп-24. Цим же рішенням Комісія затвердила текст відповідного оголошення (за посиланням: https://www.vkksu.gov.ua/doc/pro-ogoloshennya-doboru-na-posadu-suddi-miscevogo-sudu; далі - Добір), а пунктом 2 визначила строк подання документів для участі у Доборі - з 01 березня 2025 року до 30 березня 2025 року (включно).
Подавши документи для участі в Доборі і отримавши рішення ВККС про відповідний допуск, ОСОБА_1 набув статусу учасника Добору (кандидата на посаду судді), відповідно, став учасником правовідносин, пов'язаних із цим, в тому числі й особою, на права та інтереси якої впливає будь-яке рішення ВККС, яке стосується процедури (правил) проведення Добору, оскільки фактично такі рішення керують поведінкою учасників Добору, визначаючи її. Право на звернення до суду з позовом про скасування рішення ВККС у такій процедурі набув будь-який учасник Добору, а датою виникнення такого права є прийняття Комісією рішення, яке відповідна особа вважає таким, що порушує її права, свободи та/або інтереси. Реалізація ж такого права має бути здійснена у строк, встановлений частиною восьмою статті 122 КАС України. Виключно, наявність поважних причин пропуску такого строку може бути підставою для його поновлення відповідно до статті 121 КАС України.
Отже, прийняття ВККС рішення, яке встановило правила, що підлягають застосуванню до усіх учасників певного Добору, зумовлює застосування цих правил з моменту прийняття такого рішення, а не з моменту, коли відповідне положення реалізували до конкретної особи. Тобто, таке рішення починає діяти з моменту його прийняття, а тому саме з цього часу і належить обчислювати строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно, колегія суддів визнає безпідставними доводи позивача про те, що до моменту застосування конкретно до нього встановлених Комісією у спірних рішеннях правил проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посаду судді, він не міг їх оскаржувати. Колегія суддів враховує посилання позивача на практику Верховного Суду про те, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Однак, на переконання колегії суддів, висновки, викладені в приведених позивачем постановах, не застосовні до спірних у цій справі правовідносин з огляду на їх неподібність. Тим більш, право на звернення до суду з позовом і дотримання строків реалізації такого права є різними за своїм правовим змістом. Відсутність права на звернення до суду з відповідним позовом існує в об'єктивній дійсності, не пов'язаній при цьому з часовими проміжками.
Крім того, варто зауважити, що за змістом позовної заяви, ОСОБА_1 підтверджує свою обізнаність і розуміння того, що ВККС в оскаржуваних частинах рішень встановила саме «плаваючий» прохідний бал, який залежав від двох критеріїв (мінімально допустимого бала і кількісного з огляду на кількість прогнозованих вакантних посад суддів). Відповідно, з моменту прийняття рішення ВККС від 12 травня 2025 року позивач не міг не розуміти, що результат здачі іспиту за першим критерієм (набрання мінімально допустимого бала - 55 відсотків максимально можливого бала, або 33 бали), не є автоматично прохідним балом в процедурі Добору, а остаточна цифра фактичного прохідного бала буде сформована виключно після застосування двох критеріїв у сукупності.
Тому колегія суддів вважає, що у випадку, якщо ОСОБА_1 вважав, що встановлення Комісією «плаваючого» прохідного бала було незаконним, він об'єктивно мав можливість звернутися до суду з відповідним позовом в межах встановленого КАС України строку, а не відкладати оцінку такого рішення на предмет законності до моменту застосування його положень конкретно до позивача. У даному випадку, мова йде саме про те, що з 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 усвідомив незаконність (як на його переконання) рішень ВККС в оскаржуваних частинах, адже після застосування двох критеріїв у сукупності набраний позивачем бал хоча і відповідав першому критерію (більше 33 балів), однак, виявився не прохідним через застосування другого (кількісного) критерію.
Верховний Суд вважає, що приведені позивачем доводи пов'язані зі зміною особистого суб'єктивного сприйняття рішень ВККС, які, однак, не свідчать про наявність об'єктивних обставин, які можуть бути оцінені як поважні причини пропуску строку звернення до суду. Дата 19 вересня 2025 року, фактично, є датою, з якої участь ОСОБА_1 в процедурі Добору є припиненою, однак, не є датою, з якої позивач дізнався або повинен був дізнатися про стверджуване ним порушення ВККС.
Отже, обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду причинами, не пов'язаними з наявністю об'єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальної дії, не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для його поновлення.
Посилання позивача на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини не спростовують вищенаведені висновки суду і не дають підстав вважати, що за обставин, що мають місце конкретно у цій справі, суд має поновити позивачеві пропущений строк звернення до суду з цим позовом.
При цьому, з огляду на зміст уточненої позовної заяви вимога ОСОБА_1 про зобов'язання ВККС допустити його до четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації місцевого загального суду) є нерозривно пов'язаною з вимогою про визнання протиправними і скасування рішень ВККС в означених позивачем частинах. Ця вимога є похідною від первинної вимоги про скасування рішень ВККС, оскільки вона ґрунтується лише і саме на незаконності (на думку позивача) цих рішень. Вимога зобов'язального характеру є способом захисту прав, які позивач вважає порушеними через прийняття ВККС рішень, але строк звернення до суду щодо яких є пропущеним за відсутності поважних підстав для його поновлення.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що повідомлені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, колегія суддів вважає, що заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними і скасування рішень в частині, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
У порядку, визначеному статтею 251 КАС України, копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
СуддіМ.М. Гімон І.Я.Олендер В.В. Хохуляк В.П. Юрченко М.М. Яковенко