про відкриття касаційного провадження
06 листопада 2025 року
м. Київ
справа №480/5941/24
адміністративне провадження №К/990/43012/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року
у справі №480/5941/24
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання неправомірним та скасування попередження,
У липні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - Держпраці, відповідач, скаржник), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати попередження Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №22-ДПС-ПР-СМ від 14 червня 2024 року щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
- стягнути з Північно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000,00 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано попередження Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 14 червня 2024 року №22-ДПС-ПР-СМ про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Держпраці на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн.
У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Держпраці 21 жовтня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 129 Конституції України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 (далі - Порядок №823), Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509), порушили вимоги частини першої статті 2 та частини третьої статті 242 КАС України, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20, від 16 вересня 2021 року у справі №420/9061/20, від 04 травня 2022 року у справі №300/3288/20.
Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про порушення Держпраці Порядку №509, вказавши на необхідність повідомлення ФОП ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття оскаржуваного у цій справі попередження від 14 червня 2024 року) чинна редакція Порядку №509 не містила вимог про таке повідомлення (пункти 6 та 7 були виключені). Суди не врахували сталої правової позиції Верховного Суду, сформованої після внесення змін до Порядку №509, та безпідставно застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №822/1037/18, яка стосується правовідносин до внесення відповідних змін.
Водночас, на переконання відповідача, суди дійшли помилкового висновку про те, що акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Сумській області не може бути самостійною підставою для застосування попередження, а викладені в ньому відомості підлягають додатковій перевірці. Скаржник наполягає, що згідно з пунктом 2 Порядку №509 та правовими позиціями Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20, акт перевірки ДПС є самостійною підставою для накладення штрафу та/або застосування попередження відповідно до статті 265 КЗпП України.
Також, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій формально підійшли до розгляду справи, не дослідивши та не надавши належної правової оцінки аргументам Держпраці щодо суті порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю (допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин відповідно до статті 24 КЗпП України). Суди не врахували та не дали оцінки доказам скаржника, які ставлять під сумнів достовірність наданого позивачем договору аутстафінгу (зокрема, через відсутність інформації про направлення працівника у звітності за формою №1-ПА до Центру зайнятості та відсутність згоди працівника). Це призвело до прийняття необґрунтованого рішення, що порушує вимоги статей 242, 246 КАС України та принцип верховенства права.
У касаційній скарзі Держпраці просить Верховний Суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень Порядку №823, Порядку №509, перевірки дотримання положень частини першої статті 2 та частини третьої статті 242 КАС України та перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20, від 16 вересня 2021 року у справі №420/9061/20, від 04 травня 2022 року у справі №300/3288/20.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №480/5941/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання неправомірним та скасування попередження.
2. Витребувати з Сумського окружного адміністративного суду справу №480/5941/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа