про відкриття касаційного провадження
06 листопада 2025 року
м. Київ
справа №280/9029/24
адміністративне провадження №К/990/42742/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Запорізької міської ради
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року
у справі №280/9029/24
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Запорізької міської ради
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМБІЗ»
про скасування рішення про усунення наслідків порушень типових правил благоустрою території,
У жовтні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМБІЗ», в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №593 від 12 вересня 2024 року «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Сталеварів, 30 (на підставі акту обстеження території №0186 від 22 липня 2024 року)».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Виконавчий комітет Запорізької міської ради 20 жовтня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 49 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), пункту 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), пункт 2 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року №2807-IV (далі - Закон №2807-IV), за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Скаржник просить Верховний Суд сформувати правову позицію щодо застосування вищенаведених норм права в контексті того, чи вважається рішення виконавчого комітету міської ради, яким регламентуються дії виконавчих органів та комунальних підприємств міської ради щодо усунення наслідків порушення Типових правил благоустрою населених пунктів шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка встановлена з порушенням правил благоустрою, адміністративним актом у розумінні Закону №2073-IX.
Скаржник вважає, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12 вересня 2024 року №593 не є адміністративним актом у розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону №2073-IX.
На думку скаржника, оспорюване рішення не містить індивідуалізованих приписів відносно конкретної особи (осіб). Хоча суди першої і апеляційної інстанції визнали його таким, що має ознаки адміністративного акта через спрямованість на розв'язання конкретного питання і наявність вимог до власника конкретного об'єкта, скаржник заперечує це.
Так, на думку скаржника, оскаржуване рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради не впливає на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків осіб, оскільки ним лише пропонується власникам споруд самостійно усунути наслідки порушень.
Скаржник стверджує, що оскаржуване рішення є документом управлінського характеру, яким регламентуються дії виконавчих органів та комунальних підприємств міської ради щодо усунення наслідків порушення Типових правил благоустрою населених пунктів, і спрямоване на внутрішньо-організаційну діяльність.
В такому випадку, оскільки рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради не є адміністративним актом, то Закон №2073-IX, зокрема, положення статті 49, які зобов'язують повідомляти заінтересовану особу про початок провадження, не застосовний до спірних правовідносин. Суди, визнавши рішення адміністративним актом, дійшли помилкового висновку про порушення відповідачем процедури прийняття рішення.
Скаржник погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорювані рішення винесені відповідачем в межах повноважень, і що дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту. Тимчасова споруда підлягає демонтажу у разі самовільного встановлення або відсутності/закінчення паспорту прив'язки.
Скаржник зазначає, що оспорюваним рішенням та Законом №280/97-ВР визначена процедура, яка має на меті захищати права власників. Зокрема, було передбачено семиденний строк для самостійного демонтажу/переміщення об'єкта (пункт 2 оспорюваного рішення) та можливість оскарження рішення виконавчого комітету до міської ради (пункт 15 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР). Рішення не позбавляє права власності на тимчасову споруду, а регламентує звільнення об'єкту благоустрою.
У касаційній скарзі Виконавчий комітет Запорізької міської ради просить Верховний Суд скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 49 Закону №2073-IX, пункту 7 статті 30 Закону №280/97-ВР, статті 28 Закону №3038-VI, пункт 2 частини другої статті 10 Закону №2807-IV, перевірки дотримання положень статей 72, 73 КАС України та з метою формування відповідного правового висновку Верховним Судом.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету в інших учасників справи, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі №280/9029/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМБІЗ» про скасування рішення про усунення наслідків порушень типових правил благоустрою території.
2. Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/9029/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа