07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16238/23 пров. № А/857/35188/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.,
Запотічного І.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року (головуючий суддя - Хома О.П.) постановлену у порядку письмового провадження в м. Львів у справі № 380/16238/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/16238/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №380/16238/23 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення ОСОБА_1 в довідках від 01 травня 2023 року № С/7180 станом на 29 січня 2020 року, від 01 травня 2023 року № С/7181 станом на 01 січня 2021 року, від 01 травня 2023 року № С/7182 станом на 01 січня 2022 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 380/18809/22, розміру надбавки за особливості проходження служби з 87,8% до 1% та премії з 129% до 10%.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 380/18809/22, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01 січня 2022 року, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 87,8% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 129% посадового окладу.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 1073,60 грн сплачений за подання позовної заяви та 1610,40 грн сплачений за подання апеляційної скарги, а всього 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Позивачем 14.07.2025 подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №380/16238/23.
Заява обґрунтована тим, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/16238/23 ІНФОРМАЦІЯ_2 видано довідки, у яких види грошового забезпечення обчислені виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 2018 рік, замість зазначеного в рішенні розмірі станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022. Неповнота виконання судового рішення зумовила звернення до суду з заявою про подання звіту про виконання постанови у справі №380/16238/23.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про подання звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/16238/23.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Суд зазначив, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/16238/23 фактично виконана. Оскільки стадія виконання рішення суду завершилась, то неналежність чи неповнота виконання такого рішення суду не тягне за собою права на звернення до суду для встановлення судового контролю.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 про подання звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/16238/23 скасувати та її вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розмір посадового окладу, окладу за військовим званням та премія відповідачем правильно обраховано, але надбавка за вислугу років в розмірі 45% посадового окладу та окладу за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі 87,8% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премія 129% посадового окладу обраховані не з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, встановленим у виданих довідках, які були визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, відповідач фактично не виконав рішення суду, яке набрало законної сили, що є підставою для встановлення судового контролю.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про встановлення судового контролю по виконанню судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, в порядку 382 КАС України.
За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 382-1 КАС України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції"("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91) суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У рішенні у справі «Трихліб проти України» (рішення від 20 вересня 2005 року, заява № 58312/00) Європейський суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції покладає на Договірні Сторони обов'язок організувати правову систему таким чином, щоб їх повноваження відповідали її вимогам. Право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення, призупинення виконання судового рішення може бути виправдане, тільки якщо це є необхідністю для задоволення суспільних потреб або вирішення проблем громадського характеру.
Про важливість забезпечення гарантованого права особи на судовий захист в частині виконання судового рішення також зазначається у Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) №13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, а саме, що ефективне виконання обов'язкового судового рішення є фундаментальним елементом принципу верховенства права. При цьому наголошується, що незалежність судової влади і право на справедливий судовий розгляд є даремними, якщо рішення не виконується.
Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 (заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.
У пункті 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України", № 67534/01, від 27.07.2004; у справі "Дубенко проти України", № 74221/01, від 11.01.2005; та у справі "Козачек проти України", № 29508/04, від 07.12.2006).
ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024 року, внесено зміни до низки процесуальних кодексів України, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пояснювальною запискою до Проекту Закону № 4094-IX, запропоновано доповнити КАС України положеннями, зокрема якими визначити категорії адміністративних справ, у яких суд буде зобов'язаний застосовувати заходи судового контролю за зверненням стягувача, адже на даний час це віднесено до його повної дискреції.
Так, вищезазначені законодавчі зміни знайшли своє безпосереднє вираження в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, яким передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, в цьому випадку суд апеляційної інстанції, констатуючи волю законодавця з цього питання, а також проблему невиконання остаточних рішень, наголошує, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, встановлення судового контролю, шляхом подання звіту про виконання судового рішення за заявою заявника, є обов'язком суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З огляду на викладене, суд вживає заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту.
Повертаючись до обставин розглядуваної справи, колегія суддів, з огляду на характер спірних правовідносин, звертає увагу, що адміністративна справа №380/16238/23 стосується перерахунку пенсійних виплат, тобто встановлення судового контролю в якій, у порядку ст.382 КАС України, є імперативом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання судового рішення, відповідачем підготовлено та надіслано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області 31.12.2024 р. за №№1159/12/21487 оновлені довідки станом на 01.01.2020 р. №1159/12/21464 від 31.12.2024 р., станом на 01.01.2021 р. №1159/12/21465 від 31.12.2024 р., на 01.01.2022 р. №1159/12/21466 від 31.12.2024 р., які складено із розрахунком грошового забезпечення станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р. та 01.01.2022 р., із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн., встановленого на 01 січня 2021 року у розмірі 2 2270,00 грн та на 01 січня 2022 року у розмірі 2 481,00 грн. тільки для посадового окладу на 01.01.2020 р. - 3990,00 грн, на 01.01.2021 р. - 4310,00 грн, на 01.01.2022 р. - 4710,00 грн та окладу за військовим (спеціальним - старший прапорщик) званням на 01.01.2020 р. - 1220,00 грн, на 01.01.2021 р. - 1320,00 грн, на 01.01.2022 р. - 1440,00 грн.
Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаних довідок, розмір посадового окладу, окладу за військовим званням правильно обраховано. Але надбавка за вислугу років в розмірі 45% посадового окладу та окладу за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі 87,8% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; надбавка за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, премія в розмірі 129% посадового окладу обраховані не з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, встановленим в даних довідках, які були визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже на момент подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, судове рішення у справі №380/16238/23 є невиконане.
Встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України є однією з повноцінних форм забезпечення виконання судових рішень, яка встановлена з метою фактичного виконання судового рішення на користь позивача.
У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04,) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку наведеним заявником обставинам, враховуючи, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не вчинено усі необхідні дії, спрямовані на належне виконання рішення суду.
Враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком скасування ухвали та задоволення вимог заяви.
Крім того, суд зазначає, що згідно квитанції №9388-4440-7281-3276 від 20 серпня 2025 року апелянт сплатив судовий збір у розмірі 1816 грн 80 коп.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху для доплати судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп. та надано строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду.
На виконання вимог ухвали суду, апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та долучено квитанцію №2.323376945.1 від 24 вересня 2025 року про сплату судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
Разом з тим, при вирішенні цієї справи, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду за результатами розгляду заяви поданої в порядку ст. 382 КАС України.
Так, у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2024 року у справі №140/8660/20 та від 08 квітня 2025 року у справі №260/9470/23 зазначено, що положення частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену в порядку статей 382, 383 КАС України, є такими, що суперечать частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що судовий збір не підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду поданої в порядку статей 382, 383 КАС України заяви.
Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2025 року у справі №620/17733/23, від 26 травня 2025 року у справі №160/13650/24, від 19 червня 2025 року у справі №120/2544/24, від 20 червня 2025 року у справі №300/6164/23.
Так, Пленум Верховного Суду, своїм рішенням від 12 вересня 2025 року, ухвалив звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності положень частини другої статті 3 та підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги згідно квитанції №0.0.4509603929.1 (код квитанції 9388-4440-7281-3276) від 20 серпня 2025 року у розмірі 1816 грн 80 коп. та квитанції №2.323376945.1 від 24 вересня 2025 року у розмірі 1211 грн 20 коп. необхідно повернути апелянту.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі № 380/16238/23 скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 20 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №380/16238/23.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі № 380/16238/23, який сплачено згідно квитанцій №0.0.4509603929.1 (код квитанції 9388-4440-7281-3276) від 20 серпня 2025 року у розмірі 1816 грн 80 коп. та квитанції №2.323376945.1 від 24 вересня 2025 року у розмірі 1211 грн 20 коп. на розрахунковий рахунок ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача - UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний