05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 461/4126/25 пров. № А/857/32777/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н. М.,
за участю секретаря судового засідання -Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2025 року (головуючий суддя Юрків О.Р., м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська митниця про скасування постанови державного виконавця,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Львівська митниця, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2022 №69615246.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова Галицького районного суду міста Львова від 08.06.2021 у справі №461/4330/21. Зазначає, що у виконавчому документі було порушено одразу декілька вимог, встановлених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а саме: відсутнє по-батькові боржника, неправильно зазначено її дату народження, не вказано номеру реєстраційної карти платника податків та неправильно вказано адресу боржника. Наголошує, що згідно частини четвертої ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Звертає увагу, що стягувач не звертався до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримала апеляційну скаргу.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачаё дослідивши докази, які є в матеріалах справи, та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 08.06.2021 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30599 грн. 10 коп. Вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0768/20900/21 від 23.04.2021 товар, а саме: ноутбук Apple 13-inch MacBook Air with Apple Ml chip, Part No. MGN93LL/A, Serial No. FVFFFE86Q6L7, Model No. A2337, в заводській упаковці - 1 шт. - конфісковано в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці Держмитслужби України 15,22 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 грн. судового збору (а. с. 16-17).
Постановою Львівського апеляційного суду від 15.09.2021 року постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а. с. 18-21).
11.08.2022 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69615246, ідентифікатор для доступу 41307А53Б003. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова Галицького районного суду міста Львова, ухвалена у справі №461/4330/21 від 08.06.2021 року (а. с. 22).
Вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження №69615246, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження є законною, в повній мірі відповідає визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні. Суд першої інстанції зазначив, що недоліки, на які покликається позивач, не є суттєвими та такими, що впливають на права та обов'язки сторін, оскільки особа позивача встановлена, обставини справи також.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ (далі - Закон №1404-УІІІ) примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно статті 3 Закону №1404-VIII постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для відкриття виконавчого провадження була постанова Галицького районного суду міста Львова від 08.06.2021 у справі №461/4330/21.
Вимоги до виконавчого документа встановлені у статті 4 Закону №1404-VIII.
Так, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 08.06.2021 у справі №461/4330/21 відповідає вимогам, що ставляться до виконавчого документа, зміст її є зрозумілим, особу боржника встановлено. У постанові зазначено дату набрання нею законної сили і строк пред'явлення до примусового виконання.
Скаржник вважає, що постанова Галицького районного суду міста Львова від 08.06.2021 № 461/4330/21 не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутнє по-батькові боржника, неправильно зазначено її дату народження, не вказано номеру реєстраційної карти платника податків та неправильно вказано адресу боржника. Наголошує, що згідно частини четвертої ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Тому відсутність у виконавчому листі по-батькові позивача, відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків чи неправильне зазначення дати народження та адреси позивача не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
На етапі відкриття виконавчого провадження, якщо є всі відомості про особу - боржника по справі, однак невірно зазначено ідентифікаційний номер боржника чи інші дані, державним виконавцем вживаються дії щодо одержання відомостей для забезпечення відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62-ц14 виклав правову позицію, відповідно до якої відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.
Така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17ц, від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц.
Наведене дає підстави для висновку, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника або неправильне зазначення таких не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Колегія суддів наголошує, що головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення. За умови відсутності у виконавчому листі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації.
Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17ц.
Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2022 №69615246.
Всі інші доводи скаржника не є істотними, свідчать про її незгоду з оцінкою судом першої інстанції обставин справи і не можуть бути підставою для скасування рішення.
При обґрунтуванні цієї постанови апеляційним судом враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2025 року у справі №461/4126/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 07.11.2025