07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12836/24 пров. № А/857/21544/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року (головуючий суддя Нор У.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Рівне, у справі №460/12836/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2024 №103750008396 щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача, призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.10.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 05.05.2011 по 30.11.2016 лицювальником - плиточником, та з 01.12.2016 по 30.11.2023 лицювальником - мармурником, оскільки ці періоди підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Тому, рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.10.2024 №103750008386 є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас суд зазначив, що належним способом відновлення порушених прав позивача у цьому випадку буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки та висновків суду у цій справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року скасувати та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що Управління правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий та пільговий стаж, встановлений ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.10.2024 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
17.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №103750008386, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
У цьому рішенні вказано, шо вік заявника становить 60 роки 1 місяців 11 днів, страховий стаж - 15 років 1 місяців 0 день. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 21.12.1993 по 22.12.2003 згідно з довідки №77 від 13.06.2005 оскільки відсутні первинні документи в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період, а також до пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано період роботи згідно довідки №27/08-2368 від 03.10.2024.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI).
Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з ч. 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-VI передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до ст.62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як убачається з матеріалів справи, період роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 водієм центрального відділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Євросінтез» з 21.12.1993 підтверджується довідкою №77 від 13.06.2005 (відповідно до наказу №11-пн, від 21.12.1993) по 11.12.2003 (наказ №188-зв від 22.12.2003) .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності зарахування позивачу до страхового стажу періоди робити з 21.12.1993 по 11.12.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Євросінтез» відповідно до довідки №77 від 13.06.2005.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи згідно довідки, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах №27/08-2368 від 03.10.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку №5, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (відсутній підпис головного бухгалтера (документи на право підпису начальника відділу з розрахунків оплати праці від імені головного бухгалтера та відсутності в штатному розкладі головного бухгалтера не надано), суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058-VI) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
В силу положень п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, на даний час діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 зі змінами, внесеними постановою №479 від 04.07.2017.
Працівники, які виконують роботи з мікроорганізмами 1-2 груп небезпеки включені до Списку №2 згідно з абзацом тридцять шостим розділу XXIII.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пунктом 3 зазначеного Порядку закріплено правило, згідно з яким при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктом 4 Порядку №383 передбачено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (п.п.4.1 п.4 Порядку №383).
За правилами п.п.4.2 п.4 Порядку №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Крім того, п.п.4.3. п.4 Порядку №383 передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
В силу вимог пункту 4.4. Порядку №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
За правилами пункту 10 зазначеного Порядку, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637). Останнім, в свою чергу, передбачено, що в уточнюючій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), якщо атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок та Постанова №422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання Постанови №442 “Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно зі статтею 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 березня 2015 року №21-51а15 та від 10 вересня 2013 року №21-183а13.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до довідки від 03.10.2024 №27/08-2368 виданої Комунальним підприємством “Київський метрополітен» служба колії, тунельних споруд і будівель, видана ОСОБА_1 про те, що зазначена особа працював повний робочий день на КП “Київський метрополітен» служба колії, тунельних споруд і будівель» за період з 05.05.2011 по 30.11.2016 лицювальником - плиточником, та з 01.12.2016 по 30.11.2023 лицювальником - мармурником, що передбачені Списком 2 розділ ХХVII підрозділ 27.1а підстава постанова КМУ від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №461 вислуга становить 12 років 4 місяці 22 дня видана на підставі особової картки П-2, накази по особовому складу, додаткові відомості наказ №246-п від 26.04.2011, наказ №621-П/к від 30.11.2016 атестація робочих місць: наказ №422 від 30.12.2009, №387 від НЗСП/к від 30.12.2014, №673-П/к від 21.12.2019. Ця довідка підписана начальником колії, тунельних споруд і будівель ОСОБА_2 , начальником відділу з розрахунку оплати праці Полюлях Н., т.в.о. начальника управління кадрової роботи Чорна Л.
Крім того, дані періоди підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 05.05.2011 по 30.11.2016 лицювальником - плиточником, та з 01.12.2016 по 30.11.2023 лицювальником - мармурником, тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.10.2024 №103750008386 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за списком №2, що має наслідком, як це правильно констатовано судом першої інстанції, таке скасувати та зобов'язати Управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з врахуванням висновків суду.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України, таке не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №460/12836/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний