07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 500/374/25 пров. № А/857/10569/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року (головуючий суддя Мартиць О.І.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Тернопіль, у справі №500/374/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
24 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 28 листопада 2024 року №192550009811 та у зарахуванні ОСОБА_1 до розрахунку загального страхового стажу періодів роботи з 15 серпня 1976 року по 30 грудня 1977 року та з 15 серпня 1984 року по 30 вересня 1989 року ( окрім 1985 року) згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.09.1989 та архівної довідки №734 від 14.12.2022 у колгоспі ім. Кузнецова, колгоспі ім. Мічуріна смт. Гримайлів Гусятинського району (зараз Чортківського району ) Тернопільської області,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до розрахунку загального страхового стажу періоди роботи з 15 серпня 1976 року по 30 грудня 1977 року та з 15 серпня 1984 року по 30 вересня 1989 року (окрім 1985 року) згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.09.1989 та архівної довідки №734 від 14.12.2022 з серпня 1976 року по грудень 1977 року та з серпня 1984 року по вересень 1989 року у колгоспі ім. Кузнецова, колгоспі ім. Мічуріна смт. Гримайлів Гусятинського району (зараз Чортківського району) Тернопільської області та призначити пенсію по віку з 4 грудня 2024 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2024 №192550009811 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 15.08.1976 по 25.07.1077, з 15.08.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1986 по 30.09.1989 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.09.1989; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, у довідці. Суд дійшов переконання, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період з 15.08.1976 по 25.07.1077, з 15.08.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1986 по 30.09.1989, оскільки такі відповідають записам в його трудовій книжці, відомостям архівної довідки, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду 03 березня 2025 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 11 років 5 місяців 17 днів. До загального страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1989 не враховано періоди роботи в Селянській спілці "Гримайлівська" з 15.08.1976 по 30.12.1977 (підстави занесення запису некоректні: книги обліку праці без номера та дати), з 15.08.1984 по 30.09.1989 (окрім 1985), оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки, бланк трудової книжки не відповідає часу заповнення трудової книжки. Звертає увагу, що відповідно до довідки Архівного відділу Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області від 26.12.2019 №03-04/588 селянську спілку "Гримайлівська" створено тільки з 27.01.1993 на основі колгоспу імені Мічуріна, який до 05.09.1981 мав назву колгоспу імені Кузнецова, що не відповідає записам в трудовій книжці НОМЕР_1 . Для підтвердження вищезазначених періодів роботи відповідно до пункту третього Порядку №637 заявником надано довідку Архівного відділу Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області від 14.12.2022 №734 щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві. В наданій довідці по батькові заявника у 1976 та 1977 не зазначено, у 1984 зазначено скорочено ( ОСОБА_2 ), за 1986-1989 зазначено скорочено ( ОСОБА_3 ). Дані про відсутність в штаті іншого працівника з таким ім'ям відсутні. Виходячи з наведеного вважає, що ним правомірно прийнято рішення №192550009811 від 28.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 15 років.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 22.11.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надавши необхідні документи, про що свідчить заява та розписка-повідомлення від 22.11.2024 за №2768.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло 28.11.2024 рішення №192550009811 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявника: 64 роки 11 місяців.
Необхідний страховий стаж відповідно до частини третьої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": починаючи з 1 січня 2019 року після досягнення 65 років з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить 15-21 рік.
Страховий стаж особи становить 11 років 5 місяців 17 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано згідно трудової книжки від 30.09.1989 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 15.08.1976 по 30.12.1977 (підстави занесення запису некоректні: книги обліку праці без номера та дати), з 15.08.1984 по 30.09.1989 (окрім 1985рр.), оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки, бланк трудової книжки не відповідає часу заповнення трудової книжки. Не зараховано періоди роботи з серпня 1976 по грудень 1977, з серпня 1984 по вересень 1989 (окрім 1985 року) згідно архівної довідки від 14.12.2022 №734, оскільки по батькові заявника у 1976,1977рр. не зазначено, у 1984р.- зазначено скорочено (ініціалами), за 1986-1989рр.- зазначено скорочено.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу-15 років.
Вважаючи вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2024 №192550009811 про відмову у призначенні пенсії незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушує права позивача на соціальний захист, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття “загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття “страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
Водночас, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Так, на момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується “ 1984.05.01», в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; “ 05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Як убачається зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2024 №192550009811 на день подання заяви про призначення пенсії від 22.11.2024 вік позивача становить 64 роки 11 місяців, страховий стаж - 11 років 05 місяців 17 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано згідно трудової книжки від 30.09.1989 серія НОМЕР_1 періоди роботи з 15.08.1976 по 30.12.1977 (підстави занесення запису некоректні: книги обліку праці без номера та дати), з 15.08.1984 по 30.09.1989 (окрім 1985рр.), оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки, бланк трудової книжки не відповідає часу заповнення трудової книжки.
Як убачається із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.09.1989 позивач ОСОБА_1 працював у спірний період:
запис №1 - 15.08.1976 прийнятий на роботу помічником тракториста в с/с "Гримайлівська" (підстава книги обліку праці)
запис №2 - 30.12.1977 звільнений з роботи в зв'язку з призовом в Збройні Сли (підстава книги обліку праці)
запис №3 - 22.04.1978 - 23.04.1980 служба в Збройних Силах України (військовий білет НОМЕР_2 )
запис №4 - 15.08.1984 прийнятий в с/с "Гримайлівська" на посаду інженера по охороні праці (наказ №3 від 23.08.1984)
запис №5 - 30.09.1989 звільнений з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №2 від 15.10.1989).
Також не зараховано періоди роботи з серпня 1976 по грудень 1977, з серпня 1984 по вересень 1989 (окрім 1985 року) згідно архівної довідки від 14.12.2022 №734, оскільки по батькові заявника у 1976,1977 не зазначено, у 1984 - зазначено скорочено (ініціалами), за 1986-1989 - зазначено скорочено.
Згідно форми РС-право при зверненні 22.11.2024 до органів Пенсійного фонду України ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період роботи з 26.07.1977 по 18.04.1978, тобто 08 місяців 23 дні.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Доводи Управління про те, що підстави занесення запису некоректні: книги обліку праці без номера та дати), з 15.08.1984 по 30.09.1989 (окрім 1985рр.), оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки, бланк трудової книжки не відповідає часу заповнення трудової книжки, а також відсутність по батькові позивача в архівній довідці чи зазначення скорочено (ініціалами) суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки такі не можуть бути підставою для виключення такого періоду з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, у зв'язку з тим, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в межах спірних правовідносин належними та допустимими доказами, якими є трудова книжка та записи у ній, а також архівна довідка, підтверджується робота ОСОБА_1 з 15.08.1976 по 25.07.1077, з 15.08.1984 по 31.12.1984, з 01.01.1986 по 30.09.1989 і з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця, вищезазначені недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до його страхового стажу, а відтак суд першої інстанції правильно врахував зазначені обставини та докази на їх підтвердження та ухвалив рішенням з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, то в силу приписів ст.308 КАС України, таке не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог частково, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №500/374/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний