07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 443/633/25 пров. № А/857/39307/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довга О.І.
Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області (головуючий суддя Павлів А.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні у м. Жидачів 16 вересня 2025 року у справі №443/633/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора старшого лейтенанта поліції Богдан Михайла Володимировича, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського Відділення поліції №1 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Богдан Михайла Володимировича, Головного управління Національної поліції у Львівській області в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №4156122 від 26.02.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 16.09.2025 в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 30.09.2024, якою ОСОБА_1 , зокрема, позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік, на час керування ним 26.02.2025 о 15:41 у м. Ходорів по вул. 16 Липня, 1 транспортним засобом Chery Tiggo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишалася чинною, а ОСОБА_1 , за наведених вище обставин, не міг не знати про те, що він позбавлений права керування транспортними засобами, а відтак керував у вказаній в оскаржуваній постанові даті та час транспортним засобом усвідомлюючи те, що він позбавлений права керування ним, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, просить рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16.09.2025 скасувати та позов задовольнити. Апеляційну скаргу аргументовано тим, що факт притягнення позивача 30.09.2024р. Жидачівським районним судом до відповідальності за ч.1 ст.130 КУПАП не є підставою для притягнення позивача до відповідальності та складення постанови серії ЕНА № 4156122 від 26.02.2025 року. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не встановлено в якому додатку до постанови серії ЕНА №4156122 від 26.02.2025р. є підтвердження підстав зупинки, чи були (існували) підстави зупинки п.3 ч.1 ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію" на момент зупинки і розгляду справи поліцейським, відповідно така є незаконною. Апелянт зазначає, що предметом судового розгляду є законність чи незаконність (протиправність) постанови серії ЕНА №4156122 від 26.02.2025року тобто чи були встановлені та доведені поліцейським, який розглядав адміністративну справу на місці підстави (достатньо доказів) та склад адмінправопорушення в діях особи для притягнення її до адміністративної відповідальності.
Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4156122 від 26.02.2025 ОСОБА_1 26.02.2025 о 15:41 у м. Ходорів по вул. 16 Липня, 1 керував ТЗ Chery Tiggo д.н.з. НОМЕР_1 , водночас був позбавлений права керування транспортними засобами Жидачівським районним судом від 30.09.2024 строком 1 рік, чим порушив п.2.1. «а» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 4 статті 126 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 20 400,00 грн. У постанові наявні записи про долучення до неї відео з бодікамери 1315, а також про відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підпису.
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач звернувся з цим позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів частини п'ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Як встановлено судом першої інстанції, водій транспортного засобу «Chery Tiggo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не надав на вимогу поліцейських жодних документів, які б дозволяли встановити його особу. Зазначені обставини дозволяли працівникам поліції скористатися відповідними базами даних, які перебувають у їхньому доступі, з метою встановлення особи водія, що узгоджується з положеннями статей 26, 27, 40 Закону України «Про національну поліцію» та Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 № 676.
Так, з матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 30.09.2024, яка набрала законної сили 11.10.2024, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Позивачу був відомий зміст постанови, оскільки така йому оголошувалася 30.09.2024, а копію самої постанови він отримав 01.10.2024.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Львівського апеляційного суду від 16.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року, яка була подана 05.05.2025, повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу з тих підстав, що позивач подав апеляційну скаргу з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження, останній день якого припадає на 10 жовтня 2024 року, оскільки в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 30.09.2024.
Зазначені обставини дають можливість суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги у справі №443/633/25 дійти висновку, що ОСОБА_1 26.02.2025 о 15:41 у м. Ходорів по вул. 16 Липня, 1 керував ТЗ Chery Tiggo д.н.з. НОМЕР_1 керував транспортним засобом, водночас будучи обізнаним про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно постанови Жидачівського районного суду Львівської області від 30.09.2024 з позбавлення права керування транспортним засобом строком 1 рік, на яку у строк з 1 жовтня 2024 року і 26.02.2025 апеляційної скарги не подав, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 4 статті 126 КУпАП та як наслідок правомірно згідно постанови серії ЕНА №4156122 від 26.02.2025 притягнений до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення.
Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17, є помилковим, оскільки такі не є релевантними.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови в позові, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року у справі №443/633/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний