07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4332/25 пров. № А/857/19154/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Довгої О.І.
Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (головуючий суддя Москаль Р.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів, у справі №380/4332/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
06 березня 2025 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 133950016817 від 07.02.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. на відокремленому підрозділі “Шахта “Відродження» Державного підприємства “Львіввугілля», врахувати заробітну плату за вказаний період;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 , з 31.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-1V від 09.07.2003р. “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу необхідно зарахувати до загального страхового стажу та до пільгового/підземного стажу за Списком № 1 період роботи з 01.01.2024 по 31.12.2024 у ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля», оскільки несплата страхувальником страхових внесків не повинна порушувати право позивача на соціальний захист. За таких обставин позивач має достатній вік, страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а відповідач протиправно оскаржуваним рішенням відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивує тим, що правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, а саме 10 років. До страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2024 по 31.12.2024 в ДП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля», оскільки відсутня сплата страхових внесків в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального підрозділу ГУ ПФУ із заявою від 31.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви додав такі документи: - паспорт № НОМЕР_1 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; - трудову книжку серії НОМЕР_2 ; - витяг з реєстру територіальної громади; - довідку про зміну назви організації № 0/04-25 від 22.01.2025; - довідку про прийняття на роботу № 17 від 28.01.2025; - довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3/04-24 від 22.01.2025; - довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 52-к від 10.03.2010, № 56-к від 10.03.2015; № 57-к від 10.03.2020.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3/04-24 від 22.01.2025, виданої ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля», ОСОБА_1 : - з 27.10.2014 по 02.11.2014 та з 01.12.2014 по 12.01.2015 виконував підземні гірничі роботи в шахті за професією учень гірника підземний, як робітних зайнятий повний робочий день на підземних роботах; - із 16.01.2015 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 06.09.2020 виконував підземні гірничі роботи в шахті за професією гірник підземний, як робітних зайнятий повний робочий день на підземних роботах; - з 23.12.2020 по 03.03.2021 виконував підземні гірничі роботи в шахті за професією учень електрослюсаря підземний, як робітних зайнятий повний робочий день на підземних роботах; - 04.03.2021 по 22.01.2025 виконував підземні гірничі роботи в шахті за професією електрослюсар підземний, як робітних зайнятий повний робочий день на підземних роботах.
07.02.2025 ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 133950016817, відповідно до котрого відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на дату звернення за призначенням пенсії, передбаченого статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В рішенні орган ПФУ обрахував та визнав страховий стаж заявника 39 років 06 місяців 09 днів, пільговий стаж за Списком № 1 становить 09 років 02 місяці 04 дні. До страхового та пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2024 по 31.12.2024 в ДП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля», оскільки відсутня сплата страхових внесків в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та не зарахування до стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи, позивач звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вимогами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Так, відповідно до ч.2 ст.114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Як це убачається з оскаржуваного рішення, до страхового та пільгового стажу позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не зараховано період роботи з 01.01.2024 по 31.12.2024 в ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля».
Водночас, за приписами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788.
У пунктах 1, 2 та 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак, дія цього порядку поширюється на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17.
Як убачається з матеріалів справи, страховий та пільговий (підземний стаж) за Списком №1 період роботи позивача з 01.01.2024 по 31.12.2024 у ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля» підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3/04-24 від 22.01.2025.
Разом з тим, до страхового та пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.2024 по 31.12.2024 в ДП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля», оскільки відсутня сплата страхових внесків в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
За приписами статті 1 Закону №1058 застрахована особа фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058).
Частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум із їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Суд першої інстанції встановив, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 щодо застрахованої особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зокрема, за звітний 2024 рік (січень 2024 року - грудень 2024 року) зазначено відомості про нарахування страхувальником ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля» сум заробітку, однак у відповідних графах відсутні дані про сплату страхових внесків за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Отже, період роботи позивача на ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля» з 01.01.2024 по 31.12.2024 відноситься до трудового стажу та пільгового/підземного стажу Списком № 1, що підтверджується належними та достатніми доказами - трудовою книжкою та довідкою № 3/04-24 від 22.01.2025, проте згідно форми ОК-5 не зараховано до страхового стажу, оскільки роботодавець не сплатив за цей період страхові внески.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період лише з тих підстав, що ВП “Шахта “Відродження» ДП “Львіввугілля» не сплатило єдиний внесок, не може бути підставою для позбавлення пенсіонера права на пенсію у відповідному розмірі з урахуванням періоду його трудової діяльності, оскільки застрахована особа не відповідає за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо сплати страхових внесків та відповідно не може бути позбавлена права на зарахування таких періодів до страхового та пільгового стажу для призначення пенсії.
Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи не були сплачені.
Отже, фактично внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків і це не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача такого періоду роботи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі № 535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а.
Враховуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що станом на дату подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (31.01.2025) позивач: 1) досяг 50 річного віку (50 років 04 місяці); 2) загальний страховий стаж роботи складає більше 25 років (підтверджений органом ПФУ в оскарженому рішенні становить 39 років 06 місяців 09 днів, додатково підлягає зарахуванню 1 рік на підставі цього рішення суду); 3) пільговий стаж за Списком №1 становить більше 10 років (підтверджений органом ПФУ в оскарженому рішенні становить 09 років 02 місяці 04 дні, додатково підлягає зарахуванню на підставі цього рішення суду 1 рік).
Отже, станом на дату звернення до ПФУ мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідав вимогам пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №133950016817 від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки відповідач безпідставно не зарахував спірний період до страхового стажу, що дає право на призначення такої пенсії.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах за списком №1, що має наслідком, як це правильно констатовано судом першої інстанції, таке скасувати, зарахувавши невизнані періоди до пільгового стажу та призначити пенсію на пільгових умовах.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №380/4332/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний