07 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5452/22 пров. № А/857/17461/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів - Глушка І.В., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/5452/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
суддя в 1-й інстанції Гаврилюк О.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рогатин,
дата складання повного тексту рішення 04 квітня 2025 року,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивача без обмеження максимального розміру пенсії як у відсотковому розмірі, встановленому на дату призначення пенсії, так і в абсолютному - без обмеження її розміру будь-якими показниками.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб при здійсненні перерахунку за вислугу років з 01.04.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.04.2019, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання рішення, у якій позивач вказує, що на виконання рішення суду від 27.04.2022 відповідачем була нарахована, але не виплачена до теперішнього часу заборгованість з пенсійних виплат в сумі 552459, 31 грн. Причиною невиплати пенсійних виплат стало, на думку відповідача, відсутність бюджетного фінансування. Отже до теперішнього часу рішення суду в справі №380/5452/22 в частині виплати пенсії за вислугу років з 01.04.2019, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 76% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, яка за підрахунками відповідача становить 552459, 31 грн - є невиконаним. Наголошує на тому, що невиконання суб'єктом владних повноважень протягом двох місяців з набрання законної сили судового рішення, зокрема, щодо перерахунку та виплати соціальних виплат шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено.
Змінено спосіб виконання судового рішення від 27.04.2022 у справі №380/5452/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії у розмірі 552 459 (п'ятсот п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 31 копійка.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив відповідач із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Вказує, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії. З 01.10.2022 розмір пенсійної виплати позивача з урахуванням судового рішення становив 31 478,36 грн та виплачується щомісячно. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.04.2019 по 30.09.2022 становить 552 459,31 грн. З метою забезпечення виконання судового рішення Головним управління створено відповідний запис в підсистемі Реєстр судових рішень ІКІС ПФУ. Виплата вказаних коштів відбудеться після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні вимог заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання про долучення судової практики.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої пенсії у розмірі 552 459, 31 грн.
Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду в частині здійснення виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.09.2022 станом на момент розгляду заяви залишається невиконаним, суму доплати у розмірі 552 459,31 грн позивачу не виплачено. Зважаючи на встановлені обставини щодо фактичного невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати пенсії протягом тривалого часу, зважаючи на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстави для зміни способу та порядку виконання рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року здійснено перерахунок пенсії. З 01.10.2022 розмір пенсійної виплати позивача з урахуванням судового рішення становив 31 478,36 грн та виплачується щомісячно. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.04.2019 по 30.09.2022 становить 552 459,31 грн.
Станом на день звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду пенсійний орган не виплатив позивачу пенсію за минулий час на виконання рішення від 27 квітня 2022 року у розмірі 552 459,31 грн.
Водночас, відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осі» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Звідси, слід зазначити, що органи ПФУ фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізовуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
При цьому, головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - ПФУ.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу ПФУ.
Відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Апеляційний суд враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ПФУ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта, які наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/5452/22.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
За таких обставин, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/5452/22 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/5452/22 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
М.А. Пліш