28 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 461/5861/25 пров. № А/857/37176/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Демидюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2025 року (головуючий суддя: Волоско І.Р., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 , 18.07.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову № 130 від 09.07.2025 адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Львівської міської ради про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 3 ст. 92 КУпАП, провадження у справі закрити.
Обґрунтовує позов тим, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята із порушеннями вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2025 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що статтею 92 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, а саме, за проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Тобто з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що відповідальність за стан пам'ятки та проведення на ній будь яких робіт несе власник, а згідно статті 92 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини. Вищенаведене, вважає що постанова про адміністративне правопорушення винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позивачем не доведено неправомірність дій Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради під час винесення оскаржуваної постанови.
Представник Виконавчого комітету Львівської міської ради, 27.10.2025 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Однак, суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні цього клопотання, оскільки участь представника відповідача в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, крім цього, у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Також, вказана справа належить до категорії термінових адміністративних справ, що у свою чергу, також унеможливлює відкладення розгляду справи на іншу дату.
Позивач, у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу відхилити. а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою № 130 від 09.07.2025 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 3 ст. 92 КУпАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, у нежитлових приміщеннях першого поверху в будинку АДРЕСА_1 (пам'ятка культурної спадщини з охоронним № 4467-Лв) проведено самовільну заміну нижньої частини вхідних дверей з дерев'яних на металопластикові, які розташовані на головному фасаді будівлі без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Власником порушено режим використання пам'ятки, який має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо, а також пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ним рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщувати на інші місця, не змінено нижньої частини вхідних дверей з металопластикових на дерев'яні, що є порушенням вимоги ч. 1 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Не погоджуючись з цією постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Статтею 92 КУпАП передбачено, що порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини:
ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини;
порушення режиму використання пам'ятки культурної спадщини;
порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території;
проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт на пам'ятці культурної спадщини, зміна призначення пам'ятки культурної спадщини, її частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в її охоронній зоні без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини;
ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів, пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ), у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст. 218 КУпАП передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 92, статтею 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), статтями 103-1, 103-2, 104, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 141, 142, 150-152, статтями, 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 186, 212-1 цього Кодексу.
Враховуючи вимоги вказаних статей, саме до повноважень адміністративних комісій при виконавчих органах сільських рад належить розгляд справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, за ст. 92 КУпАП (порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частинами четвертою та п'ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III, регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 22 цього Закону передбачено, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону (ч. 4 ст. 23 Закону).
Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Аналіз наведених вище правових норм встановлює обов'язок для всіх власників пам'ятки укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини, після переходу права власності на нього. Крім цього, використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові приміщення (а. с. 14), позначені в технічному паспорті № № 15-9, 15-10,15-11, 15-13, 15-14, 15-15, 15-16, загальною площею 101.4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 490, виданий 23.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорний І.О.
Листом офісу охорони культурної спадщини № 0004-вих-78169 від 28.05.2025 ОСОБА_1 було повідомлено про виявлені будівельні роботи із заміни нижньої частини вхідних дверей з дерев'яних на металопластикові у нежитлових приміщеннях першого поверху будинку АДРЕСА_1 та з метою з'ясування фактичних обставин, запрошено в найкоротший термін прибути до офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради за адресою: м. Львів, вул. Валова, 20.
Цей лист скеровано 30.05.2025 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
За фактом виявлених порушень, керуючись статтею 255 Кодексу про адміністративні правопорушення, уповноваженою особою офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, начальником юридичного відділу управління охорони та використання об'єктів культурної спадщини офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидал Віктором Васильовичем складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЛВ № 001194 від 01.07.2025.
У протоколі зазначено, що в нежитлових приміщеннях першого поверху будинку АДРЕСА_1 самовільно замінено нижню частину вхідних дверей з дерев'яних на металопластикові, які розташовані на головному фасаді будівлі, без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, чим порушено ч. ч. 1, 2 ст. 24, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Листом офісу охорони культурної спадщини № 0004-вих-95865 від 01.07.2025 зазначений протокол було скеровано позивачу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно оскаржуваної постанови у нежитлових приміщеннях першого поверху в будинку АДРЕСА_1 (пам'ятка культурної спадщини з охоронним № 4467-Лв) проведено самовільну заміну нижньої частини вхідних дверей з дерев'яних на металопластикові, які розташовані на головному фасаді будівлі без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Власником порушено режим використання пам'ятки, який має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо, а також пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ним рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, переміщувати на інші місця, не змінено нижньої частини вхідних дверей з металопластикових на дерев'яні, що є порушенням вимоги ч. 1 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Крім цього, необхідно звернути увагу, що ОСОБА_1 не заперечує, що був присутній на засіданні комісії 09.07.2025 та надавав пояснення при розгляді справи.
Отже, покликання суду першої інстанції, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення були порушено право позивача на захист є безпідставними.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач на засіданні комісії, що відбулось 09.07.2025, як і в суді апеляційної інстанції, не заперечував, що в 2024 році ним дійсно було здійснено заміну нижньої частини дерев'яних дверей на металопластикові. При цьому, колір, конфігурація та форма дверних заповнень повністю відповідає віконним та верхній частині дверного заповнення та не заперечив, що відповідних дозволів на проведення цих робіт не отримував від компетентного органу.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, встановлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про недоведеність у спірних правовідносинах вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини відповідальність за яке передбачено абз. 3 ст. 92 КУпАП, оскільки позивачем було здійснено заміну нижньої частини дерев'яних дверей на металопластикові без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, тобто порушено режим використання пам'ятки культурної спадщини.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правові підстави для скасування оскаржуваної постанови № 130 від 09.07.2025 відсутні.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.
Згідно приписів ст. 139 КАС України, відсутні правові підстави для стягнення судових.
Керуючись ст. ст. 268, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2025 року у справі № 461/5861/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 06.11.25