з питання внесення виправлення в судове рішення
06 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 452/2441/25 пров. № А/857/37294/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 по справі №452/2441/25,
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27.08.2025 по справі №452/2441/25 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5149812 від 05.07.2025, а справу про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора Самбірського районного відділу поліції ГУ НП капітана поліції Ванівського І.В. відмовлено.
Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , в якій він просить виправити допущені описки у постанові від 07.10.2025, а саме: абз.9 стор.2 з “Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку підставою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є зупинка водієм транспортного засобу в забороненому місці. Разом з тим, на підтвердження доводів позивачем не було надано суду жодних належних доказів. На противагу цьому, оспорювана постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, а також розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті. Суд також врахував, що що доданий до адміністративної справи відеозапис чітко відображає обставини події, які викладені в оспорюваній постанові та підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення і таке мало місце, зокрема, порушення вимог п.8.4 в) ПДР щодо заборонних знаків. Про це зазначає і сам позивач при спілкуванні з працівником поліції, також це зафіксовано у відеозаписі. Під час розгляду справи по суті позивач пояснював, що у постанові неправильно вказано вулицю і такого знаку на ній немає, але поряд з тим підтвердив, що числа вказаного у постанові дійсно заїжджав на територію автобусної зупинки, що по вулиці Валовій у м. Самборі, де виходив із машини для здійснення покупки у магазині, розташованому поруч. Водночас із уточненням інспектором про порушення якого саме знаку позивач обрав нову лінію свого захисту зазначаючи, що не визнає знаку 3.21 “В'їзд заборонено», оскільки вважає, що цей знак не відповідає державному стандарту, однак доказів цьому суду жодних не надав. Відтак, суд розцінив викладені позивачем обставини та посилання, як спосіб уникнути відповідальності, оскільки доказів на спростування зафіксованого на відеозаписі позивач суду не представив ніяких і жодним чином не спростував порушення ним вимог п.8.4 в) ПДР» на правильний “Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку підставою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є зупинка водієм транспортного засобу в забороненому місці. Разом з тим, на підтвердження доводів позивачем не було надано суду жодних належних доказів. Напротивагу цьому, оспорювана постанова складена уповноваженою особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, а також розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті. Суд також врахував, що доданий до адміністративної справи відеозапис чітко відображає обставини події, які викладені в оспорюваній постанові та підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення і таке мало місце, зокрема, порушення вимог п.8.4 в) ПДР щодо заборонних знаків. Про це зазначає і сам позивач при спілкуванні з працівником поліції, також це зафіксовано у відеозаписі. Під час розгляду справи по суті позивач пояснював, що у постанові неправильно вказано вулицю і такого знаку на ній немає, але поряд з тим підтвердив, що числа вказаного у постанові дійсно заїжджав на територію автобусної зупинки, що по вулиці Валовій у м. Самборі, де виходив із машини для здійснення покупки у магазині, розташованому поруч. Водночас із уточненням інспектором про порушення якого саме знаку позивач обрав нову лінію свого захисту зазначаючи, що не визнає знаку 3.21 “В'їзд заборонено», оскільки вважає, що цей знак не відповідає державному стандарту, однак доказів цьому суду жодних не надав. Відтак, суд розцінив викладені позивачем обставини та посилання, як спосіб уникнути відповідальності, оскільки доказів на спростування зафіксованого на відеозаписі позивач суду не представив ніяких і жодним чином не спростував порушення ним вимог п.8.4 в) ПДР»; абз.3 стор.4 з “Варто зауважити, що відзив на позовну заяву не містить спростувань жодного із приведених позивачем у своїй позовній заяві довода, а тому не зрозуміло, яким чином суд прийшов до висновку про наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.» на правильний “Варто зауважити, що відзив на позовну заяву не містить спростувань жодного із приведених позивачем у своїй позовній заяві доводів, а тому незрозуміло, яким чином суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.»; абз.5 стор.4 з “Також слід звернути увагу на те, що в ході судового засідання в суді першої інстанції відповідач-2 озвучив позицію про нібито порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.21 “В'їзд заборонено» та про помилковість зазначення іншого дорожнього знаку в оспорюваній простанові.» на правильний “Також слід звернути увагу на те, що в ході судового засідання в суді першої інстанції відповідач-2 озвучив позицію про нібито порушення позивачем вимог дорожнього знаку 3.21 “В'їзд заборонено» та про помилковість зазначення іншого дорожнього знаку в оспорюваній постанові.»; абз.9 стор.4 з “Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування.» на правильний “Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування».
Вирішуючи питання виправлення описок у постанові суду від 07.10.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1, 2 ст.253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.
Вказана норма передбачає можливість після постановлення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
При цьому, опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Опискою вважається також помилка у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним тощо.
Колегія суддів, дослідивши матеріали адміністративної справи дійшла висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у частині виправлення абз.9 стор.4 (нумерація абзацу та сторінки судового рішення відповідно до оригіналу), а саме: “Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування» на правильний : “Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування».
В іншій частині, зокрема, подвійного зазначення іменника “що» у реченні абз.9 стор.2, абз.5 стор.4 написанні простанові, замість постанові та абз.3 стор.4 довода, замість доводів, на думку колегії суддів слід відмовити, оскільки вказані помилки суперечать самому інституту виправлення описок чи арифметичних помилок, оскільки не свідчать про їх вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Щодо клопотання заявника про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги шляхом виправлення описки, то таке задоволенню не підлягає, позаяк питання вирішення судових витрат вирішується постановленням додаткового судового рішення і позивач вправі звернутися до суду із заявою про винесення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст.241, 248, 253, 256, 321, 328 КАС України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 по справі №452/2441/25 задовольнити частково.
Виправити допущену описку у тексті постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року по справі № 380/2518/24, а саме : замінити в абз.9 стор.4 з “Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування» на правильний “Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування».
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук