Справа № 127/25774/25
07 листопада 2025 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Сапальова Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Токарчука Олександра Миколайовича про скасування постанови від 14 листопада 2024 року,
03 листопада 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Ватаманюка Р. В., яка обґрунтована тим, що суддя Ватаманюк Р.В. приймав участь в складі колегій суддів у розгляді справи № 127/4260/24 (головуючий суддя: Сапальова Т.В., судді: Капустинський М.М. та Ватаманюк Р.В.), а в даний час як суддя-доповідач у справі № 127/25774/25. В справах № 127/4260/24 та № 127/25774/25 ті самі особи та ті самі обставини справи, тому у позивача виникає сумнів у неупередженості судді Ватаманюка Р.В. під час розгляду справи №: 127/25774/25.
При цьому позивач обґрунтовує свою заяву протиправністю постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №127/4260/24, за результатами розгляду якої судом скасовано постанову про адміністративне правопорушення та направлено справу до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на новий розгляд. Посилається при цьому на свої конституційні права, презумпцію невинуватості та правові висновки Верховного Суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ватаманюка Руслана Васильовича визнано необґрунтованою, справу №127/25774/25 передано для вирішення питання про відвід судді, що визначається у порядку, встановленому ст. 31 КАС України.
Автоматизованою системою розподілу судових справ між суддями від 06 листопада 2025 суддею для вирішення питання про відвід визначено суддю Сапальову Т.В.
Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Розглянувши вказану заяву про відвід, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, п. 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, п.п. 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як на підставу відводу колегії суддів у справі позивач обгрунтовує незгодою з судовими рішеннями по іншій справі, зокрема, із постановою суду у справі № 127/4260/24, де суддя Ватаманюк Р.В. був членок колегії.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, обґрунтуванням відводу є саме незгода з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу судді.
Суд зазначає, що підставою звернення до суду стала незгода позивача з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, отже під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції надавалась оцінка правомірності прийняття оскаржуваної ухвали.
Таким чином, наведені позивачем підстави для відводу судді Ватаманюка Р.В. є необґрунтованими, а матеріали заяви не містять доказів порушення гарантій неупередженості судді.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або його необ'єктивність під час розгляду справи, позивач у своїй заяві не вказав, а суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
Суд також наголошує, що не може бути підставою для задоволення відводу суддів заява, яка містить доводи припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Заявлення та вирішення відводу має бути вмотивованим, тобто неодмінно мають бути наведені відповідні аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічна позиція щодо застосування статті 36 КАС України та, зокрема, критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17.02.2022 у справі №761/26688/20, від 07.07.2022 у справі №372/4514/21, від 02.08.2022 у справі №640/30770/20.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ватаманюка Р.В., проаналізувавши доводи, наведені в ній, вважаю, що обставини, на які посилається заявник, не є підставою для висновку, що суддя Ватаманюк Р.В., визначений для розгляду справи № 127/25774/25, може проявити або проявляє упередженість та необ'єктивність при її розгляді. Твердження заяви про можливу упередженість та необ'єктивність судді ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.
Відтак передбачені статтею 36 КАС України підстави для відводу судді Ватаманюка Р.В. у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ватаманюка Р.В. від розгляду справи №127/25774/25.
Справу №127/25774/25 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Сапальова Т.В.