Справа № 580/4571/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
06 листопада 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення про залишення заяви про оформлення довідки про відстрочку без розгляду та зобов'язання розглянути заяву про оформлення довідки про відстрочку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду до подання позову з заявою про забезпечення позову, в якій просив:
- вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , іншим військовим частинам, з'єднанням, органам військового управління у складі Збройних Сил України вчиняти дії щодо направлення, переведення, відрядження, переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з навчального центру до інших військових частин та місць проходження військової служби, а також в райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, на безпосередню участь у бойових діях, - до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення про залишення заяви про оформлення довідки про відстрочку без розгляду та зобов'язання розглянути заяву про оформлення довідки про відстрочку.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову.
В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Також наголошено, що невжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, або зробить таке неможливим. Вказано, що до ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що матір позивача має інвалідність 2 групи. Відтак позивач звернувся із заявою про надання відстрочки, яка була отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 28.03.2024. Із урахуванням приписів п.58 та абз.3 п.60 Порядку № 560, вказана заява з доданими документами мала бути зареєстрована в день подання та мала бути розглянута комісією до 04.04.2025 включно. 09.04.2025 заявник отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 лист від 02.04.2025 №1925, у якому зазначено, що подані ОСОБА_1 заяви залишено без розгляду, а також вказано, що у зв'язку із неперебуванням ОСОБА_1 на військовому обліку, рекомендовано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.04.2025 заявник особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , подав необхідні документи. З 11.04.2025 по 15.04.2025 заявник проходив ВЛК. 16.04.2025 заявник прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання військово-облікового документа. Зважаючи на те, що подана ним раніше заява про оформлення відстрочки ще не розглянута, заявник взяв з собою оригінали документів, що підтверджують наявність права на відстрочку, для пред'явлення їх у разі необхідності під час розгляду заяви. Близько 15:30 заявнику вручили повістку від 16.04.2025 № 691 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 18.04.2025 о 09:00 для уточнення персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та повідомили, що розгляд заяви відбуватиметься в 17 квітня. Пізніше стало відомо, що заявник включений до військової команди та відправлений до навчального центру.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що за наведених умов доцільним та справедливим є застосування судом вищенаведеного заходу забезпечення позову, що відповідає критерію співмірності, оскільки відсутні такі негативні наслідки від його вжиття, які б переважали ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а саме неможливість позивача реалізувати право на відстрочку від призову та вірогідна неможливість виконати судове рішення. Без вжиття таких заходів наслідки проходження військової служби позивача, який має право на відстрочку, може спричинити порушення прав матері заявника на належні умови існування.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або неможливість подальшого захисту прав чи докладання значних зусиль і витрат на їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає таке.
За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судом першої інстанції вірно встановлено, що заявником не обґрунтовано наявність достатньо обґрунтованої підстави можливості вжиття заходів забезпечення позову.
Суд першої інстанції вірно врахував, що заявник є військовослужбовцем та проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з чим, рішення щодо позбавлення можливості забороняти військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії, пов'язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому визначати місце несення військової служби військовослужбовцем, так і виключення зі списків особового складу буде мати ознаки порушення дискреційних повноважень відповідача.
Поряд з цим, в частині тверджень позивача стосовно існування ризиків недобросовісних дій з боку відповідача, то вони ґрунтуються на припущеннях позивача та не підтверджені відповідними доказами.
Судова колегія зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , іншим військовим частинам, з'єднанням, органам військового управління у складі Збройних Сил України вчиняти дії щодо направлення, переведення, відрядження, переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з навчального центру до інших військових частин та місць проходження військової служби, а також в райони ведення воєнних (бойових) дій, на лінію бойового зіткнення з противником, на безпосередню участь у бойових діях, не є достатньо обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються безпосередньо предмету спору та повинні оцінюватись під час розгляду справи по суті, а не на етапі оцінки наявності підстав для забезпечення позову, відтак не враховуються судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вказує на те, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а підстави для її задоволення - відсутні.
Колегією суддів враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення про залишення заяви про оформлення довідки про відстрочку без розгляду та зобов'язання розглянути заяву про оформлення довідки про відстрочку - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко