Справа № 320/2037/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
04 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі судового засідання: Зіньковській Ю.В.,
від позивача (апелянта): ОСОБА_1 ;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звертався до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року адміністративний позов було задоволено повністю:
-визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 1 квітня 2019 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 1 квітня 2019 року відповідно до довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 20 липня 2020 року №21/3/2-9/878-243 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення протиправними;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми пенсії з 1 квітня 2019 року на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 20 липня 2020 року №21/3/2-9/878-243, у відповідності до вимог статей 13, 43, 51, 52, 55 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 р. №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премії, встановлених законодавством за відповідною або аналогічною посадою, яку позивач займав на дату звільнення із служби, виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% суми грошового забезпечення та 100% суми підвищення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням виплачених сум;
-визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми пенсії з 1 січня 2018 року по 31 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 13, 43, 51, 52, 55 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% суми грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії і без обмеження максимальним розміром пенсії та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми пенсії з 1 січня 2018 року по 31 березня 2019 року у відповідності до вимог статей 13, 43, 51, 52, 55 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам», виходячи з відсоткового значення максимального розміру пенсії у 90% суми грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії і без обмеження максимальним розміром пенсії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
21 березня 2024 року Київським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи у справі №320/2037/23.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року по справі №320/2037/23.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в порядку письмового провадження. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в десятиденний строк з дня отримання примірника заяви надати суду документально підтверджені відомості про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №320/2037/23 та детальний розрахунок пенсії ОСОБА_1 , після проведеного перерахунку такої пенсії на виконання рішення суду з зазначенням нарахованих та фактично виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №320/2037/23 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №320/2037/23 задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати протягом двох місяців з моменту отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №320/2037/23 з відповідними доказами, на підтвердження виконання рішення.
На виконання вимог ухвали, 17 грудня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було направлено до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 17.12.2024 №2600-0804-8/240717.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №320/2037/23 було прийнято Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2024 №2600-0804-8/240717 та установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №320/2037/23 - три місяці з дня отримання копії цієї ухвали, роз'яснивши Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, що звіт про виконання рішення має відповідати вимогам статті 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України №4094 від 21.11.2024 щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
При цьому, приймаючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2024 №2600-0804-8/240717 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на виконання судового рішення в цій справі було проведено перерахунок відповідної пенсії позивача, але без здійснення виплати нарахованих сум у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність встановлення нового строку для подачі звіту.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 (далі - апелянт) звернувся з апеляційною скаргою до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій зазначає, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки є такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 04 листопада 2025 року о 11:50.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
03 листопада 2025 року від апелянта надійшла заява про надання додаткових доказів.
В судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Наголошував на тому, що Відповідач всупереч рішенню Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року невірно розрахував суму яка підлягає виплаті на користь позивача, відтак суд першої інстанції не взяв цього до уваги.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, надані стороною пояснення, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Принцип обов'язковості судового рішення також закріплений у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового розгляду у контексті ст.6 Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3, 383 КАС України.
Статтею 382 КАС України передбачено можливість встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, частиною першою вказаної статті установлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1. ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Так, з набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 383-1 КАС України).
З наведених норм законодавства вбачається, що після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд має право брати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
При цьому, Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсійним органом було зроблено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №320/2037/23, однак не було проведено виплату нарахованих та виконання судового рішення коштів, з огляду на відсутність фінансування.
Розглянувши поданий відповідачем звіт від 17.12.2024 №2600-0804-8/240717 та приймаючи оскаржувану ухвалу від 06 березня 2025 року, суддя Київського окружного адміністративного суду зробив висновок щодо наявності достатніх правових підстав прийняти відповідний звіт ГУ ПФУ в м. Києві. Втім, оскільки суб'єктом владних повноважень рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №320/2037/23 не виконано в повному обсязі, суд встановив новий строк для подання звіту, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки судове рішення було виконано не в повному обсязі.
Таким чином, відповідачем фактично вчинено дії на виконання судового рішення в частині здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України , якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що виконання судового рішення не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті звіту, якщо відповідачем, суб'єктом владних повноважень, доведено, що існують обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, а ним, в свою чергу, вжито всіх належних від нього заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції) зверталась увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя.
Це повністю узгоджується з положеннями ст.129-1 Конституції України.
Апелянт фактично не погоджується із конкретним розміром пенсії, визначеного за результатом здійснення перерахунку, проведеного на виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року по справі №320/2037/23 предметом розгляду не було нарахування на користь позивача фіксованих сум.
Для висновку про неправомірність дій відповідача в цій частині суд повинен вдатися до оцінки нових доказів та правових підстав такого розрахунку розміру пенсії позивача під час проведення відновлення нарахування пенсії позивача, а також зважити доводи і аргументи обох сторін на підтримку своєю позиції, що є неможливим в порядку здійснення судового контролю, визначеного положеннями статті 382 КАС України.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Колегія суддів наголошує, що підставою для встановлення судового контролю в рамках відповідної справи є саме ухилення відповідача від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відтак, у разі незгоди позивача з діями відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії, які було вчинено пенсійним органом на виконання рішення суду, позивач не позбавлений права на звернення до відповідного суду з заявою в порядку статті 383 КАС України.
Так, ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що незгода з діями відповідача щодо розрахунку виплат пенсії щодо не включення окремих складових пенсії, що не були предметом розгляду в межах конкретної судової справи - є самостійною підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.
Натомість поставлені позивачем в рамках судового контролю питання стосуються незгоди останнього із розрахунком наданим пенсійним органом на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, не є підставою для відмови в прийнятті звіту на даній стадії судового контролю, що було правомірно враховано судом першої інстанції, в результаті чого винесено оскаржувану ухвалу відповідно до частини 11 статті 383-3 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржувану ухвалу винесено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови суду виготовлено 06 листопада 2025 року)