Справа № 450/1009/25 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О
Провадження № 22-ц/811/2931/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
07 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.,
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,
секретаря: Підлужного В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 року,
у березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Будівельні контейнери» (в подальшому «ТзОВ», «позивач») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд ухвалити рішення про стягнення зі згаданої відповідачки на користь позивача 20 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 грудня 2024 року в телефонному режимі з телефонного номера НОМЕР_1 було здійснене бронювання на відвідування 03 січня 2025 року «СПА комплексу» (одна з трьох переданих позивачу в оренду бань) на 5 годин (з 15:00 до 20:00 години) для товариства на 19 осіб на ім'я відповідачки. 03 січня 2024 року о 14:59 було здійснено оплату послуги на суму 11 600 грн., що підтверджується квитанцією, дооплата за додаткову годину та 5 додаткових осіб була здійснена о 19:54 на суму 3 500 грн. Відповідачка заповнила реєстраційну карту-угоду, у якій зазначено, що у СПА комплексі послуги та обладнання надано у технічно справному стані. Таким чином, відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами угоди під час реєстрації та, поставивши власний підпис в угоді, підтвердила, що у СПА комплексі усе знаходиться у технічно справному стані, чим засвідчила свою обізнаність із цим фактом та погодилася з умовами надання послуг. О 19:48 годині 03 січня 2025 року на рецепцію з СПА комплексу поступив дзвінок від нічної покоївки, яка перевіряла цілісність СПА комплексу після відвідувачів. Саме вона повідомила про те, що пошкоджено перший високохудожній вітраж, виконаний у техніці Тіффані, відомого художника ОСОБА_2 . Гості які перебували у СПА комплексі з 15:00 до 20:00 години, не повідомили, що розбився вітраж, а виявила це нічна покоївка при перевірці. Рецепціоніст одразу спустилась у СПА комплекс, щоб оглянути вітраж, та також, як і покоївка, виявила пошкодження першого вітражу. Гості відмовилися оплачувати компенсацію у розмірі 14 500 грн., а запропонували його самостійно відремонтувати. Ремонт високохудожнього вітражу у СПА комплексі виконано на суму 14 500 грн підтверджується Актом надання послуг № ОУ-00279 від 03 березня 2025 року на суму 14 500 грн. Отримання позивачем послуг демонтажу, перевезення та встановлення вітражу у СПА комплексі виконано на суму 6 000 грн., що підтверджується Актом надання послуг №ОУ-00280 від 03 березня 2025 року. Отже, загальна сума завданих збитків становить 20 500 грн.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні контейнери» 20 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 028 грн. сплаченого судового збору.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 рокуоскаржила відповідачка.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Стверджує, що перед відвідуванням СПА комплексу представниця позивача, яка надала на підпис реєстраційну карту, не ознайомлювала її з фактичним станом приміщення СПА комплексу та фактичним станом вітражів, які у ньому знаходяться, та не повідомила її про те, що вітражі поруч з басейном скляні і поруч з ними необхідно бути обережним. Стверджує, що ні вона, а ні інші відвідувачі вітражів не розбивали, про що вона одразу сказала представниці позивача, яка стверджувала, що вітражі розбили відвідувачі, а тому саме вони повинні компенсувати кошти за його ремонт.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 вересня 2025 року (яка отримана сторонами 01 вересня 2025 року; а.с. 60) відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом десяти днів подати до суду відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 59-60).
01 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у якому міститься клопотання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.
Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не поступало.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).
За змістом статті 1166 ЦК України, саме на особу, яка завдала шкоди, покладається обов'язок доведення відсутності її вини у заподіянні цієї шкоди.
Судом також встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками, в тому числі - і апелянтом (а, відтак, у відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягає) те, що відповідачка 03 січня 2025 року з 15 до 19-30 години користувалася послугами позивача, а саме: послугами СПА-комплексу, про що свідчить власноручно підписана відповідачкою «Реєстраційна картка», у якій великим шрифтом зазначено, що (зокрема):
-Локація надається у користування у технічно-справному стані;
-«вартість пошкодженого вітражу - 40 000 грн.»;
-У разі пошкодження або псування майна комплексу, гість відшкодовує збиток у розмірі ринкової вартості, зазначеної у прейскуранті (а.с. 12).
Тобто, зайшовши в приміщення СПА комплексу, відповідачка просто не могла не побачити того, що вітраж розбитий, а тим більше - після підписання нею згаданої вище «Реєстраційної картки», у якій великим шрифтом зазначено, що «вартість пошкодженого вітражу - 40 000 грн.».
Як вбачається з доводів апеляційної скарги, відповідачкою визнається та обставина, що претензії зі сторони представниці позивача з приводу розбиття вітражу їй (відповідачці) було пред'явлено відразу після завершення відвідування СПА комплексу, яке мало місце 03 січня 2025 року.
Тобто, розбиття вітражу мало місце до завершення відвідування відповідачкою СПА комплексу 03 січня 2025 року.
Якщо відповідачка (її гості) вітража у СПА комплексі не розбивали, то (по версії відповідачки/апелянта) їй цей СПА комплекс об 15 год 03 січня 2025 року було надано в користування з вже розбитим вітражем.
В той же час, відповідачка, будучи письмово у належній формі попередженою про відповідальність за пошкодження або псування майна СПА комплексу, протягом 5 (п'яти) годин користування цим СПА комплексом жодних претензій (зауважень тощо) з приводу того, що вітраж у цьому комплексі розбито, до позивача (його представників) не пред'являла.
За наведених вище обставин в їх сукупності, доводи апеляційної скарги стосовно того, що представниця позивача, яка надала на підпис реєстраційну карту, не ознайомлювала відповідачку з фактичним станом приміщення СПА комплексу та фактичним станом вітражів, які у ньому знаходяться, до уваги прийматися не можуть, як такі, що спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди.
Відповідачкою/апелянтом не подано до суду своїх розрахунків розміру завданої майнової шкоди, а тому доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів розмір майнової шкоди, який є предметом позовних вимог, до уваги прийматися не можуть.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу, доводи якої не спростовують висновків суду першої інстанції, слід залишити без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев'ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 20 500 грн. майнової шкоди.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 20 500 грн., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 20 500 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375,381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 рокузалишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова складена 07.11.2025 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.