П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11652/24
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, Госпітальної військово-лікарської комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі - Центральна ВЛК), Госпітальної військово-лікарської комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (далі - Госпітальна ВЛК), в якому просить:
- визнати протиправними дії Госпітальної ВЛК щодо внесення в графу 12 Свідоцтва про хворобу №1285/463 від 19.07.2024 про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомостей «Захворювання, НІ. не пов'язано з проходженням військової служби»;
- зобов'язати Центральну ВЛК переглянути Свідоцтво про хворобу №1285/463 від 19.07.2024, виданого Госпітальною ВЛК на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що проходив службу в органах Державної прикордонної служби України та через погіршення стану здоров'я був направлений до Госпітальної ВЛК на обстеження, з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Як указує позивач, у Свідоцтві про хворобу №1285/463 від 19.07.2024 висновок сформульований так, що частина хвороб визнана такою, що «Захворювання, НІ, не пов'язано з проходженням військової служби».
Із таким формулюванням позивач не згодний та стверджує, що хоча деякі хвороби були наявні раніше, внаслідок чого він був визнаний обмежено придатним до військової служби, проте під час перебування в зоні проведення бойових дій стан його здоров'я погіршився, а перебіг захворювань призвів до такого їх розвитку, який зумовив його непридатність до військової служби. У зв'язку з цим, на його переконання, у свідоцтва про хворобу має бути встановлений причинний зв'язок зазначених захворювань із проходженням військової служби.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію про помилковість висновків суду першої інстанції, апелянт зазначає, що під час ухвалення рішення суд не надав належної оцінки тому факту, що свідоцтво про хворобу не містить жодних допустимих доказів та посилань на документи, які підтверджували, що його захворювання не було діагностовано під час призову на службу або того, що розвиток захворювань патогенетично почався до призову на військову службу і сама служба вплинула на наявні захворювання.
На думку апелянта, під час встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, каліцтва Госпітальна ВЛК повинна була посилатися на пункт 1 статті 4 розділу 12 Положення про походження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС № 441 від 25.06.2024 (далі - Положення №441) або на пункт 2 статті 4 розділу 12 Положення №441, оскільки захворювання виникли фактично в період проходження військової служби та захворювання, які мали місце до призову, досягли розвитку, внаслідок якого він став непридатний до служби, у зв'язку з чим вважає помилковим застосування пункту 7 статті 4 вказаного розділу.
Також апелянт вважає, що Центральна ВЛК повинна була належним чином перевірити свідоцтво про хворобу та внести відповідні зміни, що стосуються причинного зв'язку його захворювання.
Відповідачі своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися.
Відповідно до частини 3 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно даних військового квитка Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 04.10.2022 був призваний до Збройних Сил України за мобілізацією на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 та проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
До призову на військову службу за мобілізацією, позивач в 2022 році проходив військово-лікарську комісію в ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якої складений висновок військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , відображений в Довідці №109/2 від 23.09.2022 та поставлений діагноз «Міопія середнього ступеня». На підставі статті 30-б графи II Розкладу хвороб позивач визнаний «Обмежено придатним до військової служби» (а.с.11).
Після призову на службу 19.07.2024 позивач направлений на обстеженні до Госпітальної ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
За результатом огляду старшого солдата ОСОБА_1 19.07.2024 Госпітальною ВЛК складене Свідоцтво про хворобу №1285/463 від 19.07.2024.
Згідно пункту 12 вказаного свідоцтва позивачу поставлений діагноз:
Короткозорість ст. 12,5Д зі складним короткозорим астигматизмом ст. 2,5Д рефракційна амбліопія високого степеню, периферична хоріоретинальпа дегенерація сітківки при гостроті зору з корекцією 0,1 правого ока. Короткозорість ст.10,0Д зі складним короткозорим астигматизмом ст. 1,25Д, рефракційна амбіопія високого степеню, периферична хоріоретипальна дегенерація сітківки при гостроті зору з корекцією 0,2 лівого ока. Хронічна вертеброгенна цервіколюмбалгія, стадія нестійкої ремісії. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Ізольований міжхребцовий остеохондроз поперекового відділу хребта, обмежений деформуючий спондильоз шийного, грудного та поперекового відділів хребта за наявності об'єктивних даних та без порушення функції. Вульгарний іхтіоз. Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
Хронічна хвороба нирок II ступеню: хронічний тубулоінтерстиціальнийнефрит. Захворювання, ТАК. пов'язане з проходженням військової служби.
Також пункт 12 свідоцтва містить висновок Постанови ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю:
Підпадає під дію ст. 30-а, 31-а. 26-6. 57-6. 66-в. 23-г. 54-г. 64-г графи II розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби
- Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку
26.07.2024 вказане свідоцтво про хворобу Госпітальної ВЛК затверджене постановою Центральної ВЛК №463.
Згідно копії Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 22.08.2024 №950-ОС старший солдат ОСОБА_1 звільнений з військової служби наказом від 21.08.2024 № 947-ОС відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби, виключений зі списків особового складу з 22.08.2024.
Вважаючи протиправними висновки зазначені відповідачем у свідоцтві про хворобу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби .
Суд указав, що у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, проте не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет причинного зв'язку захворювання, отриманого при проходженні військової служби або не пов'язане з проходженням військової служби.
При цьому, суд зауважив, що законність процедури прийняття ВЛК рішення не є предметом позову та в ході судового розгляду порушення відповідачем процедури прийняття рішення (постанови) та видання свідоцтва про хворобу не встановлені, а тому дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, спірні правовідносини регулюються Законом України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII), Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), Положенням про походження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС № 441 від 25.06.2024 (далі і вище - Положення №441).
Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Так, стаття 70 Закону № 2801-XII визначає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом № 2232-ХІІ.
Частина 3 статті 1 вказаного Закону передбачає, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
25.06.2024 Наказом Міністерства внутрішніх справ України №441 затверджене Положення про походження медичного огляду в Державній прикордонній службі України зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2024 за № 1089/42434, який набрав чинності з 26.07.2024 (далі і вище - Положення №441).
За змістом пункту 11 глави 2 розділу ІІ Положення №441 Центральна ВЛК перевіряє відповідність прийнятих ВЛК, ЛЛК постанов вимогам цього Положення на підставі звернень, до яких додаються оригінали медичних документів або належним чином завірені їх копії.
Згідно з пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення №441 Центральна ВЛК має право, зокрема, приймати постанови згідно з цим Положенням, розглядати, переглядати скасовувати, затверджувати, контролювати постанови ВЛК, ЛЛК, переглядати власні постанови; у разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.
З урахуванням зазначених приписів Положення №441, підставою для скасування постанови ВЛК або направлення свідоцтва про хворобу на доопрацювання до ВЛК є неповне проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 не оскаржуючи висновок Госпітальної ВЛК, викладений у свідоцтві про хворобу про причинний зв'язок захворювання з проходженням військової служби та постанову Центральної ВЛК № 463 від 26.07.2024 про затвердження зазначеного свідоцтва, просить суд зобов'язати відповідача переглянути свідоцтво про хворобу із зазначенням про те, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про помилковість визначення ВЛК причинного зв'язку захворювання, як такого, що не пов'язане із проходженням військової служби, колегія суддів враховує таке.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У цьому контексті колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на висновки Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 у якій суд наголосив, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16, від 30.11.2021 у справі №826/17175/18, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20, у якій суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Слід зазначити, що дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження висновків ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Щодо посилань скаржника на неврахування судом першої інстанцій положень підпунктів 1 та 2 статті 4 розділу 12 Положення № 441, колегія суддів зазначає, що перегляд висновків, в даному випадку, Госпітальної ВЛК щодо неправильного визначення причинного зв'язку захворювання не належить до компетенції адміністративного суду. Визначення причинного зв'язку захворювання на основі медичного огляду є дискреційним повноваженням ВЛК, тому суд не має права втручатися в рішення цього органу.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно зауважив на тому, що ОСОБА_1 ані в позовній заяві ані в апеляційній скарзі не зазначає про його звернення до Центральнрї ВЛК зі скаргою чи заявою щодо перегляду висновку Свідоцтва про хворобу № 1285/463 від 19.07.2024, або щодо порушення процедури прийняття такого висновку.
Водночас, жодних конкретних порушень процедури обстеження під час судового розгляду не встановлено, а тому немає підстав вважати, що висновок ВЛК є протиправним, ані за змістом, ані за процедурою його прийняття.
Разом з цим, якщо існують сумніви щодо правильності висновку, чи то під час проходження військової служби, чи то під час військової служби, позивач має право звернутися до Центральної ВЛК для оскарження цього висновку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, Госпітальної військово-лікарської комісії при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає оскарженню шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду, у порядку та строки визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко