П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5931/25
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови листом від 02.12.2024 за № 32064-29399/Ш-02/8-1500/24 у перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги, як ветерану війни-інваліду другої групи, до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі: 18888 грн. - восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XIІ);
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі: 18888 грн. - восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини 5 статті 13 Закону №3551-ХІІ, враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (2900 грн.) такої допомоги за 2024 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГУ ПФУ в Одеській області безпідставно відмовило у виплаті, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, порушуючи приписи статті 13 Закону №3551-XII.
На думку позивача, дії територіального органу Пенсійного фонду щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у сумі 2900 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №369 від 02.04.2024 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №369), є протиправними, оскільки суперечать акту вищої юридичної сили.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо письмової відмови листом 02.12.2024 №32064-29399/Ш-02/8-1500/24 у перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни-інваліду 2-ї групи ОСОБА_1 до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі: 18888 грн. - восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до Закону №3551-XII.
Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі: 18888 грн. - восьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини 5 статті 13 Закону №3551-XII, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги за 2024 рік у розмірі 2900 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ПФУ в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував, що Законом України від 20.03.2023 № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» частина 5 статті 13 Закону №3551-XII викладена в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Отже, законодавець делегував Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-XII.
На переконання апелянта, враховуючи наведене у 2024 році виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України має здійснюватися у розмірах, передбачених Постановою №369, що свідчить про відсутність підстав для тверджень про порушення прав позивачки та для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.7).
У 2024 році ГУ ПФУ в Одеській області, відповідно до Постанови №369, виплатило позивачу одноразову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі 2900 грн.
Позивач, вважаючи що грошова допомога не виплачена в належному розмірі, звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 13 Закону №3551-XII, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (а.с.8).
ГУ ПФУ в Одеській області листом від 02.12.2024 надало відповідь, в якій повідомило заявнику про те, що грошова допомога виплачена відповідно до вимог Постанови №369 у розмірі 2900 грн.
В цьому листі позивачу роз'яснено, що стаття 13 Закону №3551-XII встановлює розмір щорічних виплат до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, у вигляді разової грошової допомоги у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (а.с.9).
Позивач, вважаючи протиправною відмову виплатити допомогу у встановленому законом розмірі, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що станом на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII та Постанова № 369.
На переконання суду, враховуючи приписи частини 4 статті 7 КАС України щодо загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2024 році, слід застосовувати приписи Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним щодо спірних правовідносин.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України у 2024 році повинна виплачуватися особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі, встановленому Законом №3551-XII, а саме в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд першої інстанції, акцентував увагу на тому, що дана справа є типовою справою щодо зразкової справи №440/14216/23, а тому в силу положень статті 291 КАС України суд має враховувати висновки Верховного Суду стосовно визначення права позивача на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірним питанням, в даному випадку, є правомірність виплати щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону №3551-XII.
Позивач вважає, що має право на виплату такої допомоги у розмірі, встановленому статтею 13 Закону №3551-XII, зокрема, восьми мінімальних пенсій за віком.
Натомість апелянт заперечує таке право позивача та зазначає, що виплата вказаної допомоги у розмірах встановлених Постановою №369 є правомірною.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі і вище - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно зі статтею 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пільги особам з інвалідністю війни передбачені статтею 13 Закону №3551-XII.
Зокрема, частина 5 статті 13 Закону №3551-XII передбачає виплату особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова виплата була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 13 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Статтею 29 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Законів України №3551- XII та від 23.03.2000 №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» здійснюється, зокрема, для інвалідів II групи - 360 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, у тому числі, статтю 29 розділу IV Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VI) положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначені положення Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 13Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
Законом України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внаслідок таких змін протягом 2014- 2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни.
Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20, № 440/4157/21, були визнані протиправними та нечинними.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15.04.2023, частина 5 статті 13 Закону №3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладена в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Запроваджена Законом № 2983-ІХ грошова виплата до Дня Незалежності України за своїм змістом та ознаками (щорічна періодичність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалася особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом № 2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Водночас частина п'ята статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ була змінена, зокрема через заміну дати, до якої приурочена така грошова виплата.
Спірні правовідносини були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23 дійшла висновку, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.
Оскільки фрагмент цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни чи учасників бойових дій, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/12216/23 також зазначила, що Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.
Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини 1 статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Також Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зауважила, що передбачена частиною 5 статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України, як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Передбачена частиною 5 статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики.
27.12.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах». Цією постановою, зокрема, затверджений Порядок здійснення році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок № 1396).
Відповідно до пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України 02.04.2024 прийняв постанову № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році».
Постанова № 369 встановлює, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24.08.2024 особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, зокрема - II групи - 2900 гривень.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, Верховна Рада України шляхом прийняття закону делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону № 3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983- ІХ як спеціального закону.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, як такі що є цілком релевантними до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 18.06.2025 у справі № 200/7300/23.
Таким чином, слід констатувати, що ГУ ПФУ в Одеській області, виплачуючи позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни, грошову допомогу до дня незалежності у 2024 році у розмірі 2 900 грн, діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, об'єктивно не міг врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, які сформульовані у постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, оскільки зазначена постанова ухвалена після того, як суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення.
Водночас, керуючись положеннями частини 5 статті 242 КАС України, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що судове рішення слід скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року - скасувати.
Ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко