П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30859/25
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 до пред'явлення позову звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вчиняти дії, пов'язані із заходами призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відносно нього до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Мотивуючи заяву про вжиття судом заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник зазначає про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку, та відповідно ненадання довідки та витягу з реєстру на підтвердження зазначених відомостей. Заявник зазначає, що у випадку призову його на військову службу під час мобілізації до моменту ухвалення судом рішення, яким буде задоволено позовні вимоги, таке рішення не зможе відновити порушенні права, оскільки виключення з військового обліку не є підставою для його звільнення з військової служби.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року суд відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову.
Приймаючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Суд указав, що визначений заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо призову його на військову службу під час мобілізації виходить за межі предмету спору, що суперечить положенням статті 151 КАС України, у зв'язку з чим вважав, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати.
В обґрунтування апеляційної скарги посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Водночас, на думку апелянта, невжиття таких заходів може спричинити негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів за захистом яких він звернувся до суду, буде зведено нанівець.
Апелянт наголошує на тому, що інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
На переконання апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та не врахував правові позиції щодо застосування інституту забезпечення позову в порядку КАС України в контексті адміністративних справ щодо військового обліку та мобілізації, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведені правові висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №300/5005/22 та від 21.09.2023 у справі №600/1531/23-а.
Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що заявник обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову та подану апеляційну скаргу посилається на те, що у випадку призову його на військову службу під час мобілізації до моменту ухвалення судом рішення, яким буде задоволено позовні вимоги, таке рішення не зможе відновити порушенні права, оскільки виключення з військового обліку не є підставою для його звільнення з військової служби.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що за наслідками оцінки наведених заявником доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанцій обґрунтовано вказав на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, адже метою вказаного процесуального рішення, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.
Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ймовірність завдання йому шкоди протиправними діями відповідача, колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття ІНФОРМАЦІЯ_2 дій щодо призову його на військову службу під час мобілізації, як то копія повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, чи вручення йому мобілізаційного розпорядження тощо.
З урахуванням викладеного, враховуючи наведені положення законодавства і обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, не спростовують, а тому скарга має бути залишена без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, тому за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко