Справа № 650/3389/24
провадження № 1-кп/650/185/25
ІМЕНЕМ України
06 листопада 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
із секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка кримінальне провадження № 62023080030000344 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Овідіополь Овідіопольського району Одеської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на час вчинення кримінального правопорушення - навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді навідника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», 01 жовтня 2022 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, у порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який розташовувався у АДРЕСА_3 , перебуваючи в різних місцях, ухилявся від проходження військової служби до 04 червня 2024 року, використовуючи вільний час на власний розсуд, що не було пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
На судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді навідника відділення морської піхоти.
Зазначив, що 01 жовтня 2022 року самовільно залишив місце дислокації підрозділу, розташованого в АДРЕСА_3 , оскільки у вказаній військовій частині командиром були створені несприятливі умови для проходження служби, що спонукало його до такого вчинку. Пояснив, що під час проходження служби йому не роз'яснювали про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або ухилення від військової служби, однак він усвідомлював, що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність. Вказав, що розумів, що фактично ухиляється від проходження військової служби, однак зробив це вимушено через наявні у частині обставини. При цьому наголосив, що не відмовляється від виконання свого військового обов'язку і готовий надалі проходити військову службу, але в іншій військовій частині та під керівництвом іншого командира.
Також повідомив, що робив спроби щодо отримання згоди від командирів інших військових частин на подальше проходження військової служби, проте йому було відмовлено у зв'язку з тим, що стосовно нього здійснюється кримінальне провадження.
На судовому засіданні прокурор просив притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності призначивши йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Крім допиту обвинуваченого, на судовому засіданні також були досліджені матеріали, що характеризують обвинуваченого, згідно з якими він характеризується посередньо, не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку органів пробації, а також на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні малолітню дитину, одружений.
Згідно із частиною третьою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На виконання вказаних умов суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє обставини зазначені в обвинувальну акті, які не оспорювались сторонами, а його позиція з цього приводу є добровільною, про що свідчать надані ним пояснення, згідно з якими він послідовно розповів про обставини події, сприймаючи їх у сукупності та не виявляючи при цьому невпевненості, надавав їм правильну оцінку, проявляв детальну обізнаність з приводу суті вчиненого правопорушення.
На судовому засіданні суд роз'яснив сторонам, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, проти чого останні не заперечили та проявили обізнаність щодо характеру такого обмеження.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого, виконавши вимоги частини третьої статті 349 КПК України, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винен у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за частиною першою статті 407 КК України як самовільне залишення місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд не встановив.
Виходячи із принципу призначення покарання необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого і упередження можливості вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та враховуючи позицію прокурора щодо необхідного покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень статей 50, 65, 69 та 75 КК України, згідно з якими покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення передбачене частиною п'ятою статті 407 КК України, санкцією якої встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. З огляду на це суд зазначає, що п'ять років позбавлення волі є мінімальним строком, передбаченим законом за такий злочин.
Водночас, положення статті 69 КК України, що надають суду право призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки ця стаття прямо виключає можливість її застосування щодо злочинів, передбачених статтею 407 КК України, вчинених у воєнний час.
Так само положення статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням не підлягають застосуванню, оскільки вказана норма також не допускає застосування до осіб, засуджених за злочини, передбачені статтею 407 КК України, вчинені в умовах воєнного стану.
Отже, призначене судом покарання у виді п'яти років позбавлення волі фактично є найбільш м'яким із можливих, передбачених санкцією статті.
При цьому суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином, який становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки в умовах воєнного стану самовільне залишення місця служби військовослужбовцем безпосередньо підриває військову дисципліну, негативно впливає на бойову готовність та боєздатність підрозділів Збройних Сил України, а отже, послаблює обороноздатність держави у цілому.
Призначене покарання у виді реального позбавлення волі строком п'ять років є справедливим, співмірним із суспільною небезпекою вчиненого, відповідає принципам невідворотності покарання, загальної превенції та необхідності забезпечення військової дисципліни в умовах воєнного стану.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази і судові витрати відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, зокрема, у виді тримання під вартою, суд не вбачає, оскільки під час судового розгляду встановлено його належну процесуальну поведінку, відсутність спроб ухилення від суду чи впливу на свідків, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, сім'ю та малолітню дитину на утриманні.
Крім того, суд враховує, що на досудовому слідстві обвинувачений не порушував покладених на нього обов'язків, з'являвся за викликами слідчого та суду, що свідчить про відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 обраховувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили - не застосовувати.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: ________________ ОСОБА_1