П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 489/5531/24
Перша інстанція суддя Кокорєв В.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В. Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення № 627 від 08 липня 2024 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції належним чином не встановлено обставин даної справи та не надано належної правової оцінки доводам позовної заяви про протиправність оскаржуваної постанови.
При цьому, апелянт зазначає, що його протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою, оскільки на момент відмови від проходження військово-лікарської комісії він не мав необхідних документів для її проходження.
Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам про непропорційність накладеного стягнення та порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, так як відповідачем доведено належними доказами факт вчинення спірного правопорушення позивачем.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2024 року старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол № 619 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого 01 липня 2024 року ОСОБА_1 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно з працівниками національної поліції. Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним. Під час направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив: «відмовився проходити ВЛК, так як перебуваю на лікуванні в інфекційній лікарні». Окрім того, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 10:00год. 08 липня 2024 року.
Згідно заяви від 01 липня 2024 року ОСОБА_1 вказав, що відмовляється від проходження ВЛК, тому що проходить лікування в інфекційній лікарні і має аналізи для лікування.
Відповідно до Акту від 01 липня 2024 року ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому що зі слів знаходиться на лікарняному.
При цьому, 08 липня 2024 року складено постанову №627 за справою про адміністративне правопорушення, в якій вказано, що 01 липня 2024 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно з працівниками національної поліції. Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним. Під час направлення на проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період та накладено штраф у сумі 25 500,00 грн.
В свою чергу, не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у ході судового розгляду справи підтверджено факт вчинення позивачем спірного правопорушення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно ч. 2 ст. 235 КУпАП, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення № 627 від 08 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В даному випадку, оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення накладено на позивача адміністративне стягнення за порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених абз. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як позивач відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В даному випадку, відмова позивача від проходження військово-лікарської комісії оформлена його письмовою заявою від 01 липня 2024 року, яка мотивована тим, що на момент відмови він проходить лікування в інфекційній лікарні.
Аналогічні підстави відмови від проходження медичного огляду позивачем самостійно зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення № 619 від 01 липня 2024 року.
З іншого боку, колегія суддів наголошує, що доказів проходження лікування у будь-якому закладі охорони здоров'я станом на 01 липня 2024 року, позивачем до суду не надано.
Тому, за наслідком дослідження зібраних у матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано покладених на нього ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язків, а як наслідок вважає підтвердженим факт вчинення спірного правопорушення.
При цьому, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що позивач мав обов'язок надати членам ВЛК ТЦК та СП документи, зокрема медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування».
В даному випадку, позивач відмовився від отримання направлення (повістки) на проходження медичного огляду, на момент отримання якого наявність відповідних документів від позивача не вимагалась.
З іншого боку, щодо доводів апеляційної скарги про порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення № 619 від 01 липня 2024 року зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 08 липня 2024 року о 10:00 год.
При цьому, у протоколі наявні письмові пояснення позивача, підпис позивача про ознайомлення з протоколом, а також підпис про отримання його копії.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами позивача про відсутність доказів його сповіщення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також доводами про відсутність відповідного протоколу.
Крім того, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що суб'єктом владних повноважень накладено непропорційне адміністративне стягнення на позивача, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі не вбачається, що позивачем у призначений день та час розгляду його справи про адміністративне правопорушення подавались до ТЦК та СП будь-які додаткові пояснення щодо повідомлених ним обставин проходження лікування, доказів щодо його майнового стану та обставин, які пом'якшують відповідальність.
Аналогічним чином відповідних доказів не надано до суду.
З іншого боку, враховуючи факт вчинення спірного правопорушення в умовах воєнного стану, а також підтверджений факт ігнорування позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку про протиправність оскаржуваної постанови з підстав непропорційності накладеного на позивача стягнення.
При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян