Справа № 606/1271/25
05 листопада 2025 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Мельник А.В.
за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Теребовля цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі-ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103763187 від 14.05.2021 у розмірі 22450,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 14.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103763187, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 29.05.2021. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак ОСОБА_1 порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом.
19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103763187 від 14.05.2021 у сумі 22450,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 5000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 16500,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 950,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.08.2025, відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.
10.09.2025 представник відповідача адвокат Бронецький Н.В. за допомогою системи "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що до матеріалів справи на підтвердження повноважень підписанта долучено ордер, який вже був використаний для представництва інтересів позивача у іншій справі №606/1278/25, а тому не може бути використаний у іншому спорі/справі. Сторони у п.1.3 договору про споживчий кредит та у заяві-анкеті погодили умови кредиту, та встановили, що кредит надається на строк 15 днів. За таких обставин кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 15 днів, починаючи з дня укладення договору. Договором не передбачено нарахування відсотків після закінчення терміну його дії, який складає 15 днів (до 29.05.2021 включно). Жодних заяв чи будь яких інших дій щодо продовження строку кредиту відповідач не вчиняв, тому нарахування платежів поза межами узгодженого сторонами строку є порушення умов кредитного договору. Також просив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.
19.09.2025 за допомогою системи "Електронний суд" до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вони просять задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, оскільки укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем повністю відповідає умовам укладення електронного договору, які визначені чинним законодавством, а отже містить всі ознаки кредитного договору. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач погодився з умовами договору в повному обсязі, оскільки здійснив підписання кредитного договору, але зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ « Мілоан», згідно договору відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т від 19.08.2021. Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося. Відповідачем було здійснено пролонгацію на стандарних (базових) умовах (відповідно до п.2.3.1.2), оскільки при продовженні користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування здійснюється збільшення строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Він продовжив користуватись кредитними коштами, у зв'язку із чим було здійснено пролонгацію загалом на 60 днів, протягом яких нараховувались відсотки, передбачені п.1.6 договору про споживчий кредит. Відповідно до п.1.5.1 договору про споживчий кредит №103763187 від 14.05.2021, нарахована комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до чинного законодавства усі дії позивача є правомірними, оскільки у своєму позову позивач не має наміру стягнути з відповідача штраф, санкцію чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Позивач надав до суду повний розрахунок заборгованості.
Ухвалою суду від 29.09.2025 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 було прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2025.
Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з'явився, однак ним було подано заяву про розгляд справи у його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Бронецький Н.В. в судове засідання не з'явились, однак представником було подано заяву, у якій він просить розгляд справи проводити без його участі та без участі відповідача. Проти позовних вимог заперечує, посилається на мотиви викладені у відзиві.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 14.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103763187, відповідно до умов якого Позикодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Сума кредиту становить 5000,00 грн.(п. 1.2) Кредит надається строком на 15 днів з 14.05.2021 (п. 1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 29.05.2021 (п. 1.4).
Комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом: 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).
Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п.2.2.1 Договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору (п.2.2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахування всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору, Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника.
Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).
Вищевказана інформація також передбачена в паспорті споживчого кредиту.
ТОВ «Мілоан» складено довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 , з відправленням одноразового ідентифікатора V98753 на номер мобільного телефону відповідача.
Крім того, 14.05.2021 складена Анкета-заява на кредит №103763187, згідно з якою сума кредиту 5000,00 грн.; строк кредиту 15 днів з 14.05.2021 до 29.05.2021, комісія за надання кредиту 950,00 грн., проценти за користування кредитом 1500,00 грн, нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
14.05.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000,00 грн. згідно договору №103763187, що підтверджується платіжним дорученням 27649552 від 14.05.2021.
19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимог №75-МЛ/Т. Згідно вказаного договору ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №103763187.
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору №75-МЛ/Т від 19.08.2021 про відступлення прав вимоги ОСОБА_1 має загальну суму заборгованості у розмірі 22450,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000, 00 грн., залишку відсотках на суму 16500,00 грн, комісії в сумі 950,00 грн.
13.06.2025 ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та досудову вимогу про оплату боргу.
Згідно із даними Виписки з особового рахунка за Кредитним договором №4799868 від 30.10.2021, яку надав позивач, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 22450,00 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн, прострочених відсотків в сумі 16500,00 грн., та комісії в сумі 9500,00 грн.
При вирішенні даного спору суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З кредитного договору, укладеного між ТОВ Мілоан та відповідачем, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.05.2022, справа № 944/3046/20 у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3,4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem".
Згідно з практикою Верховного Суду, цей принцип застосовується лише у разі неоднозначного або неясного формулювання умов, яке неможливо тлумачити іншим чином.
У даному випадку в договорі чітко визначені як порядок нарахування відсотків, так і строк договору з можливістю його пролонгації, що і відбулось у даному випадку, на підставі п.2.3.1.2 договору, оскільки відповідач продовжував користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування. З цими умовами відповідач ознайомився, про що свідчить його підпис за допомогою одноразового ідентифікатора.
Пункти договору є чіткими і зрозумілими, суперечностей, які потребують тлумачення на користь споживача немає, а тому підстав для застосування тлумачення contra proferentem суд не вбачає. Тому доводи представника відповідача щодо погодженого строку кредитування лише у 15 днів не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, суд не погоджується в повній мірі із заявленою позивачем сумою заборгованості, оскільки нарахування відсотків здійснено у відповідності до вищезазначених умов кредитного договору, однак поза межами строку дії кредитного договору (60 днів).
Виходячи з умов кредитного договору, а саме п.1.5.1., 1.5.2., 1.6., 2.2.3., 2.3.1.2., суд вважає, що сума заборгованості за відсотками має становити 12 750 грн. (1500,00 грн. (15 днів по 2,00% в день) +11 250 грн. (45 днів по 5% в день).
Суд також звертає увагу на те, що обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 950,00 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про надання споживчого кредиту № 103763187 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 950,00 грн., встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору про надання споживчого кредиту № 103763187 від 14.05.2021 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 950,00 грн суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 950,00 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у доведеному розмірі 17 750,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 5000,00 грн; заборгованість за несплачиними відсотками за користування кредитом 12750 грн. Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).
Правнича допомога позивачу надавалася АО «Апологет» на підставі договору про надання правової допомоги від 06.05.2025 за № 0605, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» повинна бути надана правова допомога, вартість якої узгоджена між сторонами.
Вартість послуг згідно акту наданих послуг від 05.06.2025 стосовно боржника ОСОБА_1 складає 7000 грн та полягає в усній консульнації клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомленні з матеріалами справи, погодженні правової позиції клієнта у справі, складанні позовної заяви щодо стягнення заборгованості, подання заяви до суду від імені клієнта (з розрахунком 6 год.30 хв.) на загальну суму 7000, 00 грн.
Згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвокат Усенко М.Г. представляє інтереси ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» .
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у Теребовлянському районному суді Тернопільської області, суд виходячи із критеріїв реальності, розумності та пропорційності, робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в суді, у розмірі 2000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1915,15 грн. (ціна позову 22450,00 грн, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 17750,00 грн, що становить 79,06%).
Керуючись статтями 12,13,76,141,258-259,263-265,272,273,279,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №103763187 від 14.05.2021 у розмірі 17 750 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., з яких 5000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 12750,00 грн - заборгованість за несплачиними відсотками за користування кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 1 915 (одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять) грн 15 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, ЄДРПОУ: 35234236;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено 07.11.2025.
Суддя А.В.Мельник