П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7140/25
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
14.04.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.02.2025 №155250030978 про відмову у проведенні перерахунку пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи:
-20.08.1984 - 31.05.1989 на посаді голови профкому студентів Одеського інституту інженерів морського флоту;
-20.05.1993 - 25.05.1999 на посаді начальника науково-технічного відділу, начальника відділу науково-технічної політики Державного департаменту морського і річкового транспорту України;
-23.09.1999 - 26.04.2000 на посаді начальника відділу науково-технічної політики та інвестицій Головного науково-виробничого управління;
-01.02.2002 - 05.06.2003 на службі в органах внутрішніх справ України;
-05.06.2003 - 14.06.2012 на службі в органах податкової міліції;
-15.06.2012 - 29.02.2016 на службі в органах місцевого самоврядування;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №889 як особі, яка має не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В лютому 2025 року позивач подав заяву про переведення на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Вказує, що ним дотримано умови, за якими зберігається право на призначення пенсії відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Також, з посиланням на положення Порядку №637, Порядку №283 наполягає на правомірності своїх вимог щодо зарахування до стажу державної служби періодів робіт в профспілкових організаціях на виборних посадах, в Департаменті морського і річкового транспорту та Державного департаменту морського і річкового транспорту, в органах внутрішніх справ України та органах податкової міліції, а також на посадах в органі місцевого самоврядування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.02.2025 №155250030978 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 наступні періоди роботи: з 20.08.1984 по 31.05.1989, з 20.05.1993 по 25.05.1999, начальником відділу науково-технічної політики Державного департаменту морського і річкового транспорту України, з 23.09.1999 по 26.04.2000 - начальником відділу науково-технічної політики та інвестицій Головного науково-виробничого управління, з 01.02.2002 по 05.06.2003 - в органах внутрішніх справ України, з 05.06.2003 по 14.06.2012 - в органах податкової міліції, з 15.06.2012 по 29.02.2016 - в органах місцевого самоврядування та повторно розглянути заяву від 04.02.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968 грн 96 коп.
Проаналізувавши приписи пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, суд першої інстанції виходив з того, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зміст трудової книжки та положення Порядку №283 підтверджують ту обставину, що період робіт позивача посадах голови профкому студентів Одеського інституту інженерів морського флоту (з 20.08.1984 по 31.05.1989), начальника науково-технічного відділу переведенням з Одеського інституту інженерів морського флоту та начальника відділу науково-технічної політики Державного департаменту морського і річкового транспорту України (з 20.05.1993 по 25.05.1999), начальника відділу науково-технічної політики та інвестицій Головного управління науково-виробничого управління (з 23.09.1999 по 26.04.2000), в органах внутрішніх справ (з 01.02.2002 по 05.06.2003), в органах податкової поліції (з 05.06.2003 по 04.06.2012), начальника відділу Виконавчого комітету Одеської міської ради (з 15.06.2012 по 29.02.2016) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
З наведеного слідує, що рішення ГУПФУ про відмову позивачеві у зарахуванні повного стажу державної служби та про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є необґрунтованим, прийняте не у відповідності до норм законодавства про державну службу та законодавства, що регулювало порядок обчислення стажу державної служби за спірний період робіт.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Закону України «Про державну службу» №889 та обставинам справи цієї адміністративної справи. Вказане пояснюється тим, що відповідно до пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 на призначення пенсії за цим Законом у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, що належать до категорії посад державних службовців, можуть розраховувати наступні категорії осіб:
-державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889 (з 01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;
-особи, які на день набуття чинності Законом №889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року.
Згідно наведеного правового регулювання спірних правовідносин, апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції необґрунтовано проігноровано ту обставину, що станом на день набрання чинності Законом №889 позивач був посадовою особою органу місцевого самоврядування. Водночас, положеннями Закону №889-VIII прямо передбачено, що його дія не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, натомість пенсійне забезпечення посадових осіб органу місцевого самоврядування згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, апелянт наполягає на правомірності та обґрунтованості рішення ГУПФУ, відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №155250030878 від 11.02.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачеві у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Підставою для прийняття вказаного рішення стала та обставина, що станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» (01.05.2016) позивач не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Також, ГУПФУ зазначило, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців становить 6 років 7 місяців 10 днів.
Не погоджуючись з рішенням ГУПФУ, посилаючись на його неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із набранням чинності 01 травня 2016 року Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
За правилами пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV закріплено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Апеляційний суд враховує, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , позивач, зокрема, перебував на наступних посадах:
-з 20.08.1984 - 31.05.1989 на посаді голови профкому студентів Одеського інституту інженерів морського флоту;
-20.05.1993 - 25.05.1999 на посаді начальника науково-технічного відділу Департаменту морського та річкового транспорту Міністерства транспорту України, начальника відділу науково-технічної політики Державного департаменту морського і річкового транспорту України;
-23.09.1999 - 26.04.2000 на посаді начальника відділу науково-технічної політики та інвестицій Головного науково-виробничого управління Державної адміністрації морського і річкового транспорту;
-01.02.2002 - 05.06.2003 на службі в органах внутрішніх справ України (безперервно 01 рік 04 місяці 04 дні) в Одеському юридичному інституті НУВС;
-05.06.2003 - 14.06.2012 на службі в органах податкової міліції Управління податкової міліції ДПА в Одеській області;
-15.06.2012 - 29.02.2016 на посаді заступника директора департаменту-начальника відділу оборонної роботи та мобілізаційної роботи, взаємодії з правоохоронними органами департаменту оборонної роботи, цивільної оборони, взаємодії з правоохоронними органами та МНС Одеської міської ради (Департаменту оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Одеської міської ради).
Також, згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 :
-04.04.1994 року позивачеві присвоєно 8 ранг державного службовця та ним прийнято присягу державного службовця (записи №9, 10);
-25.06.1996 року позивачеві присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №13);
-15.06.2012 року позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, позивачеві присвоєно 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис №24).
В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 затверджено Порядок, яким визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби (діяв до 01.05.2026 року).
У пунктах 2, 3 Порядку №283 передбачалось, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема:
на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;
на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;
на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування;
До стажу державної служби включається також: в організаціях, передбачених абзацом четвертим пункту 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049; час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.
Згідно пункту 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Також, згідно пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 року №1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Згідно статті 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Одночасно слід враховувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII визначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби».
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад; четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим
значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад; сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Згідно статті 15 Закону України від 07.06.2001 року №2493-III при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування: особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Таким чином, не знаходять свого правового та обґрунтованого підтвердження доводи ГУПФУ про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу державної служби.
Враховуючи викладене, роботи в партійних організаціях, на посадах в Департаменті морського та річкового транспорту, Державному департаменті морського і річкового транспорту України та Адміністрації морського та річкового транспорту Міністерства транспорту України, на посадах в органах податкової міліції та органах внутрішніх справ, на посадах в органі місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби, періоди робіт (служби) позивача підтверджено записами трудової книжки, у тому числі, яка містить відомості про прийняття позивачем присяги державного службовця та присвоєння рангів державної служби, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та неправомірність рішення ГУПФУ, наявність підстав для скасування рішення відповідача в судовому порядку.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про покладення на ГУПФУ обов'язку зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи: з 20.08.1984 по 31.05.1989, з 20.05.1993 по 25.05.1999, начальником відділу науково-технічної політики Державного департаменту морського і річкового транспорту України, з 23.09.1999 по 26.04.2000 - начальником відділу науково-технічної політики та інвестицій Головного науково-виробничого управління, з 01.02.2002 по 05.06.2003 - в органах внутрішніх справ України, з 05.06.2003 по 14.06.2012 - в органах податкової міліції, з 15.06.2012 по 29.02.2016 - в органах місцевого самоврядування, з проведенням повторного розгляду заяви від 04.02.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з врахуванням висновків суду.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський