Єдиний унікальний номер: 448/1624/25
Провадження № 2/448/781/25
(повний текст)
27.10.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Романченко І.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності та встановлення факту родинних відносин, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, відносився до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_2 , а членами такого ОСОБА_3 (дружина голови двору) та ОСОБА_1 (син голови двору), а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/3 у такому майні.
Покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова двору, його (позивача) батько ОСОБА_2 та після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на 1/3 частки у майні колгоспного двору. За життя ОСОБА_2 спадковим майном не розпорядився, заповіту не склав. Спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка як спадкоємиця в цілому майна ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з майнового паю у розмірі 1954 грн 34 коп. ПАФ «Хлібороб» с.Дидятичі Мостиського району Львівської області, належного померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ № 142262, виданого Дидятинською сільською радою 23 лютого 2007 року.
З огляду на що вважає, що частка ОСОБА_3 у спірному житловому будинку збільшились і становить 2/3 частки (1/3 частки, яка належала їй як члену колгоспного двору + 1/3 частки, яку успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 ).
Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його (позивача) матір ОСОБА_3 , яка за життя своїм майном розпорядилася, склавши заповіт у користь сина ОСОБА_1 , який спадщину після смерті матері прийняв, так як звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. З огляду на що вважає, що він (позивач) став фактичним власником спірного будинковолодіння (1/3 частки, яка належала йому як члену колгоспного двору та 2/3 частки, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 ).
Ствердив, що у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус рекомендував йому (позивачу) звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності.
З огляду на наведене, просить суд визнати за ним (позивачем) право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Ухвалою судді від 01.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання в якому зазначив, що позовні вимоги визнають та просять розглядати справу у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в підготовче судове засідання не з'явився, проте надіслав заяви-повідомлення №660/01-16, 661/01-16 від 17.10.2025р.; копії сторінок із спадкової справи №184/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; інформаційні довідки зі спадкового реєстру, а також клопотання про здійснення розгляду даної справи у його відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
З цих підстав суд вважає, що позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на спадкове майно повинні розглядатися одночасно за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_2 , а членами такого ОСОБА_3 (дружина голови двору) та ОСОБА_1 (син голови двору), що підтверджується випискою із погосподарської книги АДРЕСА_1 - станом з 01.04.1988 по 15.04.1991рр. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , тобто кожен по 1/3 частці будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (батька позивача).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входило право на 1/3 частки спірного будинковолодіння за вищевказаною адресою, що належала йому як члену колгоспного двору.
Спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Згідно матеріалів справи, зокрема довідки, виданої старостинським округом №3 Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області №348 від 17.08.2025р., спадкодавець ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 , разом із ним проживали дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 .
Спадкоємцем в цілому майна ОСОБА_2 стала його дружина ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 та звернувшись до нотаріуса отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з майнового паю у розмірі 1954 грн 34 коп. ПАФ «Хлібороб» с.Дидятичі Мостиського району Львівської області, належного померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ № 142262, виданого Дидятинською сільською радою 23 лютого 2007 року.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 спадкове майно, в тому числі право власності на 1/3 частки спірного будинковолодіння, що належало йому як члену колгоспного двору, успадкувала його дружина ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (матері позивача).
До складу даної спадщини входило право на 2/3 частки спірного будинковолодіння в АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_3 за життя своїм майном розпорядилася, а саме 23.04.2007 року склала заповіт, яким усе своє майно, в тому числі 2/3 частки у спірному будинковолодінні в АДРЕСА_1 , заповіла своєму синові ОСОБА_1 .
Згідно матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області від 2018р., спадкодавиця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , разом із нею проживав син ОСОБА_1 .
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №184/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, спадщину після смерті останньої прийняв - звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (отже факт прийняття ним спадщини підтверджується поданою нотаріусу заявою про прийняття спадщини) та отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.
Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині та які б у встановлений законом строк звернулись в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, судом не встановлено.
Таким чином, ОСОБА_1 став фактичним власником спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області (1/3 частки, яка належала йому як члену колгоспного двору та 2/3 частки, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_3 ).
Щодо встановлення факту родинних відносин, то з даного приводу суд зазначає наступне.
В силу ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998року №15, суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Встановлення факту родинних відносин між батьком позивача - ОСОБА_2 , такого покійною дружиною ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 , - позивачу ОСОБА_1 необхідно для оформлення спадкових прав.
Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 07.06.1957 року вбачається, що гр. ОСОБА_6 , 1922 року народження і гр. ОСОБА_7 , 1930 року народження, одружились 7 червня 1957 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження 07.06.1957 року зроблено відповідний актовий запис за №3. В графі «громадянин» його зазначено прізвищем « ОСОБА_1 ». Після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_3 ».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.05.1958 року гр. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Дидятичі Мостиського району Львівської області. Батьками такого зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_9 .
Відповідно до довідки №348 від 11.08.2025 року, виданої старостинським округом №3 Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: в АДРЕСА_1 , разом з ним були зареєстровані та постійно проживали: дружина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки №346 від 11.08.2025 року, виданої старостинським округом №3 Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 дійсно є одна і та ж особа.
Встановлення зазначеного факту має юридичне значення, так як дає позивачу підстави для реалізації свого права на оформлення спадщини, тому суд вважає можливим позовні вимоги в цій частині задовольнити та встановити наступний факт, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, нотаріусом позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майно - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю належних правовстановлюючих документів. Нотаріус роз'яснив позивачу можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.
З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об'єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області та через належність такого до суспільної групи «колгоспний двір» право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв'язку з чим такий звернувся до суду із вказаним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копіями сторінок із спадкової справи №184/2018, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; випискою із погосподарської книги АДРЕСА_1 , - станом з 01.04.1988 по 15.04.1991р.р.; листом-повідомленням нотаріуса від 24.07.2025р. про відмову у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією свідоцтва про народження та паспорта позивача; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у даному випадку питання про право позивача на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підсумовуючи вищенаведене, оцінивши відповідно до ст.89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт родинних відносини, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Оскільки встановлення зазначених юридичних фактів, про які просить позивач, має значення для належного оформлення його спадкових прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частини підлягають до задоволення.
Також суд приходить до переконання, що є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на спірне майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності та встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с.Дидятичі, Мостиського району Львівської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04056233; місцезнаходження: 81340, м.Судова Вишня, пл.І.Франка, 14, Яворівського району Львівської області;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, оф.22-25 Яворівського району Львівської області, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7
Суддя Ю.В. Кічак