П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/932/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 90 календарних днів;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , що полягає у невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 26.02.2022р. по 22.11.2024р., та не нарахування і невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно за цей період;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 26.02.2022р. по 22.11.2024р., та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за цей період;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями ОСОБА_1 , шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 26.02.2022р. по 19.05.2023р.;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 26.02.2022р. по 31.12.2022р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1.01.2023р. по 19.05.2023р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000грн. та судовий збір в розмірі 2 906,88грн..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025р. скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , що полягає у невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 26.02.2022р. по 22.11.2024р., та ненарахування і невиплаті грошової компенсації за неотримане речове майно за цей період.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, за період з 26.02.2022р. по 22.11.2024р., та нарахувати і виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за цей період.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями ОСОБА_1 , шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 26.02.2022р. по 19.05.2023р..
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 26.02.2022р. по 19.05.2023р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1.01.2022р., ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000грн..
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
31.10.2025р. ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої зазначено, що апеляційним судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення з відповідача судового збору.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, заяву про ухвалення додаткового рішення можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, згідно з п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2 06,88грн. при зверненні до суду із позовною заявою.
При цьому, судова колегія зазначає, що спір у цій справі стосувався грошового забезпечення позивача, що в силу п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» свідчить про можливість звернутися за захистом своїх прав без сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи те, що позивач в силу п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у даній справі, колегія суддів зазначає, що підстави для ухвалення додаткового судового рішення та вирішення питання розподілу судових витрат та стягнення суми судового збору з відповідача, сплаченого ОСОБА_1 при поданні позовної заяви до суду першої інстанції, відсутні.
Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи вказане, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку сплачена позивачем сума судового збору за подання позовної заяви не підлягає стягненню в порядку ст.139 КАС України, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви та прийняття додаткового рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,139,241,252,325,328,329 КАС України, колегія суддів
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко