П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 511/1544/25
Перша інстанція суддя Теренчук Ж.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
при секретарі Ісмієвій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 136 від 20 лютого 2025 року.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивачем по подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволення позовних вимог, оскільки судом не враховано спірних обставин вручення позивачу повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також, в апеляційній скарзі зазначається, що суб'єктом владних повноважень порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як позивач у встановленому законодавством порядку не повідомлявся про розгляд його справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . з 28 жовтня 2005 року, що підтверджується записом у Військовому квитку.
При цьому, ОСОБА_1 28 вересня 2023 року пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), якою його визнано придатним до військової служби, з повторним оглядом 28 вересня 2028 року.
Між тим, 20 лютого 2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ст. солдатом ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (а.с. 33).
В свою чергу, 20 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_1 винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, розміром 17 000,00 грн.
Із постанови та протоколу встановлено, що 20 лютого 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено що, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1980 року народження, 03 грудня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , відправлена повістка № 1494048 через національного оператора «Укрпошта» (номер відправлення № 0610212544070) про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12 грудня 2024 року. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 на зазначений час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Документів, підтверджуючих поважну причину неприбуття громадянина не надано. При цьому, 09 грудня 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 повернувся лист національного оператора «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Не погоджуючись з отриманою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено на позивача спірне адміністративне стягнення, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно ч. 2 ст. 235 КУпАП, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення № 136 від 20 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В даному випадку, оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення накладено на позивача адміністративне стягнення за порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як позивач у встановлені строки не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, зазначений в повістці.
При цьому, неприбуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період може мати наслідком притягнення такого військовозобов'язаного до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що накладенню відповідного адміністративного стягнення має передувати встановлення обставин, що зумовили неприбуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також підтвердження наявності вини військовозобов'язаного у вчиненні зазначеного правопорушення.
Між тим, щодо дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у межах якої мали з'ясовуватись зазначені обставини, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення № 136 від 20 лютого 2025 року зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20 лютого 2025 року о 11:50 год, тобто у день складення протоколу.
При цьому, у протоколі зазначено, що позивач від отримання протоколу та його підпису відмовився 20 лютого 2025 року.
З іншого боку, колегія суддів зазначає, що у полях щодо свідків відмови позивача від отримання протоколу не зазначено жодної інформації.
Аналогічним чином суб'єктом владних повноважень не надано інших доказів щодо присутності позивача під час складання відповідного протоколу.
Між тим, з оскаржуваної постанови також не вбачається, що позивач був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 20 лютого 2025 року, оскільки таку постанову відправлено позивачу поштою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про відсутність доказів його сповіщення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення перевіряє чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за умови відсутності доказів сповіщення позивача про розгляд його справи 20 лютого 2025 року, суб'єктом владних повноважень протиправно розглянуто справу позивача 20 лютого 2025 року та винесено оскаржувану постанову.
При цьому, враховуючи факт закінчення строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбачених ч 7 ст. 38 КУпАП, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Між тим, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія,-
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 вересня 2025 року, з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення від 20 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, розміром 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук