П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12503/25
Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Дата і місце ухвалення 10.06.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 р. у справі № 420/12503/25 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,-
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 75844054 від 14.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначив, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 420/33669/23, яке набрало законної сили 08.02.2024, ОСОБА_1 27.08.2024 проведено перерахунок з 12.04.2022 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Апелянт зазначив, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2024 становитиме 22826,49 грн., а сума доплати за період з 12.04.2022 по 31.08.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 51227,70 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Як зазначив апелянт, в подальшому, до головного управління надійшла постанова відділу примусового виконання рішень ВП № 75844054 від 21.08.2024 про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується штампом вхідної документації на супровідному листі. У відповідь на даний лист головним управлінням 29.08.2024 до відділу примусового виконання рішень направлено листа № 1500-0405-5/133228 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 по справі № 420/27721/23.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що покладені судом зобов'язання виконані Головним управлінням в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
В апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що станом на квітень 2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156. Бюджет Головного управління, передбачений на 2024 рік для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано. Додатково апелянт повідомив, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
Щодо подання інформації про потребу в коштах відносно позивача для виконання рішення суду у справі № 420/33669/23, апелянт зазначив, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ). Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Апелянт вказав, що за наданою інформацією Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області внесло до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у справі № 420/33669/23 у сумі 51227,70 грн. Відтак з моменту внесення 26.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_1 Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов'язання і врахував його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах.
З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, апелянт вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року та прийняти нове про задоволення позову.
Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року по справі № 420/33669/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 12.04.2022 р. щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
29 травня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/33669/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити з 12.04.2022 р. щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
21.08.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем ( далі - старший державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75844054 з примусового виконання вище вказаного виконавчого листа.
29.08.2024 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом за вих. №1500-0405-5/133228 повідомило відповідача, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 420/33669/23, яке набрало законної сили 08.02.2024, ОСОБА_1 27.08.2024 проведено перерахунок з 12.04.2022 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
У листі зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2024 становитиме 22826,49 грн. Сума доплати за період з 12.04.2022 по 31.08.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 51227,70 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Посилаючись на положення статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», орган Пенсійного фонду посилався на те, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Додатково боржником повідомлено, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено, тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 3 квартал 2024 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
Також апелянт вказав на те, що станом на 29.08.2024 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 20.09.2020 включно.
Враховуючи вищезазначене боржник повідомив орган виконавчої влади про те, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. При цьому зазначено, що у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», починаючи з 1 квітня 2021 року асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат Пенсійний фонд України.
Боржник посилався на те, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління, а виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 12.04.2022 по 31.08.2024 в сумі 51227,70 грн буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404 “Про виконавче провадження» боржник просив закінчити виконавче провадження по виконавчому листу № 420/33669/23, виданому 29.05.2024 Одеським окружним адміністративним судом.
Відповідно до наданого перерахунку пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа №N/A20069-МВС), сформованого 27.08.2024 р., ГУ ПФУ в Одеській області на підставі рішення суду здійснено перерахунок пенсії з 12.04.2022 року, внаслідок якого підсумок пенсії склав 19340,00 грн.
Згідно Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №N/A20069-МВС за період квітня 2022 року по серпень 2024 року сума доплати складає 51 227,70 грн.
14.04.2025 року на підставі статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем винесено постанову ВП №75844054, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф у розмірі 5 100 грн.
В обґрунтування прийнятої постанови державний виконавець посилався на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії, однак сума доплати не здійснена. Зазначено, що ГУПФ України в Одеській області не надано належних доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів або ж їх перерозподілу. Обґрунтування щодо неможливості здійснити виплату нарахованої доплати пенсії не ґрунтується на нормах закону та не підтверджено належними доказами.
Державний виконавець вказував на те, що здійснення розрахунку на доплату пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі. Окрім цього, у постанові вказано на те, що до відділу не надано доказів внесення Головним управлінням інформації про виконання рішення до автоматизованої бази даних обробки пенсійної документації, як і не надано належних доказів в підтвердження відсутності коштів, які спрямовуються для погашення заборгованості, не надано інформації щодо обсягу коштів, які надійшли на
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу ВП № 75844054 від 14.04.2025 про накладення штрафу, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначення наявності підстав для визнання поважними причин невиконання судового рішення визначальною обставиною є доведення позивачем належними доказами відсутності відповідного фінансового забезпечення та, відповідно, відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
Суд першої інстанції посилався на те, що звернувшись до суду з даним позовом, позивачем не надано до суду жодного доказу на спростування доводів відповідача в частині не надання жодних доказів вчинення ГУ ПФУ дій, спрямованих на здійснення відповідної виплати, в тому числі, доведення до компетентних органів, наділених правом на виділення коштів по сплаті заборгованості з виплати пенсії стягувачу. Доказів відсутності фінансування позивачем також не надавалось.
Крім того, суд дійшов висновку, що доводи ГУ ПФУ стосовно того, що факт внесення до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_1 є доказом інформування Пенсійний фонд України про таке зобов'язання і врахування його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах, не містять нормативно-правового обґрунтування та не підтверджені будь-якими іншими доказами.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог щодо неможливості виконання рішення суду по справі, зокрема відсутності фінансування, внесення інформації про його виконання до реєстру судових рішень, тощо, до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось, оскаржувана постанова містить обґрунтування не поважності причин невиконання рішення суду в частині виплати суми доплати до пенсії, суд вважав, що у державного виконавця, у відповідності до статей 63, 75 Закону №1404-VIII, виникло право винести постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду.
При цьому, суд дійшов висновку, що надання позивачем до суду скріншот з реєстру судових рішень по справі №420/33669/23, тимчасовий розпис доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ІІІ квартал 2024 року, відповідно до якого не передбачені кошти на виплати за рішенням суду, не спростовує висновок відповідача про неповажність причин невиконання рішення суду в частині виплати суми доплати до пенсії у зв'язку з їх не наданням до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України “Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України “Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегією суддів встановлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 420/33669/23, яке набрало законної сили 08.02.2024, ОСОБА_1 27.08.2024 проведено перерахунок з 12.04.2022 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
За наслідком проведення перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2024 становить 22826,49 грн. Сума доплати за період з 12.04.2022 по 31.08.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 51227,70 грн.
Боржником було повідомлено державного виконавця про те, що сума доплати обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Судом з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, скриншоту з системи про облік в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації, встановлено, що 26.01.2024 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області були включені нараховані суми пенсії до автоматизованої системи обробки пенсійної документації та до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ).
В свою чергу Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».
Відтак з моменту внесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до автоматизованої бази даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомостей про нараховану суму заборгованості ОСОБА_1 . Пенсійний фонд України був проінформований про таке зобов'язання і врахував його при поданні Міністерству соціальної політики України інформації про потребу у коштах.
Слід зазначити, що невиплата нарахованих грошових коштів ОСОБА_1 обґрунтовується пенсійним органом саме відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
Слід зазначити, що постановою КМУ №1156 від 11.10.2024 затверджений Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, за яким передбачені видатки для погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду в сум 500000 тис. гривень.
Станом на січень 2024р. за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
В свою чергу лише 14.02.2025 постановою КМУ №157 був затверджений Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України (надалі Порядок №157).
Відповідно до п.3 Порядку №157, головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. Відповідальним виконавцем бюджетної програми та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Пенсійний фонд України
За приписами пп.12 п.4 Порядку №157 Бюджетні кошти спрямовуються на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до приписів пункту 11 Порядку №157 розподіл бюджетних коштів у разі їх недостатності здійснюється з урахуванням ресурсної забезпеченості виділених бюджетних асигнувань у такій черговості, у восьму чергу виплата пенсій в частині видатків на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Також колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
В наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Головне управління Пенсійного фонду не мало об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення у справі № 420/33669/23.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо невиконання позивачем рішення суду без поважних причин у цій справі та відповідно правомірності накладення на ГУПФУ в Одеській області штрафу оскаржуваною постановою.
В свою чергу під час ухвалення оскаржуваного судового рішення суд не дослідив питання наявності чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявності чи відсутності коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.
В оскаржуваній постанові відповідача відсутнє обґрунтування, в чому полягає неповажність причин невиконання рішення в частині виплати з урахуванням фактичних обставин справи та повноважень відповідача.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.
Під час розгляду справи колегією суддів враховано правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі № 360/3573/20.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того колегія суддів зазначає, що згідно п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що судом першої інстанції при вирішенні справи, у порушення вимог процесуального закону, не було залучено до участі у справі особу, на права, свободи та інтереси якої може вплинути вирішення даної справи, а саме - стягувача за виконавчим листом № 420/33669/23, з питань виконання якого виник даний адміністративний спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Губатова Вагіф Забрал огли.
У постановах від 15 жовтня 2019 року у справах №127/25893/16-а та №686/28853/18, Верховний Суд вказав на те, що правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
З огляду на зазначене, та враховуючи те, що незалучення до участі у справі особи, на права інтереси або обов'язки якої може вплинути рішення суду є грубим порушенням норм процесуального права, і допущення такого порушення є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність і процесуальних підстав для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з підстав, викладених у даній постанові апеляційного суду.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Слід зазначити, що звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішення старшого державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, не виступає суб'єктом владних повноважень.
У спірних правовідносинах, згідно до положень п.7, 9 ч.1 ст.4, ч.1 ст. 287 КАС України, суб'єктом владних повноважень виступає саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні, на якого накладено штраф за невиконання вимог судового рішення.
Отже, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції та звернувся до суду в якості юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні, а відтак, не є суб'єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, тому судовий збір, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь ГУ ПФУ в Одеській області, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 по справі №815/4246/17.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп., загальна сума - 6056 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.
З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 6056 грн.
Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 75844054 від 14.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Розумовська, 37; ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 6056 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенка
Суддя: О.А. Шевчук