П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16330/25
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Дата і місце ухвалення: 11.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області по не проведенню щорічного перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2020р. з урахуванням щорічного підвищення (з 01 січня кожного календарного року, починаючи з 01.01.2020р.) мінімальної заробітної плати як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області провести починаючи з 01.01.2020р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням щорічного підвищення (з 01 січня кожного календарного року, починаючи з 01.01.2020р.) мінімальної заробітної плати, як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 757 090,85 грн. в якості компенсації майнової шкоди за період з 01.01.2020р. по 30.04.2025р., завданої ОСОБА_1 протиправною бездіяльністю ГУ ПФУ в Одеській області по не проведенню щорічного (станом на 01 січня кожного календарного року, починаючи з 01.01.2020р.) перерахунку пенсії у зв'язку зі щорічним підвищенням мінімальної заробітної плати як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії. Грошові кошти стягнути з будь-якого рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 585372,32 грн., які враховують «інфляційну складову» грошового зобов'язання (за період з 01.01.2020р. по 31.03.2025р.), що виникло у Головного управління перед ОСОБА_1 у зв'язку зі щорічним не проведенням перерахунку пенсії (починаючи з 01.01.2020р.) на підставі щорічного підвищення мінімальної заробітної плати як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії. Грошові кошти стягнути з будь-якого рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 121915,11 грн., які враховують « 3% річних» грошового зобов'язання (за період з 01.01.2020р. по 31.03.2025р.), що виникло у ГУ ПФУ в Одеській області перед ОСОБА_1 у зв'язку зі щорічним не проведенням перерахунку пенсії (починаючи з 01.01.2020р.) на підставі щорічного підвищення мінімальної заробітної плати, як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії. Грошові кошти стягнути з будь-якого рахунку ГУ ПФУ в Одеській області;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 172506,48 грн., які враховують «моральну шкоду» (за період з 01.01.2020р. по 30.04.2025р.), завдану ОСОБА_1 у зв'язку зі щорічним не проведенням перерахунку пенсії (починаючи з 01.01.2020р.) на підставі щорічного підвищення мінімальної заробітної плати як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії. Грошові кошти стягнути з будь-якого рахунку ГУ ПФУ в Одеській області.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2025р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надання доказів того, що строк звернення до суду не пропущено щодо позовних вимог в частині проведення щорічного перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2020р. та похідних вимог.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2025р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 11.09.2025р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду судом першої інстанції не враховано положень частини третьої статті 122 КАС України, яка передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами інших строків для звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З вказаного слідує, що ч.2 ст.122 КАС України не є безумовним імперативом в частині встановлення шестимісячного строку позовної давності для звернення особи для захисту свого порушеного права в порядку адміністративного судочинства. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Також, апелянт посилається на те, що бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області по не проведенню щорічного перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2020р., є тривалою, не має чітко окреслених часових меж, у зв'язку з чим може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
ГУ ПФУ в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що частиною другою статті 122 КАС України чітко встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. ОСОБА_1 , необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов'язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області по не проведенню щорічного перерахунку пенсії позивача, починаючи з 01.01.2020р. з урахуванням щорічного підвищення (з 01 січня кожного календарного року, починаючи з 01.01.2020р.) мінімальної заробітної плати як складової при визначенні розміру посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК» та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії. Також, позивачем заявлено похідні вимоги про стягнення компенсації майнової та моральної шкоди, пов'язаної з протиправною бездіяльністю територіального органу ПФУ щодо здійснення перерахунку його пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він звільнився у запас з посади «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК». З моменту звільнення з лав ЗСУ і по теперішній час отримує пенсію у відповідності до Закону №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вважає, що починаючи з 01.01.2020р. він має право на щорічний перерахунок своєї пенсії з урахуванням щорічного підвищення посадового окладу за посадою «Начальник відділу - помічник начальника інженерних військ Південного ОК», з якої він звільнився на пенсію; при цьому сам розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадового окладу, а застосований для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розміру посадового окладу за вищеозначеною посадою та окладу за військовим (спеціальним) званням станом на 01 січня календарного року, в якому проводиться перерахунок пенсії. Крім того, на думку позивача, за період з 01.01.2020р. відповідач заборгував йому грошові кошти у сумі 1757090,85 грн (без врахування інфляційної складової боргу та 3% річних) за порушений обов'язок боржника зі щорічного перерахунку пенсії заявника. Крім того, відповідач повинен сплатити йому моральну шкоду в розмірі 7% від розрахункової величини майнової складової цього адміністративного позову (тобто, 7% від суми 2464378,28 грн.) за весь період прострочення грошового зобов'язання.
Залишаючи оскаржуваною ухвалою без розгляду позов ОСОБА_1 на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, та не наведено поважних причин такого пропуску, які могли б бути підставою для його поновлення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160, 161 КАС України, а також дотримання строків звернення до суду, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Як слідує зі змісту ст.123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду також необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових вона складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Проте, отримуючи пенсію з січня 2020 року у розмірі, який на думку позивача, не відповідає чинному законодавству, позивач звернувся до суду з позовом лише в травні 2025 року.
ОСОБА_1 не зазначає поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, які могли б бути підставою для його поновлення. Апелянт вважає, що строк звернення до суду в даному випадку регулюється ст.257 ЦК та становить три роки.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта та зазначає, що у даному випадку строк звернення до суду встановлено ст.122 КАС України та становить шість місяців. Визначений ст.257 ЦК України строк позовної давності не є іншим, встановленим законодавством строком звернення до суду, в розумінні ч.3 ст.122 КАС України.
Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2025 року по справі №990/29/22, то колегія суддів зазначає, що вона не є релевантною до обставин цієї справи. У справі №990/29/22 предметом спору була бездіяльність Президента України щодо не призначення на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк та зобов'язання до вчинення дій.
Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Якщо майнову вимогу заявлено окремо від оскарження акта, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, її належить вирішувати за правилами цивільного (господарського) судочинства за наявності преюдиційного рішення адміністративного суду про протиправність акта, дії чи бездіяльності в частині правової оцінки поведінки суб'єкта владних повноважень.
Позивач заявляє вимоги щодо виплати йому моральної шкоди. Однак, жодного преюдиційного рішення адміністративного суду не надав. Таким чином, у даній справі для вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, необхідно вирішити публічно-правовий спір, а саме встановити факт протиправності дій суб'єкта владних повноважень, в той час як строк звернення до суду у відповідній частині вимог ОСОБА_1 пропущено.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись своїм правом на звернення до суду з адміністративним позовом у строк, визначений ст. 122 КАС України.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011р. №17-рп/2011 зауважив, серед іншого, на тому, що обмеження строків звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позов подано з пропуском строку звернення до суду, підстави для його поновлення відсутні, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук