П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21358/24
Перша інстанція суддя Хурса О. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 , а саме:
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення чоловіка капітана 2 рангу ОСОБА_2 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення чоловіка капітана 2 рангу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року включно, допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення чоловіка капітана 2 рангу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2022 року по 19 вересня 2022 року включно, допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення чоловіка капітана 2 рангу ОСОБА_2 за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення чоловіка капітана 2 рангу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року включно, допомогу на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення чоловіка капітана 2 рангу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2022 року по 19 вересня 2022 року включно, допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 мав право на перерахунок грошового забезпечення за спірний період служби за наслідком підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, починаючи з 29 січня 2020 року.
При цьому, апелянт наголошує, що для правильного вирішення спору у цій справі необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 лютого 2022 року (справа № 243/13575/19), згідно яких, припинення виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій суб'єкта владних повноважень спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення позову без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та загинув в ході бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Факт проживання позивача однією сім'єю із загиблим ОСОБА_2 встановлено рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 листопада 2022 року, у справі № 495/7969/22, що набрало законної сили 12 грудня 2022 року.
Сторони не заперечують, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 проводилась, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
В свою чергу, ОСОБА_1 , бажаючи здійснити перерахунок нарахованого ОСОБА_2 , грошового забезпечення у спірному періоді, з урахуванням обставин щорічного підняття розміру прожиткового мінімуму, звернулась до суду з даним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно п. 1 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно п. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно п. 6 постанови КМУ № 103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Відповідно до пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМУ № 103, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Між тим, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558).
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 ненарахованих ОСОБА_2 сум грошового забезпечення та інших одноразових виплат у період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2022 року.
В даному випадку, позивач вважає, що Військова частина НОМЕР_1 мала обов'язок перерахувати виплачене ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 вересня 2022 року, з врахуванням положень п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 30 серпня 2017 року.
Так, станом на час прийняття постанови КМУ № 704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови КМУ № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В даному випадку, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704.
Тому, після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а як наслідок інших виплат, має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови КМУ № 103.
При цьому, ОСОБА_1 вважає, що вона має право на отримання відповідних коштів, як особа, що спільно проживала та вела спільний побут з ОСОБА_2 .
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позову, відповідно до доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, зібраними матеріалами у справі та наданими сторонами поясненнями не підтверджується, що ОСОБА_2 звертався до Військової частини НОМЕР_1 або до суду щодо здійснення перерахунку виплаченого йому грошового забезпечення.
При цьому, згідно ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
З аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, у тому числі кошти відповідно до судового рішення, яке набрало законної сили за життя позивача.
Зазначені висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме ст. 1227 ЦК України, викладені у постановах: від 30 жовтня 2018 року (справа № 522/19647/17), від 13 березня 2019 року (справа № 484/3648/16-а), від 20 грудня 2019 року (справа № 496/5894/15-а), від 29 квітня 2020 року (справа № 576/1388/17), від 20 січня 2021 року (справа № 240/5485/18) від 29 квітня 2021 року (справа № 826/17923/18), від 01 травня 2023 року (справа № 520/926/21), 14 листопада 2024 року (справа № 560/3390/23).
Аналогічним чином, згідно п. 1 глави 6 розділу V Інструкції № 558, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім'ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Тобто, положеннями ЦК України та Інструкції № 558 передбачено, що спадкоємці та члени сім'ї загиблого військовослужбовця мають право на отримання сум грошового забезпечення, право на отримання яких вже отримав такий військовослужбовець.
В свою чергу, як зазначено вище, фактично право на спірні кошти ОСОБА_2 не набув.
Що стосується посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2022 року, у справі № 243/13575/19, колегія суддів зазначає, що правовідносини у цій справі та у справі № 243/13575/19 не є подібними.
Так, у вказаній цивільній справі спір стосувався виникнення права на спадщину, зокрема на страхові виплати, які спадкодавцю були нараховані за життя, однак неотримані ним вчасно у зв'язку із закінченням дії довідки про реєстрацію особи як внутрішньо переміщеної особи
Тобто, у зазначеній справі страхові виплати вже були призначені спадкодавцю, тоді як у даній справі визначення права спадкодавця на донарахування додаткових сум грошового забезпечення не відбулось.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без задоволення позовних вимог.
При цьому, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян