05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/25834/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного суду від 28.02.2025, (суддя суду першої інстанції Конєва С.О.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/25834/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним наказ №248 від 23.08.2024 року військової частини НОМЕР_1 про зарахування його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду солдата, старшого стрільця;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про переведення позивача на службу відповідно до рішення ВЛК та провести з ним відповідний розрахунок.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.07.2024р. він проходить військову службу за мобілізацією, зокрема, його було зараховано на посаду старшого стрільця військової частини НОМЕР_1 згідно оспорюваного наказу №248 від 23.08.1024р., який йому не вручався та на його вимогу не наданий, вважає, що вказаним наказом були порушені його права, оскільки відповідачем його було зараховано до списків згаданої військової частини та 25.08.2024р. направлено на виконання бойових завдань за наведеним вище оспорюваним наказом без урахування стану його здоров'я всупереч вимог ст.ст.1,2,3,6 Закону №2232-ХІІ, пункту 12 Положення 1153/2008, пунктів 1.1, 1.2, 2.1 розділу І та додатку 1 до Положення №402. 09.11.2024р. представником позивача через систему “Електронний суд», а також 12.11.2024р. поштою, подано відповідь на відзив, в якій представник позивача послався на ті ж самі підстави, що і у позові, додатково зазначив, що командуванню військової частини було відоме рішення ВЛК про його стан здоров'я, яке, при прийнятті спірного наказу, було проігнороване. Щодо посилань відповідача на самовільне залишення позивачем військової частини, то представник позивача зазначив, що вказане не має підтверджень, кримінального провадження по даному факту не порушено, з 24.09.2024р. позивач знаходиться у військовій частині без грошового забезпечення чим порушені його права.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.02.2025 задовольнив позовні вимоги частково. Визнав протиправним та скасувати пункт 220 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №57-РС від 25.08.2024 року в частині призначення солдата ОСОБА_1 - старшим стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону, ВОС - 100868Д. Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) призначити солдата ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), призваного по мобілізації, на посаду з урахуванням його стану здоров'я, відображеного у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824 та інформації, яка міститься у п.13 військового квитка позивача, а саме: “придатний до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв'язку, охорони, оперативного забезпечення про придатність до військової служби за гр.ІІ ст.61 “б» Розкладу хвороб Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402». У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що законодавець не передбачив такої вимоги, як зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 призначити солдата ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), призваного по мобілізації, на посаду з урахуванням його стану здоров'я, відображеного у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824 та інформації, яка міститься у п.13 військового квитка позивача, а саме: «придатний до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв'язку, охорони, оперативного забезпечення про придатність до військової служби за гр.ІІ ст.61 «б» Розладу хвороб Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402». А тому, Відповідач вважає, що суд не може зобов'язати Відповідача прийняти рішення, яке не ґрунтується на нормах Закону. Наголошує, що ухвалення наказів про зарахування до відповідної військової частини є дискреційним повноваженням відповідача. Відтак суд не може зобов'язувати відповідача прийняти конкретне рішення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено що Громадянин України ОСОБА_1 з 12.07.2024р. проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом по мобілізації у військовому званні -солдата, зокрема, у період з 23.08.2024р. у Військовій частині НОМЕР_1 , на посаді старшого стрільця 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону з 25.08.2024р. згідно копій Витягів з наказів №57-РС, №250, що підтверджується копією паспорта позивача, копією військового квитка позивача, копіями Витягів з наказів від 25.08.2024р. №57-РС, №250 (а.с.9,11-15,47,79).
На вказану вище посаду командиром в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) позивача було призначено на підставі пункту 117 Положення №1153/2008 25.08.2024р. за наказом №57-РС про що свідчить копія Витягу з відповідного наведеного наказу (а.с.79).
Також, 25.08.2024р. командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) був прийнятий наказ з приводу того, що позивача, призначений на посаду старшого стрільця 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 11 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, вважати таким, що 25.08.2024р. справи та посаду прийняв і приступив до виконання особливо важливих завдань, що підтверджується змістом копії Витягу з наказу №250 (а.с.47).
Окрім того, і 23.08.2024р. командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдата, призваного по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного на посаду у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , було зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових завдань - з вечері 23.08.2024р. згідно до пункту 24 наказу №248, копія Витягу з якого наявна справі (а.с.46).
Позивач, не погоджуючись з вищенаведеним наказом від 23.08.2024р. №248 про зарахування його на посаду солдата, старшого стрільця, звернувся з даним позовом до суду.
Зі змісту пункту 24 оспорюваного Витягу із наказу №248 від 23.08.2024р.(по стройовій частині) судом встановлено, що вказаний наказ містить інформацію тільки про зарахування позивача до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, на котлове в районі виконання бойових завдань - з вечері 23.08.2024р., що фактично не є предметом спору, і не містить інформацію про зарахування (призначення) позивача на посаду старшого стрільця, що є предметом цього спору.
Проте, встановивши наведене, судом під час розгляду даної справи, було витребувано від відповідача копію наказу про призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ та суду було надано копію Витягу із наказу №57-РС від 25.08.2024р., за змістом п.220 якого встановлено, що позивача було призначено на посаду старшого стрільця ДШВ, що фактично оспорюється позивачем та є предметом цього спору, а тому, із аналізу наведених обставин, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та розглянути питання правомірності прийняття відповідачем наказу про призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ в/ч НОМЕР_1 без урахування висновків ВЛК саме згідно пункту 220 наказу №57-РС від 25.08.2024р., що фактично, є предметом заявленого позивачем позову, виходячи з вимог ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оспорюваного п.220 наказу командира в/ч №57-РС щодо призначення позивача на посаду старшого стрільця ДШВ без врахування стану здоров'я позивача на підставі ст.61 “б» графи ІІ Розладу хвороб Додатку 1 до Положення №402 згідно довідки ВЛК від 11.07.2024р. №824, відповідач допустив порушення прав, свобод та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування в оспорюваній частині.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами частини 4 статті 2 вказаного вище Закону, передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби - ч.7 ст.6 Закону №2232-ХІІ.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008р. (далі - Положення №1153/2008).
Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом- п.2 Положення №1153/2008.
Також згаданим пунктом передбачено, що за призовом громадяни проходять, зокрема, військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Право видавати накази по особовому складу щодо призначення та звільнення з військових посад, надається, зокрема, командирам військових частин згідно до вимог пункту 12 Положення №1153/2008.
Згідно до вимог абзацу 3 підпункту 3 пункту 82 Положення №1153/2008 передбачено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється, на нижчі посади, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.
У відповідності до вимог пункту 3 Положення №1153/2008 встановлено, що громадяни, які, зокрема, призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби наказом Міністерства оборони України 14.08.2008р. №402 було затверджене Положення про військово-лікарську комісію у Збройних Силах України, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800 (далі - Положення №402).
За п.1.1 підрозділу 1 розділу І - це Положення №402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби - п.1.2 підрозділу 1 розділу І Положення №402.
У відповідності до п.1.3 підрозділу 1 розділу І Положення №402 передбачено, що серед основних завдань військово-лікарської експертизи визначено таке завдання як, зокрема, добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.
Приписами п.2.1 підрозділу 2 розділу І згаданого Положення №402 визначено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
У відповідності до вимог п.1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема:
- до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
- військовослужбовців до військової служби;
- військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
- військовослужбовців, призовників, військовозобов'язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення.
У Додатку 1 до Положення №402 “Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби» (далі - Розлад хвороб») наведений перелік назв хвороб/станів здоров'я та їх співвідношення з придатністю чи непридатністю до проходження військової служби.
Так, згідно статті 61 “б» графи ІІ Розладу хвороб, передбачено, що військовослужбовці з помірними порушеннями функцій придатні у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
З аналізу наведених вище приписів чинного законодавства у сфері проходження військової служби слідує, що при призначенні на посади за військовими спеціальностями військовослужбовців, призваних по мобілізації, в особливий період, командири військових частин мають обов'язок враховувати стан здоров'я кожного військовослужбовця щодо його придатності до військової служби згідно переліку наведених вище Розладу хвороб за інформацією наданою військово-лікарськими комісіями, що оформлюється висновками (постановами, свідоцтвами, довідками) таких ВЛК, які є обов'язковими до виконання.
Встановлені обставини справи свідчать, що 09.07.2024р. 1 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено медичний огляд позивача - ОСОБА_1 з метою визначення придатності його до проходження військової служби за результатами якого було складено Картку обстеження та медичного огляду військовослужбовця від 10.07.2024р. та Довідку військово-лікарської комісії від 11.07.2024р. за №824, копії яких наявні у справі (а.с.17-18).
Згідно висновку згаданої Картки обстеження та Довідки ВЛК від 11.07.2024р. №824 позивача визнано придатним до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв'язку, охорони, оперативного забезпечення на підставі статті 61 “б» графи ІІ Розладу хвороб (а.с.17-18).
Також, відповідна інформація про те, що 10.07.2024р. медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний придатним до військової служби за гр.ІІ ст.61 “б» Розладу хвороб (наказ Міноборони СЗРУ від 2008р. №402) міститься і у пункті НОМЕР_4 військового квитка позивача серії НОМЕР_5 від 11.07.2024р., копія якого наявна у справі (а.с.11-15).
За викладених обставин, з урахуванням вимог норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при призначенні позивача на посаду старшого стрільця Десантно-штурмового відділення Десантно-штурмового взводу, Десантно-штурмової роти, Десантно-штурмового батальйону, ВОС - 100868Д в/ч НОМЕР_1 згідно пункту 220 наказу від 25.08.2024р. №57-РС, командир Військової частини НОМЕР_1 мав обов'язок врахувати вищенаведений стан здоров'я позивача щодо придатності до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв'язку, охорони, оперативного забезпечення на підставі статті 61 “б» графи ІІ Розладу хвороб згідно інформації, яка наявна у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, а також і аналогічної інформації, яка міститься і у копії згаданого вище військового квитка позивача (а.с.11-15, 17-18).
Однак, при призначенні позивача на згадану вище посаду за п.220 оспорюваного наказу №57-РС від 25.08.2024р. врахування стану здоров'я позивача щодо придатності його до проходження військової служби саме на підставі статті 61 “б» графи ІІ Розладу хвороб, що відображено було, у тому числі і у військовому квитку позивача (відповідач сам зазначає про це у відзиві на позов - а.с.44), відповідачем суду не надано.
Враховуючи проаналізовані вище обставини та приписи чинного законодавства у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при призначенні позивача на посаду старшого стрільця Десантно-штурмового відділення Десантно-штурмового взводу, Десантно-штурмової роти, Десантно-штурмового батальйону, ВОС - 100868Д в/ч НОМЕР_1 згідно оспорюваного пункту 220 наказу від 25.08.2024р. №57-РС фактично інформація про стан здоров'я позивача про придатність його до проходження військової служби на підставі статті 61 “б» графи ІІ Розладу хвороб, яка містилася не тільки у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, а й у пункті НОМЕР_4 військового квитка позивача, командиром в/ч НОМЕР_1 була безпідставно проігнорована, що є порушенням відповідачем вимог Закону №2232-ХІІ, абзацу 3 підпункту 3 пункту 82 Положення №1153/2008, п.2.1 підрозділу 2 розділу І Положення №402 в частині того, що постанови (довідки) ВЛК є обов'язковими до виконання та ст.61 “б» графи ІІ Розладу хвороб, що є Додатком 1 до Положення №402.
Щодо обраного судом способу захисту порушеного права позивача колегія суддів зазначає таке.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти сукупність прав та обов'язків суб'єкта на власний розсуд визначати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів рішень, кожне з яких є правомірним.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». -
Судова практика ЄСПЛ щодо ст. 6 (1) ЄСПЛ (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема для надання змістовного тлумачення, а також розширення принципів, втілених в ч. 2 ст. 2 КАС України, які встановлюють вимоги, зокрема й для реалізації дискреційних повноважень.
У відсутності чітких меж дискреційних повноважень адміністративного органу застосованую буде практика ЄСПЛ, в якій питання про втручання органів влади у права людини досліджує за допомогою трискладового тесту:
- чи було втручання передбачене законом?
- чи переслідувало воно легітимну мету?
- чи було необхідним у демократичному суспільстві?
Практика Верховного Суду (Великої Палати) дозволяє зробити висновки, що для перевірки, чи діяв орган на підставі та в межах своїх повноважень, доцільно з'ясувати, зокрема:
- чи є ці повноваження дискреційними;
- якщо так, то чи їхня реалізація (нереалізація) може бути об'єктом судового контролю, чи ж дискреція адміністративного органу має виключний характер;
- якщо ж реалізація дискреційних повноважень може зазнати судового втручання для захисту порушених прав особи, то чи переслідував орган легітимну мету, чи діяв прозоро і в якомога послідовніший спосіб; чи дотримав процедурні гарантії; чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ'єктивним або явно несправедливим.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку враховуючи наявну інформацію про стан здоров'я позивача та про придатність його до проходження військової служби на підставі статті 61 “б» графи ІІ Розладу хвороб, яка містилася не тільки у Довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824, а й у пункті 13 військового квитка позивача, відповідач мав можливість чинити лише в один спосіб, який є правомірним, врахувати такі обставини при призначенні позивача на посаду для несення військової служби.
Тобто, в даному випадку повноваження відповідача не є дискреційними, при цьому, судом встановлено, що призначення позивача на вищезгадану посаду старшого стрільця ДШВ в/ч НОМЕР_1 за п.220 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №57-РС від 25.08.2024р. відбулося без дотримання відповідачем вищенаведених вимог законодавства щодо придатності позивача до проходження військової служби лише на підставі ст.61 “б» графи ІІ Розладу хвороб згідно Додатку 1 до Положення №402, що не спростовано відповідачем жодними доказами, а, відповідно, такий оспорюваний пункт 220 наказу №57-РС підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню. Одночасно, суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача призначити позивача, призваного по мобілізації, на посаду з урахуванням його стану здоров'я, відображеного у довідці ВЛК від 11.07.2024р. №824 та інформації, яка міститься у п.13 військового квитка позивача про придатність до військової служби за гр. ІІ ст.61 “б» Розладу хвороб Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402, а саме: “придатний до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, підрозділах медицини, логістики, зв'язку, охорони, оперативного забезпечення», які є похідними вимогами та є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача згідно до вимог ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, виходячи з вимог ч.2 ст.9, ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 в адміністративній справі № 160/25834/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник