Справа № 523/10022/23
Провадження №2/523/586/25
"30" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», про визнання електронних торгів, протоколу, акту про проведений електронний аукціон, та свідоцво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
16 червня 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представниця - адвокат Попова О.А., до Пересипського ( попередня назва -Суворовський) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ДП «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ТОВ «Укрдебт Плюс», ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», в якому просила:
- визнати недійсними електронні торги, проведені 20 березня 2023 року Державним підприємством «Сетам» з реалізації арештованого майна боржника, а саме: нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота № 524328);
- визнати недійсним протокол № 584781 проведення електронного аукціону (торгів) від 20 березня 2023 року з реалізації арештованого майна - нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота № 524328);
- визнати недійсним акт про проведений електронний аукціон від 31 березня 2023 року, виданий головним держаним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфоновим О.Ю. щодо реалізації арештованого майна - нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) - нежитлових приміщень офісу-салону, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв.м, видане на ім'я ОСОБА_2 , 20 квітня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В., зареєстроване в реєстрі за № 674;
- витребувати нежитлові приміщення офісу-салону за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв.м, з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати їх у власність ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 були укладені договори про надання споживчого кредиту: 12 жовтня 2006 року № 11054877000 на суму 27094 дол. США на споживчі цілі, в забезпечення виконання якого ОСОБА_1 передала в заставу рухоме майно - транспортний засіб марки Opel, модель Vektra, рік випуску - 2006, д/н НОМЕР_1 , та 08 червня 2007 року № 11165649000 на суму 100000 дол. США на споживчі цілі, на забезпечення якого позивачка надала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,3 кв.м.
Позивачка вважає, що електронні торги проведені із порушенням процедури реалізації нерухомого майна, тому мають бути визнані недійсними, так само як і протокол проведення електронного аукціону (торгів), акт про проведений електронний аукціон та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів з таких підстав.
Нежитлові приміщення офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, оскільки створені з прив'язкою до вже існуючої заставленої нерухомості за договором іпотеки, а тому залишаються іпотечним майном.
Реалізація предмету іпотеки на електронних торгах відбулася в період дії в Україні воєнного стану, що є незаконним, оскільки на цей період зупинено дію статей 41, 47 ЗУ «Про іпотеку».
Під час проведення електронних торгів порушено порядок визначення вартості та оцінки майна, а тому майно боржниці реалізовано за ціною, що суттєво занижена та не відповідає реальній вартості. При підготовці Звіту про оцінку не проводився огляд об'єкта, виготовлявся Звіт на підставі поданих замовником документів, без дослідження характеристик та властивостей нежитлових приміщень, про проведення оцінки майна і про її результати позивачку не було повідомлено.
Державний виконавець порушив порядок черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, першочергово звернувши стягнення на нерухоме майно боржниці, що призвело до незаконного позбавлення її права власності.
Оскаржувані електронні торги проведені в рамках виконавчого провадження, в якому не встановлено належного кола осіб, які є правонаступниками стягувача ПАТ «Дельта Банк», оскільки виконання рішення суду здійснювалося за двома кредитними зобов'язаннями, в яких різні правонаступники стягувача, в результаті чого 20 березня 2023 року відбулися торги з неналежним стягувачем, спірне нерухоме майно продане, а отримані за продаж кошти перераховані лише стягувачу ТОВ «Укрдебт Плюс».
Також державний виконавець порушив процедуру передачі арештованого майна на реалізацію до ДП «Сетам», оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутня заявка на реалізацію арештованого майна, внаслідок чого здійснено реалізацію предмета іпотеки без урахування особливостей, визначених Порядком реалізації арештованого майна та Законом України «Про іпотеку».
Оскільки спірні нежитлові приміщення вибули з володіння позивачки і були реалізовані на електронних торгах з порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна, тому у розумінні положень статті 388 ЦК України нерухоме майно вибуло з володіння позивачки поза її волею, а тому має бути витребуване із незаконного володіння ОСОБА_2
18 вересня 2023 року від представника відділу Тріфонова О.Ю. надійшли заперечення на позов, вважає позовну заяву безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки боржницею вимоги виконавчого документа у встановлений строк не виконано, заборгованість не погашена. В ході примусового виконання виконавчого провадження встановлено, що за боржницею зареєстровано нерухоме майно - квартира, за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває в іпотеці стягувача ТОВ «Укрдебт Плюс», та транспортний засіб «OPEL VECTRA», 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який наразі перебуває у розшуку. Про хід виконання провадження виконавець повідомляв боржницю рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення за адресами - АДРЕСА_3 (зареєстрована адреса), та АДРЕСА_2 .
В подальшому було здійснено опис та арешт нерухомого майна, проведені усі примусові виконавчі дії з оцінки, ознайомлення з нею сторін виконавчого провадження та реалізації його у порядку та строки відповідно до Закону.
ОСОБА_1 була обізнана про вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, свідомо не отримувала листи з метою уникнення виконання рішення суду. Крім того, їй відомо про постанову про відкриття виконавчого провадження № 51911446, в якій зазначено ідентифікатор доступу до даного виконавчого провадження.
Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Проте позивачкою не надано належних і допустимих доказів, що зазначені порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.
Позовні вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів і акта про зведені електронні торги є неналежним і неефективним способом захисту. Проведення таких торгів є правочином, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів, покупцем - відповідно є їхній переможець. Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити такий правочин можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину.
У зв'язку з чим він вважає, що у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Також державний виконавець звернув увагу суду, що боржниця жодного разу не з'явилася на вимогу виконавця, не була зацікавлена у виконанні рішення суду, не ставила питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення, поштова кореспонденція з постановами, повідомленнями про оцінкою арештованого майна відправлялася на адресу фактичного проживання та адреси реєстрації у порядку та спосіб згідно з чинним законодавством.
22 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав суду відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав оскільки позивачкою не доведено, що зазначені у позові порушення вплинули на результат електронних торгів та наявність обставин про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів. Позовні вимоги про визнання недійсним протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № 584781 з реалізації арештованого майна боржниці та визнання недійсним акту про проведений електронний аукціон, як спосіб захисту, обраний позивачкою, є неналежним та неефективним, про що свідчать висновки Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, а тому у задоволенні вищевказаних двох вимог має бути відмовлено.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) офісу-салону по АДРЕСА_1 з огляду на правову позицію Верховного Суду у тотожних правовідносинах відповідач зазначає, що свідоцтво про придбання майна лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю, видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця, є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації, а тому визнання Свідоцтва недійсним на підставі судового рішення - не призведе до відновлення права позивачки, отже заявлений спосіб захисту не є ефективним, що є окремою підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги.
Позовна вимога про витребування спірних нежитлових приміщень з незаконного володіння ОСОБА_2 та передачі їх у власність ОСОБА_1 має бути залишена без задоволення, оскілки він є добросовісним набувачем.
Виходячи із позицій Верховного Суду, позивачка, як власниця майна переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна, при цьому, при наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець.
Для боржника, який не усунув причини, що стали підставою для продажу його майна на електронних торгах (судове рішення про стягнення боргу), не має жодного сенсу для визнання торгів недійсними (окрім як для затягування часу), оскільки реституція (повернення сторін в першочерговий стан) шляхом повернення майна/грошей відбувається між організатором торгів та переможцем, а майно боржника повторно виставляється на торги (постанови Верховного Суду від 15 травня 2017 року у справі № 461/13091/14-ц та від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-98гс11)
Єдиним обґрунтуванням у позові щодо порушень відповідача є те, що майно перейшло у власність ОСОБА_2 за неринковою ціною, і цим самим було грубо порушені майнові права боржника.
Проте вказане обґрунтування спростовується матеріалами прилюдних торгів, відповідно до яких він набув спірне арештоване нерухоме майно з третіх торгів, на які майно було виставлено з 20.03.2023 09:00 год., до 20.03.2023 18:26 год., за початковою ціною 755657 грн, та які відбулися за ціною продажу: 900001 грн, відповідач став переможцем, запропонувавши особливу ставку, яка визнана, як найвища цінова пропозиція (переможець торгів) та про що системою сформовано протокол № 584781 від 20 березня 2023 року, чим спростовуються припущення позивачки.
Крім того, позивачка не була позбавлена можливості замовити самостійно до подачі цього позову до суду звіт про оцінку майна, який би підтверджував суттєву різницю у ціні, проте жодної альтернативної оцінки суду не надала.
Крім того, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів, яка має самостійний спосіб оскарження у порядку оскарження рішень та дій державного виконавця та не може бути підставою для недійсності електронних торгів. Позивачка вважається такою, що була ознайомлена з результатом оцінки арештованого майна, оскільки виконавцем своєчасно надіслано відповідне повідомлення за адресою, зазначеною у виконавчому документі, яке вона не отримала через власну недбалість.
Отже, посилаючись на презумпцію правомірності набуття права власності, він вважає, що діяв добросовісно та набув у власність нерухоме майно у порядку, встановленому Законом шляхом участі у електронних торгах, під час яких запропонував та сплатив найвищу цінову пропозицію, був визнаний переможцем торгів - покупцем майна у спеціальній процедурі купівлі-продажу, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
29 вересня 2023 року третя особа ТОВ «Укрдебт Плюс» надали суду письмові пояснення, відповідно до яких третя особа не визнає позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для визнання електронних торгів недійсними, оскільки позивачка не довела будь-яких порушень, які вплинули на результат електронних торгів, та не довела обставини, що свідчать про порушення прав і законних інтересів позивачки при проведенні електронних торгів; вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів та акту про проведені електронні торги є неналежним, неефективним способом захисту; свідоцтво про придбання нерухомого майна з торгів не є правовстановлюючим документом і є лише підставою для здійснення державної реєстрації, тому визнання його недійсним не призведе до відновлення права позивачки, а, отже, не є ефективним способом захисту; позивачка не має права на витребування майна від добросовісного набувача, оскільки воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Від відповідача ДП «Сетам» відзив на позов не надходив.
Рух справи в суді
04 липня 2023 року у справі відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
09 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позиція учасників процесу в суді
Сторони в судове засідання 21 жовтня 2025 року не прибули, повідомлені належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталися.
Представниця позивачки - адвокат Попова О.А. подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
У зв'язку з тим, що розгляд справи 21 жовтня 2025 року відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Раніше у судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити з підстав вкказаних в позові. Також підтвердила, що переведення приміщення в нежитлове проводилася без згоди банку. Клопотання про оцінку майна не було заявлено оскільки позивачка звертає увагу на те, що оцінка не відповідає ринковій вартості в тому числі і тому що складена без огляду приміщення. Позивачка дізналася про нового кредитора після реалізації майна, про відкрите виконавче провадження не знала. Оскільки участі у розгляді справи не приймала, тому і про стягнення заборгованості не знала.
Представник відповідача Пересипського ( Суворовського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) Тріфонов О.Ю. в попередніх засіданнях просив відмовити в задоволенні позову з підстав вказаних у запереченнях .Зазначав, що доводи позивачки не відповідають дійсності. Усі виконавчі дії вчинені у відповідності до вимог законодавства, накладено арешти на майно, розшук автомобіля був безрезультатним, усі повідомлення відправлені за адресою боржниці , вона до відділу не зявлялася. Вважає, що у позивачки не було бажання зявлятися і їй це не було цікаво. Доступу до приміщення у нього не було, однак за наявності технічної документації призначив експерта, за відсутності такої документації ДП «Сетам» не допустив би до торгів. Крім того, виконавець зазначив, що приміщення було переведено в нежитлове, його реалізація відбулася не як іпотечного майна, тому посилання позивачки на порушення норми Закону України «Про іпотеку» не може враховуватися.
Представник третьої особи ТОВ «Укрдебт Плюс» Храпенко С.В. в суді підтримав письмові пояснення, заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачкою не надано доказів по оцінці майна, вимоги не доведені і не підлягають задоволенню. У позивачки розмір боргу перевищує сума реалізації приміщення, якому без погодження з кредитором змінено статус. Також звертав увагу на те, що приміщення раніше було квартирою і за договором іпотеки його реалізація в пріоритеті погашення боргу у правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс».
Представник третьої особи ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» Постернак М.М. раніше в засіданні підтримував позов, оскільки вважає, що реалізація майна відбулася з порушеннями, виставлено на торги іпотечне майно.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини встановлені судом
У ході судового розгляду встановлено, що 12 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11054877000, відповідно до умов якого банк надав позивачці кредит у сумі 27094 доларів США на споживчі цілі.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 передала в заставу рухоме майно - транспортний засіб марки Opel, модель Vektra, рік випуску - 2006, номерний знак НОМЕР_1 , про що укладений між ними договір застави.
08 червня 2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11165649000, відповідно до умов якого банк надав позивачці кредит у сумі 100000 доларів США на споживчі цілі.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11165649000 від 08 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 надала банку в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,3 кв.м., що належала їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. 08 червня 2007 року за реєстром № 3126 (а.с.29-32 т. 1).
16 липня 2008 року іпотечна квартира переведена в нежитловий фонд, в результаті чого були створені нежитлові приміщення офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м, основною площею 45,3 кв.м, та виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 липня 2008 року № 521р замість договору купівлі-продажу видано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.34 т. 1).
08 грудня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимог передав ПАТ «Дельта-Банк» свої права вимоги за зобов'язаннями, які виникли із договорів про надання споживчого кредиту № 11054877000 від 12 жовтня 2006 року та № 11165649000 від 08 червня 2007 року, які були укладені із ОСОБА_1 .
25 травня 2012 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив заочне рішення у справі №1527/2-6394/11, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельга-Банк» кредитну заборгованість на загальну суму 36341,13 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ сумі у розмірі 290085,78 грн.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» заборгованість на загальну суму 152962,05 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 1220988,98 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 2955,00 грн (а.с.35-42 т. 1).
31 липня 2012 року на виконання вказаного рішення Суворовський районний суд міста Одеси за заявою позивача видав виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами (а.с.43-44 т. 1).
10 серпня 2016 року за заявою ПАТ «Дельта-Банк» державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Гойда О.Ю. відкрив виконавче провадження № 51911446 з примусового виконання виконавчого листа № 1527/2-6394/11, виданого 31 липня 2012 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 1514029,76 грн. У постанові боржниці запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого листа у семиденний строку з моменту отримання копії постанови, зазначено про обов'язкову явку за викликом, а також ідентифікатор для доступу до ЄДРВП (а.с.45 т. 1).
У зв'язку з реорганізацією відділів державної виконавчої служби виконавче провадження № 51911446 з примусового виконання виконавчого листа №1527/2-6394/11 остаточно було передано до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
13 травня 2020 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» уклали договір № 2244/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. зареєстровано в реєстрі за № 683, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступив ТОВ «Укрдебт Плюс» належні йому права вимоги до позичальників/заставодавців (іпотекодавців)/поручителів за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, і за договором про надання споживчого кредиту № 11165649000 від 08 червня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Перелік боржників, зазначений у додатку №1.
На підставі вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс» також набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 08 червня 2007 року.
01 лютого 2021 року Суворовським районним судом міста Одеси задоволено заяву ТОВ «Укрдебт плюс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ПАТ «Дельта Банк», Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про заміну сторони виконавчого провадження та замінено стягувача у цивільній справі № 1527/2-6394/11 з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт плюс» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 2244/К від 13 травня 2020 року.
У подальшому головний державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонов О.Ю. своєю постановою від 24 березня 2021 року в рамках виконавчого провадження № 51911446 замінив стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Укрдебт плюс».
14 грудня 2022 року головний державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонов О.Ю. видав постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої проведено опис та накладено арешт на майно: нежитлові приміщення офісу-магазину, загальною площею 57,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить боржниці на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 від 08 жовтня 2008 року.
14 грудня 2022 року держаним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфоновим О.Ю. призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ "Сейв компані", якому запропоновано надати експертну грошову оцінку арештованого майна
16 грудня 2022 року за результатами грошової оцінки складено звіт про оцінку майна, за яким станом на 16 грудня 2022 року ринкова вартість об'єкту нерухомого майна - нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 , що належать ОСОБА_1 , складає 1079510 гривень (без урахування податку на додану вартість) (а.с.65-118 т. 1).
Арештоване майно було передано на реалізацію в ДП «СЕТАМ», 03 лютого 2023 року призначено проведення перших електронних торгів з продажу нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 521633); стартова ціна продажу 1079510 грн, торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів (протокол № 582296 проведення електронного аукціону (торгів) (а.с.119 т. 1)).
27 лютого 2023 року призначено проведення електронних торгів з продажу нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 523024), стартова ціна продажу 917583,50 грн, торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів (протокол № 583394 проведення електронного аукціону (торгів) (а.с.120 т. 1)).
20 березня 2023 року були проведені треті електронні торги, на яких реалізовано майно боржниці - нежитлові приміщення офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 524328)
Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № 584781 від 20 березня 2023 року вказане нерухоме майно реалізовано за ціною 900001 грн, стартова ціна становила 755657 грн, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , підстава визначення переможця: особлива ставка (а.с.121-122 т. 1).
31 березня 2023 року головний держаний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонов О.Ю. на підставі протоколу про проведений електронний аукціон від 20 березня 2023 року № 584781 видав акт про проведений електронний аукціон (а.с.123 т. 1).
20 квітня 2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Бежан А.В. на підставі акту про проведений електронний аукціон видав свідоцтво, яке зареєстровано в реєстрі за № 674, яким посвідчено, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається із нежитлових приміщень офісу-салону за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв.м, які належали ОСОБА_1 та придбані ним за 900001 грн, а також здійснив за останнім державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав (а.с.125,126 т. 1).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником нежитлових приміщень офісу-салону за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв.м, є ОСОБА_2 .
Також судом встановлено, що 11 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено договір № 1370/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 904, за яким ПАТ «Дельта Банк» відступив новому кредитору ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» належні йому права вимоги до позичальників/заставодавців/ поручителів за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, і за договором про надання споживчого кредиту № 11054877000 від 12 жовтня 2006 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (а.с.131-135 т. 1).
Отже, відповідно до вищезазначеного договору про відступлення прав вимоги правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Дельта Банк» за договором про надання споживчого кредиту № 11054877000 від 12 жовтня 2006 року стало ТОВ «ФУ «ЄФКР», яке також набуло прав заставодавця за договором застави.
Під час розгляду заяви ТОВ «ФУ «ЄФКР» Суворовський районний суд м. Одеси з власної ініціативи своєю ухвалою від 05 червня 2023 року виправив описку в ухвалі суду від 01 лютого 2021 року у справі № 1527/2-6394/11 провадження № 6/523/85/21, а саме пункт 2 ухвали викладено у редакції, в якій зазначено, що заміна стягувача у справі № 1527/2-6394/11 з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт плюс», виключно щодо п. 3 рішення суду від 25 травня 2012 року (а.с.141-142 т. 1).
Одночасно, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 червня 2023 року у справі № 1527/2-6394/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду від 25 травня 2012 року у справі № 1527/2-6394/11 виключно щодо п. 2 рішення суду від 25 травня 2012 року (а.с.144-146 т. 1).
У зв'язку з реорганізацією Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (наказ Міністерства юстиції від 10.03.2023 №934/5) виконавчий лист № 1527/2-6394/11, виданий 31 липня 2012 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошової суми у розмірі 1514029,76 грн передано до новоствореного Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.147-148 т. 1).
Позиція суду
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як закріплено нормами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Нормами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.
Так, розділом VII Закону України «Про виконавче провадження» (статті 48-61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Отже, ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України «Про іпотеку», які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України «Про іпотеку».
Зі змісту частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Необхіно звернути увагу на те, що це можливо за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) та постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21).
При цьому, потрібно зауважити, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» є загальними щодо норм статті 49 Закону України «Про іпотеку», якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 753/21384/21 (провадження № 61-13159св22).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом
Іпотека характеризується правом слідування, сутність якого розкривається у статті 23 Закону України «Про іпотеку» і полягає в тому, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Досліджуючи надані докази судом було встановлено, що нерухоме майно зі статусом житлового приміщення, квартира, 08 червня 2007 року було передано в іпотеку за споживчим креитом, а 16 липня 2008 року іпотечна квартира переведена в нежитловий фонд, в результаті чого були створені нежитлові приміщення офісу-салону. За відомостями Державного реєстру іпотек запис про іпотеку міститься за квартирою.
Норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, і таке звернення стягнення здійснюється з дотриманням порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
За нормами ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Норма ст.47 Закону України «Про іпотеку» визначає правила оформлення результатів електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки
В даному випадку необхідно звернути увагу на те, що відбулася зміна статусу майна, воно стало нежитловим, власник майна не змінився.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України діє воєнний стан у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року ухваленій у справі № 569/19703/22 зазначив, що вказана норма має ретроспективний характер. Зупиняється дія статті 37, 38, 40, 41, 47 цього Закону, починаючи із 24 лютого 2022 року на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21) зазначив, що згадані норми права не втратили свою чинність, оскільки не були виключені з тексту зазначеного Закону, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дію згаданих правил буде відновлено без окремого рішення та закону.
Враховуючи те, що нерухоме майно, власником (іпотекодавцем) якого є фізична особа ОСОБА_1 , знаходиться під іпотекою, тобто під зареєстрованим обтяженням, за споживчим кредитом, тому реалізація виконавцем цієї нерухомості у порядку, який передбачає застосування положень не лише Закону України «Про виконавче провадження», а й Закону України «Про іпотеку», в тому числі й норм, дія яких зупинена на певний час, суперечить закону.
Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами торгів (аукціону) правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Для визнання судом торгів (аукціону) недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.
Аналогічний висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 372/3161/18
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першої статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та/або організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 727/10017/18 (провадження № 61-7337св21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18),від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. […] Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх правє самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі№ 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зазначено, що «оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104),від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача».
Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)є передбаченою пунктом 5 частини першоїстатті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. На відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 рокуу справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (пункти 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).
Враховуючи норми, які регулюють виниклі правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними протоколу № 584781 проведення електронного аукціону (торгів), акту про проведені електронні торги, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, задоволенню не підлягають, оскільки не є належним способом захисту .
Відповідно до ст.57 Закону України « Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
За нормою ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України (ч.2 ст61 Закону).
Відповідно до п.1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 ( далі -Порядок), електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку, організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити відомості про наявність/відсутність згоди стягувача (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки згоди стягувача та заставодержателя/іпотекодержателя) на проведення третього електронного аукціону у спосіб продажу майна з можливістю зниження стартової ціни лоту.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що порушення, допущені державним (приватним) виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 1404-VIII, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
За нормами частини 2 ст.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.
Згідно зі статтею 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 зазначено, що: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. […] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. З огляду на зазначені законодавчі положення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення державним виконавцем порядку визначення вартості майна з підстав заниження її вартості, оскільки, як встановлено судами, позивач був належним чином повідомлений про результати визначення вартості спірного майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк. […] Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб».
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17 серпня 2022 року у справі № 661/107/19 зазначила, що допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 1404-VIII, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21)).
Окремо необхідно звернути увагу на те, що Пересипським районним судом м.Одеси 23 вересня 2025 року у справі № 523/10529/23 розглянуто скаргу ОСОБА_1 та постановлено ухвалу. За змістом ухвали позивачка оскаржувала дії та рішення державного виконавця, та просила визнати: неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонова Олександра Юрійовича від 24.03.2021 року про заміну сторони виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження № 51911446; неправомірними дії головного державного виконавця по визначенню оцінки майна, визначеної у «Звіті про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нерухомого майна - нежитлові приміщення офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 », дата оцінки: 16 грудня 2022 року, складеному суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ» в рамках виконавчого провадження № 51911446; недійсною оцінку майна.
За результатами розгляду скарги судом визнано неправомірними дії головного державного виконавця щодо визначення оціночної вартості нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до Звіту про оцінку майна за результатами проведення незалежної оцінки нерухомого майна від 16.12.2022, складеного суб'єктом оціночної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЙВ КОМПАНІ», в межах виконавчого провадження № 51911446, а також визнано недійсними результати оцінки нерухомого майна.
Вказана ухвала оскаржена в апеляційному порядку, за відомостями вебпорталу судової влади України 23 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та витребувано справу.
Враховуючи вказані норми та правові висновки Верховного Суду, слід зазначити, що доводи позивачки з посиланням на невідповідність оцінки як підстави для визнання торгів недійсними, не заслуговують на увагу і не досліджуються судом, оскільки не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження.
Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що виконавцем та ДП «Сетам» в порушення вимог Закону України «Про іпотеку», коли дія норми щодо реалізації предмета іпотеки на електронних торгах була зупинена, реалізовано іпотечне майно, чим порушено права позивачки, тому прилюдні торги підлягають визнанню недійсними.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, відчуження майна з електронних торгів як було вище зазначено, відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен був впевнитися у дотриманні вимог Закону України «Про іпотеку» щодо реалізації спірного майна, а ДП «Сетам» впевнитися в правильності передачі майна під час вчинення підготовки для його реалізації на електронних торгах .
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
В свою чергу, ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч.2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо:1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Окремо необхідно звернути увагу на те, що інформація про знаходження майна в іпотеці та зупинення дії норм Закону України «Про іпотеку» були загальновідомі і доступні в тому числі для покупця.
Беручи до уваги дійсну правову природу продажу майна з публічних торгів як особливого виду договірних відносин з купівлі-продажу майна, якщо спірне майно не було повторно (в подальшому) відчужено іншій особі (особам) - належним та ефективним способом захисту прав та інтересів особи у випадку визнання публічних торгів недійними є застосування такого способу захисту як реституція.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21), пославшись на свою сталу та сформовану судову практику, вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений.
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (пункт 148 постанови Великої палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року, у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21).
Також суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 307/3081/17 щодо ефективності способу захисту.
Враховуючи зазначене, вимога позивачки є обгрунтованою, оскільки проведення електронних торгів відбулося всупереч закону, електронні торги є недійсними, тому обраний позивачкою спосіб витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 є справедливим і таким, що забезпечує ефективний захист порушених прав.
Щодо судових витрат
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів Пересипського (Суворовського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), Державне підприємство «Сетам» та ОСОБА_2 підлягає стягненню в рівних частинах судовий збір у сумі 2147,2 грн..
Керуючись ст.ст. 12,13,76,81,89,258-259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», про визнання електронних торгів, протоколу, акту про проведений електронний аукціон, та свідоцво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.
Визнати недійсними електронні торги, проведені 20 березня 2023 року Державним підприємством «Сетам» з реалізації арештованого майна боржника, а саме: нежитлових приміщень офісу-салону, загальною площею 57,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота № 524328).
Витребувати нежитлові приміщення офісу-салону за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,3 кв.м, з незаконного володіння ОСОБА_2 та передати їх у власність ОСОБА_1
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути в рівних частинах з Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) (код ЄДРПОУ: 41405348, місцезнаходження: вул. 1-ша Сортувальна, 36, м. Одеса, 65102), Державного підприємства «Сетам» (код ЄДРПОУ: 39958500, місцезнаходження: вул. Стрільцнка, 4-6, м. Київ, 01001) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 2147,2 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 30 жовтня 2025 р.
Суддя