07 листопада 2025 р. Справа № 480/8615/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 04.09.25 по справі № 480/8615/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій просив:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :
- періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1988 з 10.08.1988 по 18.10.1991 на посаді водія в Сумському орендному державно-комунальному підприємстві теплових мереж та з 09.08.2001 по 31.12.2003 на посаді механіка в Дочірньому підприємстві «Комунсервіс» ТОВ «Інвестор - 96»;
- періоди роботи згідно трудової книжки (дублікат) серія НОМЕР_2 від 21.10.1991 з 10.11.1994 по 30.07.1997 на посаді директора в ПП «Ніко», з 15.09.1998 по 19.10.1999 на посаді водія ТОВ «Інвестор - 96», з 16.02.2001 по 03.08.2001 на посаді механіка ТОВ «Інвестор - 96» та з 14.03.2011 по 28.12.2016 - на посаді водія ЗАТ «Підприємство теплових мереж».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 15.07.2024 пенсію відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги мотивує тим, що у липні 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком. Дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області за принципом екстериторіальності. Рішенням №183450032453 від 22.07.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Однак, позивач вважає, що має достатньо стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак дане рішення головного управління про відмову позивачу у призначенні пенсії є протиправним. Тому просить його скасувати.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1988: з 10.08.1988 до 18.10.1991 та з 09.08.2001 до 31.12.2003.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки (дублікат) серія НОМЕР_2 від 21.10.1991: з 10.11.1994 до 30.07.1997, з 15.09.1998 до 19.10.1999, з 16.02.2001 до 03.08.2001 та з 14.03.2011 до 28.12.2016.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, Головним управлінням розраховано стаж, який склав 15 років 5 місяців 3 дні.
За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано: згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 10.08.1988:
- період роботи з 10.08.1988 по 18.10.1991, оскільки відсутня назва підприємства куди прийнятий на роботу Позивач. Необхідно надати уточнюючу довідку за даний період роботи;
- період роботи з 09.08.2001 по 31.12.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата внесків; згідно трудової книжки (дублікат) серія НОМЕР_2 від 21.10.1991:
- період роботи з 10.11.1994 по 30.07.1997, оскільки відсутній наказ при звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- період роботи з 15.09.1998 по 19.10.1999, оскільки відсутня печатка при звільненні з роботи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок;
- період роботи з 16.02.2001 по 03.08.2001 та з 14.03.2011 по 28.12.2016, оскільки в даних РЗО відсутні дані.
Враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком - не менше 30 років.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач звернувся до головного управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV.
За наслідками розгляду поданою позивачем заяви ГУ ПФУ в Чернівецькій області області було прийнято рішення від 22.07.2024 №183450032453, відповідно до якого позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV, у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
ГУ ПФУ в Чернівецькій області у своєму рішенні від 20.10.2023 №183450028397 не зарахувало до страхового стажу періоди роботи:
- згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1988 з 10.08.1988 по 18.10.1991, оскільки відсутня назва підприємства, на яке прийнято на роботу заявника та з 09.08.2001 по 31.12.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата внесків.
- згідно трудової книжки (дублікат) серії НОМЕР_2 від 21.10.1991 з 10.11.1994 по 30.07.1997, оскільки відсутній наказ при звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 15.09.1998 по 19.10.1999, оскільки відсутня печатка при звільненні з роботи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 16.02.2001 по 03.08.2001 та з 14.03.2011 по 28.12.2016, оскільки в даних РЗО відсутні дані.
Відповідно до оскаржувального рішення страховий стаж позивача становить - 15 років 5 місяців 3 дні, вік - 60 років.
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з чим, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1988: з 10.08.1988 до 18.10.1991 та з 09.08.2001 до 31.12.2003, періоди роботи згідно трудової книжки (дублікат) серія НОМЕР_2 від 21.10.1991: з 10.11.1994 до 30.07.1997, з 15.09.1998 до 19.10.1999, з 16.02.2001 до 03.08.2001 та з 14.03.2011 до 28.12.2016, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити з 15.07.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком, суд дійшов висновку, що зазначена вимога позивача є передчасною.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Статтею 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 2 Порядку №637 визначено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.
Колегія суддів враховує, що затвердженням пенсійного органу, позивач мав право на призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV за умови підтвердження наявності страхового стажу не менше 30 років.
Пенсійний орган за заявою позивача про призначення пенсії за віком обчислив його страховий стаж тривалістю 15 років 05 місяців 3 днів та дійшов висновку, що цього стажу недостатньо для призначення йому пенсії за віком.
При цьому ГУ ПФ України в Чернівецькій області при обчисленні страхового стажу позивача не враховані періоди його трудової діяльності: з 10.08.1988 по 18.10.1991, оскільки відсутня назва підприємства, на яке прийнято на роботу заявника та з 09.08.2001 по 31.12.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня сплата внесків; з 10.11.1994 по 30.07.1997, оскільки відсутній наказ при звільненні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 15.09.1998 по 19.10.1999, оскільки відсутня печатка при звільненні з роботи, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 16.02.2001 по 03.08.2001 та з 14.03.2011 по 28.12.2016, оскільки в даних РЗО відсутні дані.
Оцінюючи наведені доводи пенсійного органу, колегія суддів виходить з такого.
Трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Проте окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №428/7863/17 та враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Колегія суддів дослідивши копію трудової книжки НОМЕР_3 та дублікат трудової книжки НОМЕР_4 встановила, що дійсно, з незалежних від позивача причин, власник (уповноважений ним орган) під час заповнення трудової книжки позивача допустив помилки у записах, а саме: у трудовій книжці НОМЕР_3 в записі 1-2 відсутня назва підприємства на яке прийнято на роботу заявника, у трудовій книжці НОМЕР_4 в записі 4 відсутній наказ при звільненні, у трудовій книжці НОМЕР_4 у записі 8 відсутня печатка при звільненні з роботи.
Поряд з цим колегія суддів зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство та роботодавець.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у зарахуванні відомостей щодо періодів його роботи, які містяться в трудовій книжці, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
При цьому враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення його трудової книжки відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував до стажу роботи позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 10.08.1998 до 18.10.1991 та згідно трудової книжки (дублікат) серії НОМЕР_2 з 10.11.1994 до 30.07.1997 та з 15.09.1998 до 19.10.1999.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність сплати страхових внесків в РЗО, як підстави незарахування до страхового стажу період роботи з 09.08.2011 до 31.12.2003, з 16.02.2001 до 03.08.2001 та з 14.03.2011 до 28.12.2016, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання роботавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Так, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 09.08.2001 по 31.12.2003, з 16.02.2001 по 03.08.2001 та з 14.03.2011 по 28.12.2016, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 від 21.10.1991 убачається, що позивач з 16.02.2001 по 03.08.2001, з 14.03.2011 по 28.12.2016, та із записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1988 убачається, що з 09.08.2001 по 31.12.2003 працював у ТОВ "Інвестор-96", ЗАТ "Підприємство теплових мереж", ДП "КОМУНСЕРВІС".
Доводи пенсійного органу щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків не є підставами для відмови в зарахуванні вказаного періоду, оскільки такі дані знаходяться у відповідача та можуть бути ним перевірені.
Крім того, обов'язок перевірки сплати роботодавцем відповідних страхових внесків покладається на орган Пенсійного фонду України.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії також не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Зазначена позиція відповідає правовим висновкам Верховного суду у постановах Верховного Суду від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, 11.10.2023 по справі № 340/1454/21.
Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.
Разом з тим, обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок згідно із частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI покладено на платника єдиного внеску.
Суд зазначає, що періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до відповідного стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Відтак, відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки остання не може нести за це відповідальність.
Правові висновки суду у даній справі відповідають усталеній практиці Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 09.09.2019 у справі №242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі №235/7373/16, від 06.07.2020 у справі №242/2179/17, від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 31.03.2021 у справі №242/5696/16-а, від 17.11.2021 у справі №242/5635/16-а, а також від 15.06.2022 у справі №383/102/14-а, від 02.08.2022 року у справі № 560/4616/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що періоди роботи з 09.08.2001р. до 31.12.2003р. (згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 ), з 16.02.2001 р. до 03.08.2001р. та з 14.03.2011 до 28.12.2016 (згідно трудової книжки серії НОМЕР_6 ) протиправно не було зараховано відповідачем до страхового стажу позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 10.08.1988 до 18.10.1991, з 09.08.2001 до 31.12.2003, з 10.11.1994 до 30.07.1997, з 15.09.1998 до 19.10.1999, з 16.02.2001 до 03.08.2001 та з 14.03.2011 до 28.12.2016, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.
Беручи до уваги те, що у спірних відносинах ГУ ПФУ у Чернівецькій області наразі не реалізувало своє повноваження щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права про зобов'язання ГУ ПФУ у Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 10.08.1988 до 18.10.1991, з 09.08.2001 до 31.12.2003, з 10.11.1994 до 30.07.1997, з 15.09.1998 до 19.10.1999, з 16.02.2001 до 03.08.2001 та з 14.03.2011 до 28.12.2016, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та дубліката трудової книжки НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву позивача від 11.10.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 480/8615/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк