06 листопада 2025 року справа №200/1324/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/1324/25 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1) з вимогами: - зарахувати до стажу за Списком №1 періоди з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 05.03.2024, з 29.04.2020 по 28.04.2021; - зробити перерахунок пенсії, починаючи з 23.02.2024; - виплатити заборгованість з урахуванням п. 2 ст. 46 ЗУ 1058.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначена пенсія відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пільговий стаж за Списком №1 складає 15 років 2 місяці 28 днів, проте розмір пенсії не відповідає ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці». Також вказав, що до пільгового стажу не зараховано деякі періоди роботи через несплату страхових внесків, що вважає протиправним, оскільки обов'язок щодо сплати страхових внесків законом покладено на роботодавця. Зазначив, що період учбових відпусток також протиправно не зараховано до пільгового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/1324/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 20.09.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 12.02.2007, з 29.04.2020 по 28.04.2021 та до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 31.12.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 20.09.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 12.02.2007, з 29.04.2020 по 28.04.2021; до страхового та пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 31.12.2023 та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні та з урахуванням виплачених сум, з 24.02.2024. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивачем та відповідачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач має право на призначення пенсії з урахуванням ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується ID-паспортом № НОМЕР_1 .
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
28.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області для розгляду заяви позивача про призначення пенсії.
За наслідком розгляду заяви та наданих документів, позивачеві призначено пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24.02.2024, розмір пенсії з надбавками складає 10785,51 грн, що підтверджується рішенням №054450004712.
Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право), що наданий відповідачем на вимоги ухвали суду, стаж роботи позивача становить: всього - 29 років 11 місяців 13 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 15 років 2 місяці 28 днів.
Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право), що наданий позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, стаж роботи позивача становить: всього - 30 років 0 місяців 22 дні, в тому числі робота за Списком №1 - 15 років.
На звернення позивача, Відповідач - 1, листом від 12.04.2024 повідомив про призначення пенсії із розрахунку стажу 30 років 22 дні, пільгового стажу роботи за Списком №1 - 15 років 2 місяці 28 днів, додаткових років за Список №1 - 15 років. Також зазначено, що пільговий стаж роботи, що дає право на обчислення пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці складає 12 років 2 місяці 28 днів, якого недостатньо для обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) шахтаря. Стосовно відмінності визначеного стажу роботи за Списком №1 зазначено, що у період з 20.09.2002 по 12.02.2007 позивач працював нормувальником гірничим на підземних роботах 50% в більше робочого часу в обліковому періоді.
Стосовно не зарахування спірних періодів зазначений вище лист інформації не містить.
Позивач, вважаючи протиправним не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 05.03.2024, з 29.04.2020 по 28.04.2021 та не обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) шахтаря, що передбачено ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До 01.01.1992 були чинними Список №1 та Список №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, а після - списки, затверджені: постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Стосовно позовних вимог в частині зарахування до стажу за Списком №1 періоди з 01.01.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 05.03.2024, з 29.04.2020 по 28.04.2021, судом першої інстанції зазначено наступне.
Згідно з розрахунком стажу період з 01.01.2003 по 31.12.2003 зарахований за Списком №2, період з 01.03.2010 по 31.12.2010 не зарахований ані до страхового, ані до пільгового стажу, з 29.04.2020 по 28.04.2021 не зарахований до пільгового стажу, з 18.09.2023 по 05.03.2024 не зарахований ані до страхового, ані до пільгового стажу.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач у період з 20.09.2002 по 12.02.2007 працював у ВО “Селидіввугілля» ШУ Україна дільничним гірничим нормувальником відділу організації праці і заробітної плати.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу №1-273 від 26.02.2024 (подавалася позивачем разом із заявою про призначення пенсії) ОСОБА_1 у період з 20.09.2002 по 12.02.2007 виконував гірничі роботи за професією нормувальник гірничий дільничний відділу організації праці і заробітної плати, зайняті на підземних роботах 50% та більше робочого часу на рік, що передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 1.1 г Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2023.
Отже, період роботи з 20.09.2002 по 12.02.2007 повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №1. Разом з тим, згідно з розрахунком стажу, вказаний період вибірково зарахований за Списком №2 (період з 20.09.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2007 по 12.02.2007, за Списком №1 з 01.01.2004 по 31.12.2006).
При цьому, Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) також містять інформацію про спеціальний стаж Позивача за періоди роботи з 20.09.2002 по 12.02.2007, за кодом підстави “ЗП3013А1».
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511: код підстави “ЗПЗ013А1» з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Разом з тим, графа “норма тривалості» в формі ОК-5 відображає неповний час роботи позивача, який зараховується до спеціального стажу.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що період роботи з 20.09.2002 по 12.02.2007 слід зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Ураховуючи, що період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2006 зарахований за Списком №1, суд дійшов висновку про допущення відповідачем -2 протиправних дій щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи з 20.09.2002 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 12.02.2007.
З урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов висновку за необхідне зобов'язати пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 20.09.2002 по 31.12.2003 та з 01.01.2007 по 12.02.2007.
Стосовно зарахування цього періоду до стажу, що надає право на розрахунок розміру пенсії у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), що передбачено ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", судом першої інстанції зазначено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", який набрав чинність 16 вересня 2008 року, в редакції на час звернення позивача із заявою, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Під повним підземним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції на час звернення позивача із заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20 листопада 2018 року, у справі №345/4570/16-а від 6 лютого 2019 року, у справі №345/4462/16-а від 5 грудня 2019 року та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7, 5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 статті 26 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 6 липня 2023 року у справі №200/5813/20-а, від 18 квітня 2019 року у справі №392/17/17, від 29 грудня 2021 року у справі № 345/2562/17, від 21 січня 2020 року у справі № 640/4469/17, від 31 березня 2020 року у справі № 459/245/17, та Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 28 січня 2014 року по справі № 21- 455а13, від 24 червня 2014 року (справа №21-236а14).
Дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
За змістом Списків, право на пенсію на пільгових умовах мають як робітники, зайняті повний робочий день, так і робітники, зайняті 50 і більше відсотків робочого часу, як робітники на підземних роботах так і ні, а тому саме собою призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 не може бути безумовною підставою для призначення пенсії за Законом України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №442/3559/17.
На підставі викладеного вище, суд погоджується з твердженнями відповідача -1 про відсутність підстав для зарахування такого періоду роботи при обрахунку розміру пенсії позивача з урахуванням ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно періоду роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 05.03.2024, суд зазначає, що згідно із записами трудової книжки позивач у період з 18.08.2009 по 20.03.2020 та з 18.09.2023 (запис про звільнення відсутній) працював ДП “Селидіввугілля» ВО “Шахта “Україна» підземним гірничим робітником по ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем на підземних роботах.
Відповідач не заперечує, що робота позивача за вказані періоди відноситься до Списку №1, при цьому підставою не зарахування періодів роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 31.12.2023 відповідач зазначає, як відсутня сплата внесків до Пенсійного фонду України, періоду роботи з 01.01.2024 по 31.01.2024 відсутність станом на дату звернення за призначенням пенсії суми нарахованої заробітної плати в СПОВ; періоду роботи з 01.02.2024 по 05.03.2024 - оскільки стаж та заробіток враховуються по місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
В індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) про застраховану особу ОСОБА_1 станом на 28.02.2024 з березня 2010 року по грудень 2010 року, з 18.09.2023 по 31.12.2023 страхувальником Відокремлений підрозділ ШАХТА "УКРАЇНА" ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ" (код 33621573) наявні відомості про нарахування та виплату заробітної плати. Разом з цим, відсутні відомості про сплату страхових внесків за означені періоди.
За період з січня 2024 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати та про сплату страхових внесків.
Частиною 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
При цьому суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, територіальний орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував період роботи з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 18.09.2023 по 31.12.2023 до страхового та пільгового стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив пенсійні права позивача.
При цьому суд зазначає, що такі періоди мають бути ураховані при визначені права позивача на обрахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Стосовно періоду роботи з 01.01.2024 по 05.03.2024 суд зазначає, що згідно з матеріалами справи, пенсія позивачеві призначена з 24.02.2024 (з наступного дня після досягнення 50-річного віку), за його заявою від 28.02.2024, отже підстави для зарахування періоду роботи з 25.02.2024 по 05.03.2024 наразі відсутні.
Також, оскільки згідно з Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) (форма ОК-5), період з 01.01.2024 по 23.02.2024, станом на час призначення пенсії, були відсутні відомості про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків, отже такий період роботи правомірно не був зарахований відповідачем до страхового та пільгового стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 пункту 4.3 Порядку № 22-1 після надходження даних про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку.
Отже, період роботи з 01.01.2024 по 23.02.2024 має бути зарахований відповідачем самостійно після отримання даних про нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків.
Станом на час розгляду справи сторонами не надано актуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отже суд позбавлений можливості вирішити питання щодо зарахування такого періоду в судовому порядку.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 29.04.2020 по 28.04.2021, відповідач послався на не надання документів підтверджуваних пільговий характер роботи.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що у період з 29.04.2020 по 28.04.2021 позивач працював гірником з ремонту гірничих виробіток 4 розряду з повним робочим днем у шахті ПрАТ “Шахтоуправління “Покровське» (запис у трудовій книжці №27, 28).
Згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), з 29.04.2020 по 28.04.2021 страхувальником ПрАТ “Шахтоуправління “Покровське» (код 13498562) наявні відомості про нарахування і виплату заробітної плати та відомості про сплату страхових внесків. Відомості по спецстажу обліковуються за кодом підстави ЗП3013А1, що свідчить про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зараховано період роботи позивача з 29.04.2020 по 28.04.2021 до пільгового стажу за Списком №1.
При цьому такий періоди має бути урахований при визначені права позивача на обрахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
Вирішуючи питання щодо зобов'язання зарахувати спірні періоди роботи, суд ураховує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, отже вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати періоди роботи та провести перерахунок пенсії позивача.
Стосовно дати проведення перерахунку пенсії, суд зазначає, що оскільки пенсія позивачеві призначена з 24.02.2024, саме з дня призначення пенсії слід провести її перерахунок.
Підстави для перерахунку пенсії з 23.02.2024 відсутні, отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно обрахунку пенсії відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», суд зазначає, що станом на час розгляду справи, з урахуванням спірних періодів роботи та правової оцінки наданої судом у цьому рішенні, розмір пільгового стажу за Списком №1, що дає право на пенсію у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, не обрахований.
При цьому, відповідачем не заперечується право позивача на пенсію відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», у разі наявності стажу роботи за Списком №1 - 15 років і більше, повний робочий день в шахті.
Отже, зарахувавши визначені судом періоди та здійснивши новий розрахунок стажу позивача, відповідач має вирішити питання щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/1324/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі № 200/1324/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко