06 листопада 2025 року справа №200/1712/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 200/1712/25 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №052530004649 від 05 березня 2025 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії на підставі заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2025 року з урахуванням довідки про заробітну плату від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК».
Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 лютого 2025 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 05 березня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №052530004649, у зв'язку з тим, що довідка про заробітну плату від 27 січня 2025 року №2 не підтверджена первинними документами. Для проведення перерахунку пенсії відповідно до частини першої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач надав підтверджуючу довідку від 27 січня 2025 року №2 про заробітну плату для обчислення пенсії, видану ДВАТ “Гірничо-монтажне управління “Монтажник», які містить інформацію, що її видано на підставі первинних документів (особові рахунки №721 за 1992-1997 роки), які знаходяться за адресою: м. Мирноград, Донецька обл., вул. Курськ, буд. 17. На всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (єдиний внесок). Також, у довідці зазначено, що підприємство не заперечує проти проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у цій довідці.
Позивач зауважує, що зазначена довідка відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Трудова книжка має усі кваліфікуючи ознаки, які підтверджують відомості, викладені у зазначеній довідці. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не забезпечило всебічний, повний та об'єктивний розгляд поданих ним документів.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційні права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 200/1712/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №052530004649 від 05 березня 2025 року щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію відповідно до заяви від 25 лютого 2025 року, з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК», та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, що підтверджується матеріалами справи.
25 лютого 2025 року через вебпортал Пенсійного фонду України позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії “Зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року».
До зазначеної заяви позивачем долучено, зокрема, довідку про заробітну плату від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК».
05 березня 2025 року відповідачем, прийнято рішення №052530004649 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, та зазначено наступне.
“ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), звернувся із заявою №1216 від 25 лютого 2025 року щодо перерахунку пенсій - зміна періоду 60 місяців заробітної плати до 01 липня 2000 року, згідно з частиною першою статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
При розгляді наданих заявником документів не взято до уваги суми нарахованої заробітної плати, зазначені у довідці №2 від 27 січня 2025 року, оскільки вони не підтверджені первинними документами, чим порушено до частину першу статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати до 2000 року до підтвердження довідок результатами перевірки.».
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідачів, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що довідка про заробіток для обчислення пенсії від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК», дефектів та виправлень не має.
Спірним питанням у справі є прийняття відповідачем рішення №052530004649 від 05 березня 2025 року щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-ІV порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону №1058-IV та абзацом першим частини першої цієї статті передбачив, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2021 року у справі №357/2591/17.
Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача із заявою від 25 лютого 2025 року про перерахунок пенсії “Зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року», до якої долучив довідку про заробіток для обчислення пенсії від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК».
Водночас, відповідач жодним чином не заперечує факт того, що суми заробітної плати, які зазначено у довідці від 27 січня 2025 року №2, відповідають даним особового рахунку позивача.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право:
отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з отримання відомостей, необхідних для виконання відповідачем функцій, передбачених зазначеними Законами України, відповідачем суду не наведено та не надано.
Станом на день розгляду справи, відповідачем не було проведено перевірку достовірності даних довідки про заробітну плату, що підтверджується матеріалами справи.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення довідки та інших документів щодо відомостей про заробітну плату на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Разом із цим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували невідповідність наданої позивачем довідки про заробіток для обчислення пенсії від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК», даним первинних документів, та які б зумовлювали необхідність перевіряти обґрунтованість їх видачі.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень позивачу надати додаткові документи після прийняття його заяви від 25 лютого 2025 року про перерахунок пенсії “Зміна періоду 60 місяців до 01 липня 2000 року».
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, у даному випадку, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в реалізації позивачем права на соціальне забезпечення порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення, та завданням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії.
Підсумовуючи, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, №052530004649 від 05 березня 2025 року щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, має бути чітким та зрозумілим, тому позовні вимоги підлягають захисту шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплати пенсію позивачу відповідно до заяви від 25 лютого 2025 року, з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 27 січня 2025 року №2, яка видана Державним відкритим акціонерним товариством “Гірничо-монтажне управління “МОНТАЖНИК», та з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 200/1712/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 200/1712/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць