06 листопада 2025 року справа №360/1188/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року) у справі № 360/1188/25 (суддя в І інстанції Качанок О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябова Ірина Геннадіївна, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивача, ОСОБА_1 (далі також - позивач ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябова Ірина Геннадіївна (далі також - третя особа, нотаріус), в якому позивач просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у визначенні суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області визначити суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що надати відповідну інформацію на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябовій Ірини Геннадіївні.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку з тим, що при житті вона не могла самостійно пересуватися, тому до дня своєї смерті знаходилась на тимчасово окупованій території в м. Луганськ, де померла та була похована.
З метою відкриття справи про спадщину, 15.01.2025 позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябової Ірини Геннадіївни з відповідною заявою, яка відкрила спадкову справу № 73501616.
Під час дій щодо встановлення об'єктів та розміру спадщини, приватним нотаріусом Рябовою І.Г., 06.05.2025 за № 02-14 було спрямовано запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо надання інформації про розмір пенсії, недоотриманої матір'ю позивача.
14.05.2025 на вищезазначений запит приватний нотаріус Рябова І.Г. отримала відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, за підписом начальника Управління з питань виплат Олени Пастушок, в якому було зазначено, що пенсійні виплати ОСОБА_2 з 01.02.2015 не нараховувалися, виплата пенсії не здійснювалася, у зв'язку з чим сума недоотриманої пенсії відсутня.
Підставою цього було визначено факт призупинення з 01.02.2015 виплати пенсії, а також те, що за життя пенсіонер не виявив бажання поновити виплату пенсії, із заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася, повідомлення про неодержання пенсій від органів пенсійного забезпечення російської федерації не надавала.
Позивач вважає протиправними дії щодо відмови у визначенні суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 відмовлено у задоволені позову.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги наголошено на тому, що судом першої інстанції не було розглянуто та не надана правова оцінка дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Луганській області, в частині припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 в період з 01.02.2015 року по дату її смерті. Предметом спірних правовідносин в судовій справі №360/1188/25 є факт протиправних дій з боку суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови в наданні довідки про розмір недоотриманої пенсії під час життя ОСОБА_2 , яке, з боку суб'єкта владних повноважень, обґрунтовується фактом припинення нарахування такої пенсії в період з 01.02.2015 року. Отже, питання щодо правомірності дій ГУ ПФУ в Луганській області з цього факту безпосередньо впливає на прийняття правильного та обґрунтованого рішення судом, однак судом першої інстанції ці обставини були залишені поза увагою. Як визначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, нормативно- правові обґрунтування підстав припинення нарахування пенсії ОСОБА_2 не відомі.
Також, позивачем, через систему «Електронний суд» до суду надано додаткові пояснення у справі, де позивач також просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи та донькою ОСОБА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 781547, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за віком, що визнається відповідачем.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років у місті Луганськ, про що 07.01.2025 складено відповідний актовий запис № 10.
15.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябовою Іриною Геннадіївною було заведено та зареєстровано у спадковому реєстрі спадкову справу за № 73501616, щодо спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15.01.2025 № 79712843.
Нотаріусом було направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області лист від 06.05.2025 № 02-14 з проханням надати інформацію щодо розміру недоодержаної пенсії ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . У листі також зазначено, що ця інформація необхідна для вчинення нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.05.2025 № 1200-0403-8/11959 повідомлено, що ОСОБА_2 на момент смерті перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. Виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01.02.2015. За життя пенсіонер не виявив бажання поновити виплату пенсії, із заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася, повідомлення про неодержання пенсій від органів пенсійного забезпечення російської федерації не надавала, тому пенсійні виплати з 01.02.2015 не нараховувалися та виплата пенсії не здійснювалася. Таким чином сума недоотриманої пенсії відсутня.
Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.06.2025 № 7232/04-16 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, за період з 01.02.2015 по 31.07.2024 пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась та не виплачувалась.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, зазначив, що оскільки спадкодавцю за життя не було нараховано пенсійні виплати за спірний період, а тому такі суми, на які претендує позивач, не можуть входити до складу спадщини після смерті її матері.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим.
Між сторонами відсутній спір, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримувала пенсійні виплати.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
15.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябовою Іриною Геннадіївною було заведено та зареєстровано у спадковому реєстрі спадкову справу за № 73501616, щодо спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15.01.2025 № 79712843.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 52 Закону № 1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Статтею 4 Закону № 1058-IV (ч. ч. 1, 3) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до приписів ст. 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
З комплексного аналізу вищевикладених норм, встановлено, що Законом № 1058-IV не врегульовано порядок прийняття, реєстрації та розгляду заяв про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 визначено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - веб-портал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Пунктом 1.3 вказаного Порядку встановлено, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Пунктом 2.26 Порядку № 22-1 встановлено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Отже, зміст наведеного дає підстави для висновку, що законодавець передбачив випадок, за якого особа може звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії, за умови, якщо така особа звернулась не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Тобто, невиплачені суми пенсії не повинні бути включені до складу спадщини. В протилежному випадку невиплачені суми пенсії будуть успадковані та матимуть іншу правову природу.
Крім того, вищенаведені норми містять обов'язок включити до складу спадщини страхові виплати, які належали потерпілому.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАС України.
Згідно частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; «публічно-правовий спір» - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (стаття 4 КАС).
З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З аналізу вимог ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, аналіз статей 1218, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаних виплат.
Судом встановлено, що позивач не скористалась можливістю, звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що цей спір обумовлений порушенням приватного права позивача. Тобто, між сторонами існує спір про право, цей спір є приватно-правовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.02.2020 у справі № 638/11604/19.
Отже, цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки носить приватноправовий характер, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів та має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.
Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.
Згідно п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Зважаючи на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябова Ірина Геннадіївна, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Повне судове рішення - 06 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко