печерський районний суд міста києва
757/45296/25-к
1-кс-38283/25
15 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, вилученого 04.09.2025 під час обшуку, у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні № 12025000000000006 від 06.01.2025, яка полягає у неповерненні майна, вилученого 04.09.2025 під час проведення обшуку автомобіля марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_4 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_5 , а саме: автомобіля марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , мобільний телефон Nokia, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 .
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що майно вилучено незаконно, на вилучене майно арешт не накладено, вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, вказане майно не має жодного значення для кримінального провадження, не було об'єктом кримінально протиправних дій, вилучений транспортний засіб і телефон не набуті кримінально протиправним шляхом та не отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 не має процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, а тому вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у скарзі.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним. Разом з тим, старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6 подала до суду письмові заперечення, просить відмовити у задоволенні скарги, з огляду на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2025 у справі № 757/43080/25-к прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення речей, предметів та документів, тому такі вилучені речі не є тимчасово вилученим майном у розумінні частини сьомої статті 236 КПК України
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, заслухавши думку особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Згідно з матеріалами скарги слідчими Головного слідчого управління Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про початок якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000000006 від 06.01.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, п. п. 1, 5, 6, 11, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.
04.09.2025 слідчим ГСУ НП України ОСОБА_7 проведено обшук автомобіля марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_4 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_5 . Даний обшук було проведено до постановлення ухвали слідчого судді відповідно до частини третьої статті 233 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, врятування та відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення. При проведенні обшуку було вилучено майно, а саме: автомобіль марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , мобільний телефон Nokia, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 .
Відповідно до частини першої статті 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до частин 8, 9 статті 236 КПК України особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя, при вирішенні даної скарги, враховує приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, пункт 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, пункт 93, від 25.10.2012).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, пункт 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пункти 49-62, від 10.05.2007).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пункти 69, 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), пункт 50, Series A № 98).
Згідно зі статтею 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до статті 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
У судовому засіданні встановлено, що майно, вилучене відповідно до протоколу обшуку від 04.09.2025 в автомобілі марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на поверненні якого наполягає заявник, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2025 у справі № 757/43080/25-к, на підставі якої слідчими органу досудового розслідування проведено слідчу дію - обшук.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучене майно не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 169 КПК України та процедура за частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріалами встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 щодо автомобіля марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також слідчим суддею встановлено, що в даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 , відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Разом з тим, заявник просить повернути мобільний телефон Nokia, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , який був вилучений під час проведення обшуку, проте, на підтвердження своєї позиції до скарги не додано доказів, що вказаний телефон належить ОСОБА_4 .
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
В силу положень статей 22, 26 КПК України, вказані при зверненні зі скаргою обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18.06.2015 вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Ураховуючи вище викладене та наявні в матеріалах провадження документи, на переконання слідчого судді, в своїй сукупності не доводять обґрунтованості та свідчать про безпідставність заявлених вимог щодо повернення мобільного телефону Nokia, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , оскільки заявником не підтверджено, що вказаний телефон, який був вилучений в ході проведення обшуку 04.09.2025 автомобіля марки Lexus GX 460, н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , яким користувався підозрюваний ОСОБА_5 , належить саме ОСОБА_4 .
Ураховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя дійшов висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 16, 100, 169-170, 233, 234, 236, 303, 305-307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1