Справа № 308/16572/25
про залишення заяви без руху
07 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-
ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ), в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції (місце знаходження 88000, м. Ужгород, вул. Небесної сотні, 5) звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Вказана заява передана судді на розгляд 07.11.2025 року.
У контексті права на справедливий суд, визначеного ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Заяви подані в порядку окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. ст. 317- 318 цього Кодексу.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим ЦПК України.
Відповідно до ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а тому заява повинна відповідати вимогам статей 175, 177 та 318 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України подається до суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV ЦПК України та повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у статтях 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним, які передбачені статтею 317 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
З урахуванням вимог частини першої статті 317 ЦПК України право на звернення до суду з відповідною заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в порядку окремого провадження, має визначене законом коло осіб.
У своїй заяві заявник стверджує, що вона є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту народження якої заявник звернулася до суду.
Водночас у заяві зазначено, що «Заявниця є близьким родичом (рідною бабусею) новонародженого ОСОБА_4 , і, таким чином, входить до кола осіб, які мають право на звернення до суду з заявою про визнання факту смерті. Встановлення факту народження необхідно Заявниці для реалізації її прав, обов'язків та законних інтересів.»
Суд зазначає, що така категорія осіб як «близький родич» не відноситься до переліку осіб, які можуть звернутися з заявою про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Водночас у поданій до суду заяві не наведено обґрунтування наявності у ОСОБА_1 права на звернення до суду із відповідною заявою про встановлення зазначеного юридичного факту у порядку статті 317 ЦПК України.
Зокрема, у заяві не вказано до якої з категорій заявників, передбачених частиною першою статті 317 ЦПК України, належить ОСОБА_1 , а саме: чи вона є представником батька чи матері дитини, чи членом сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, чи вона належить до інших законних представників дитини.
При цьому слід звернути увагу заявника, що відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Згідно із абзацом 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006, роз'яснено, що поняттям «родичі», яке вживається в СК України, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра. "Членами сім'ї" є мачуха, вітчим, які проживають однією сім'єю з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою. "Інші особи" - це особи, в сім'ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Крім того, за змістом статті 144 СК України та статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» першочергово обов'язок зареєструвати народження дитини покладається на батьків (допускається виконання цього обов'язку одним із них), а у разі неможливості виконання ними цього обов'язку через їх смерть або інші поважні причини, закон покладає цей обов'язок на родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.
Відтак оскільки за законом обов'язком реєстрації народження дитини та відповідним йому правом на звернення до органів державної реєстрації актів цивільного стану наділені першочергово батьки дитини, а лише у разі нездійснення ними такої реєстрації - інші особи, то таке ж правило має застосовуватися і у випадку звернення до суду у порядку частини першої статті 317 ЦПК України.
Отже, обов'язок реєстрації народження дитини та відповідне йому право на звернення з цього питання в інших осіб виникає лише у разі невиконання батьками такого обов'язку та нереалізації ними відповідного права.
Поряд з цим заява не містить обґрунтування вказаних обставин щодо наявності причин, що унеможливлюють звернення батьків із відповідною заявою про встановлення факту народження дитини, та які зумовили звернення до суду саме бабусі дитини.
Також згідно з частиною третьою статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, а згідно з частиною четвертою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Суд роз'яснює, що до заінтересованих осіб віднесено:
1) осіб, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню;
2) організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту.
Саме ці групи заінтересованих осіб притягуються до участі у справах окремого провадження. Права заінтересованих осіб перебувають у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту своєчасно заявити про порушення чи оспорювання їх суб'єктивних прав у зв'язку із встановлюваним судом фактом.
Заінтересованою особою у цій справі заявник вказала лише Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції.
У той же час, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, з огляду на заявлені вимоги, відповідно до вищезазначених положень ЦПК України, заявником не зазначено в заяві в якості заінтересованих осіб батька та матері дитини, хоча факт, який підлягає встановленню, може вплинути на їх права і обов'язки. Такі особи мають право висловити незгоду із заявою, що унеможливить її подальший розгляд в порядку окремого провадження. Таким чином, заявнику слід визначитись з відповідним колом заінтересованих осіб, на права та обов'язки яких може вплинути встановлення вказаного факту, з урахуванням зазначених у заяві обставин.
Слід зазначити, що дотримання вимог ст. 175,177 ЦПК України при пред'явленні заяви в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви та долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на чому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, « .... де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дослідивши матеріали справи суддя приходить до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне заяву залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст.ст. 175,177, 318 ЦПК України та зазначених недоліків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175, 177, 318 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні до суду заяви у новій редакції (у примірниках відповідно до кількості учасників справи), з обґрунтуванням підстав звернення до суду саме бабусею дитини (з огляду на передбачений частиною першою статті 317 ЦПК України перелік категорій осіб, які можуть бути заявниками у справах про встановлення факту народження дитини в порядку статті 317 ЦПК України)та зазначення доказів на їх підтвердження, та визначивши коло заінтересованих осіб у цій справі відповідно до заявлених вимог, вказавши відомості про них, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявникам.
Керуючись ст. 175, ст. 177, 185, 258-260, 318 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України- залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунути зазначені недоліки заяви в строк, що не перевищує трьох днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца