Справа №296/9726/25
Категорія 139
2-а/295/236/25
06.11.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Кузнєцов Д.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5152036 від 06.07.2025, провадження у справі закрити.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира Пилипюк Л.М. від 03.09.2025 адміністративну справу №296/9726/25 передано за підсудністю на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира.
Пред'явлена заява підлягає залишенню без руху, оскільки виявлено недоліки, які перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, що передбачено ч. 1 ст. 122 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску, що передбачено ч. 6 ст. 161 КАС України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви оскаржувана постанова винесена 06.07.2025 року, натомість із адміністративним позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду 29.08.2025 року, тобто із пропуском встановленого строку.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення та поновлення.
Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/14/21).
Таким чином, пропуск процесуального строку може визнаватися поважними за умов наведення причин, які:
- унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
- виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка звернулась з адміністративним позовом;
- пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду;
- підтверджені належними і допустимими доказами.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Представник позивача - адвокат Бардошевська Т.І. разом з позовом подала клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що її довіритель отримав копію оскаржуваної постанови наприкінці липня 2025 року, є військовослужбовцем Збройних Сил України, має статус учасника бойових дій. У зв'язку з виконанням службових обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини, позивач постійно перебуває на території військової частини, що об'єктивно позбавило його можливості вчасно звернутися за кваліфікованою правовою допомогою, підготувати та подати заяву до суду у встановлений законом десятиденний строк.
Отже, обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду із позовом про скасування постанови про адміністративне правопорушення, позивач фактично пов'язує саме із проходженням ним військової служби. Тобто, доводи позивача, наведені ним в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, зводяться до того, що військова служба як така ускладнила для нього можливість своєчасної реалізації права звернення до суду.
Однак, у матеріалах позовної заяви відсутні посилання на підтверджені доказами конкретні, реальні, непереборні і об'єктивно нездоланні фактори та причини, які б свідчили про те, що саме проходження військової служби, зокрема місце такої служби, характер виконуваних обов'язків і їх обсяг, безпосереднє перебування у зоні активних бойових дій, вибуття з пункту постійної дислокації військової частини тощо, дійсно завадило позивачу вчасно звернутися до суду у встановлений процесуальним законом строк у будь-який зручний для нього спосіб, у тому числі засобами дистанційного зв'язку, та/або обмежувало доступ до правової допомоги.
Дослідивши наведені позивачем доводи, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку до суду з адміністративним позовом, суд не вбачає підстав для визнання наведених позивачем причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними, за відсутності посилання на об'єктивні причини, які дійсно унеможливлювали подання позовної заяви у визначений законом строк. Сам по собі статус військовослужбовця, учасника бойових дій та проходження військової служби, на що фактично посилається ОСОБА_1 , не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, вказану вище позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаного недоліку позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. 122, 123, 169 КАС України суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Кузнєцов