07 листопада 2025 року Чернігів Справа № 620/9516/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування звіту,
19.08.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом (зареєстрований в суді 21.08.2025), у якому просить:
визнати Аудиторський звіт військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 №535/30/17, виготовленим 2 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, в частині законності видачі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2023 «Про виплату додаткової винагороди за червень 2023» та пункту 6 розділу 4.2 (пропозиції) протиправними та скасувати.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що стосовно нього відкрите кримінальне провадження у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 425 Кримінального кодексу України, в якому на стадії відкриття матеріалів досудового слідства, він був ознайомлений із Аудиторським звітом військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 №535/30/17, який не відповідає офіційній документації, складеній за результатами здійснення внутрішнього аудиту, дійсному стану справ та в ньому недотримано Стандарти внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 04.10.2011 № 1247, що вплинуло на об'єктивність аудиторських висновків в частині ідентифікації ризиків і проведення їх оцінки, вжиття заходів реагування на ідентифіковані та оцінені ризики, здійснення їх (ризиків) перегляду щодо управлінського рішення командира військової частини НОМЕР_1 прийнятого за результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.08.2023 №540 стосовно можливого порушення вимог чинного законодавства щодо нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 26.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків його позовної заяви, подавши до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав для його поновлення та з наданням доказів поважності причин такого пропуску.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом та продовжено розгляд справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає про відсутність правових підстав у позивача для звернення до суду з цим позовом; звертає увагу, на той факт, що позивачем особисто в позовній заяві підтверджено, що за наслідками проведеної аудиторської перевірки до нього особисто, з боку вищого командування Збройних Сил України не було застосовано заходів відповідальності, а тому на дату складання аудиторського звіту його особисті права і інтереси не були порушені. Також відповідач зазначає, що посилання позивача на можливість використання прокурором даного аудиторського звіту як доказу під час судового розгляду у кримінальному проваджені № 42023252220000049 від 18.08.2023, в якості підстави для звернення до адміністративного суду, є необґрунтованим, оскільки остаточне процесуальне рішення відповідного органу в рамках вказаного кримінального провадження не прийняте, стверджувати про порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача не має правових підстав, а аудиторський звіт від 08.12.2023 № 535/30/17 підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами встановленим порядком.
Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.
У наданих поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, зазначає, що у позивача відсутні підстави для оскарження Аудиторського звіту в судовому порядку та у задоволенні позовних вимог, просить суд відмовити у повному обсязі; вказує, що у листопаді-грудні 2023 року, у військовій частині НОМЕР_1 були здійснені заходи внутрішнього аудиту, під час якого перевірялась її діяльність та підпорядкованих їй військових частин за період часу з лютого 2022 року по жовтень 2023 року (включно); вказані заходи внутрішнього аудиту, здійснювались посадовими особами відповідача у суворій відповідності до чинного законодавства та жодних порушень, під час здійснення ними своїх повноважень не відбулось, про що свідчить відсутність скарг з боку військової частини НОМЕР_1 у порядку передбаченому розділом XVI Порядку проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475 (далі - Порядок №475). Крім того, військова частина НОМЕР_1 зазначає, що позивачем не наведено та не надано доказів притягнення його до дисциплінарної відповідальності за процедурою, встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», за наслідками невиконання встановлених в Аудиторському звіті рекомендаціях; вказує, що посилання на порушене, відносно позивача кримінальне провадження, як на підставу оскарження у судовому порядку Аудиторського звіту, не може слугувати достатньою підставою для такого оскарження, так як наведене позивачем кримінальне провадження порушене значно раніше ніж було видано Аудиторський звіт, тому воно не є негативним наслідком для позивача (провадження від 18.08.2023, а Аудиторський звіт від 08.12.2023) та за наслідками висновків Аудиторського звіту, позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як слідує з матеріалів справи, 2 територіальним управлінням внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України проведено плановий внутрішній аудит військової частини НОМЕР_1 процесу організації фінансового та матеріально-технічного забезпечення підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ за період діяльності з 01.08.2022 по 30.09.2023, за результатами якого складено Аудиторський звіт від 08.12.2023 № 535/30/17 (далі - Аудиторський звіт).
За результатами аудиторського дослідження встановлено, що при виданні командиром військової частини НОМЕР_2 наказу від 02.07.2023 № 355 «Про виплату додаткової грошової винагороди за червень 2023 року» порушено вимоги пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пункту 4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення № 260, оскільки відсутні підстави і підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та за фактом порушення виплати додаткової винагороди командуванням військової частини НОМЕР_1 управлінське рішення не прийняте (утримання не проведені, до матеріальної відповідальності посадові особи не притягнуті).
Також, за результатами аудиторського дослідження до Аудиторського звіту викладена пропозиція № 6: «в термін до 12.01.2024 з метою відшкодування незаконних витрат коштів, прийняти рішення щодо відшкодування та забезпечити відшкодування незаконних витрат, допущених внаслідок безпідставно виплаченої додаткової винагороди з розрахунку 100,00 тис. грн на загальну суму 5 865,06 тис. гривень».
Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023252220000049 від 18.08.2023 за матеріалами 6 відділу 8 управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 425 Кримінального кодексу України.
Під час досудового розслідування перевіряються обставини того, що командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, недбало ставлячись до служби в умовах правового режиму воєнного стану, 02.07.2023 видав наказ «Про виплату додаткової грошової винагороди за червень 2023 року» від 02.07.2023 № 335 у розмірі 100 000, 00 грн 94 військовослужбовцям, які не виконували бойові завдання та не приймали участь у бойових діях, при цьому перебували в пункті постійної дислокації військової частини, чим державі спричинено матеріальної шкоди.
Таким чином, в зв'язку з встановленням, що вказаний факт порушень виявлено також під час аудиту процесу організації фінансового та матеріально-технічного забезпечення підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ, у Аудиторському звіті № 535/30/17 від 08.12.2023, позивач вважає, що має право на звернення до суду з відповідним позовом щодо оскарження даного звіту та пропозиції.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною третьою статті 26 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Внутрішнім аудитом є діяльність, спрямована на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та яка передбачає надання незалежних висновків і рекомендацій. Для здійснення внутрішнього аудиту розпорядник бюджетних коштів в особі керівника утворює самостійний структурний підрозділ внутрішнього аудиту, що є підпорядкованим і підзвітним безпосередньо такому керівнику.
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 №1001, затверджено Порядок здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту (далі - Порядок №1001).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1001 у державному органі для здійснення внутрішнього аудиту утворюється як самостійний підрозділ - структурний підрозділ внутрішнього аудиту (далі - підрозділ).
Наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 №280 (зі змінами) затверджено Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Пунктом 3 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 №280 (зі змінами), передбачено, що Департамент є самостійним структурним підрозділом апарату Міноборони.
У підпорядкуванні Департаменту перебувають територіальні управління внутрішнього аудиту (далі - територіальні управління).
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства оборони України від 15.12.2020 №475, рішення про призначення внутрішніх аудитів, в тому числі за рішенням правоохоронних органів, приймаються Міністром оборони України, посадовою особо, яка виконує обов'язки Міністра оборони України або директором Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, або особою, яка виконує обов'язки директора цього Департаменту.
Згідно із пункту 6 розділу І Порядку №475 внутрішні аудитори виконують службові доручення й безпосередньо підпорядковуються відповідним керівникам Департаменту або територіального підрозділу. Неправомірне втручання правоохоронних органів, органів управління, засобів масової інформації, об'єднань громадян, інших юридичних або фізичних осіб у їх діяльність не допускається.
Згідно із пункту 11 розділу І Порядку №475 керівник Установи має право:
1) ознайомлюватися з проектом офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання в частині, що стосується їх діяльності (відповідальності, повноважень);
2) надавати письмові коментарі до офіційного документа про результати виконання аудиторського завдання.
Відповідно до пункту 6 розділу ХІ Порядку №475 висновки в аудиторському звіті повинні містити обґрунтовані підсумки за результатами аналізу та оцінки зібраних даних відповідно до питань програми внутрішнього аудиту.
Аудиторські висновки, незалежно від обраного способу представлення мають враховувати такі особливості:
вони не повинні бути неочікуваними, кожен висновок має бути обґрунтованим доказовою базою;
вони повинні бути пов'язані із цілями аудиту, представляти відповідь на проблему, визначену ще до початку проведення аудиту;
вони повинні бути чіткими, короткими та не містити неоднозначних тверджень, не повинні переобтяжуватися деталями, представлення яких є у додатках.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІ Порядку №475 рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит.
Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та, по можливості, містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність Установи, органу/органів управління, Міноборони).
Відповідно до пункту 9 розділу ХІ Порядку №475 аудиторський звіт складається у трьох примірниках. Перший примірник залишається у справах Департаменту чи територіального підрозділу, другий - у справах Установи, третій примірник (у разі виявлення відповідних порушень чи їх ознак) із супровідним листом Департаменту або територіального підрозділу передається до правоохоронного органу.
Згідно із пункту 11 розділу ХІ Порядку №475 якщо за результатами ознайомлення з офіційним документом керівник Установи та/або відповідальні за діяльність особи не погоджуються з аудиторськими доказами, висновками та/або рекомендаціями (пропозиціями), вони зазначають про це надписом підписано з коментарями, який засвідчують власним підписом із зазначеннями дати, та протягом 10 робочих днів надають до Департаменту чи територіального підрозділу, внутрішні аудитори якого проводили аудит, обґрунтовані коментарі за своїм підписом (форма коментарів наведена у додатку 2 до Порядку).
Відповідно до пункту 12 розділу ХІ Порядку №475 за дорученням директора Департаменту або начальника територіального підрозділу внутрішні аудитори розглядають коментарі та готують письмові висновки на них в установлений таким керівником термін, але не пізніше 10 робочих днів з дня їх отримання. Висновок підписується особою, яка його готувала, та затверджується директором Департаменту або начальником територіального підрозділу (форма висновку наведена у додатку 3 до Порядку).
Згідно із пунктом 13 розділу ХІ Порядку №475 за результатами розгляду офіційного документа (рекомендацій, пропозицій) та, за наявності коментарів і висновків на них, директор Департаменту або начальник територіального підрозділу приймає рішення про:
прийняття матеріалів і виконання керівником Установи наданих рекомендацій (пропозицій);
направлення Установі, органу управління листа з додатковими рекомендаціями (пропозиціями) або інформацією про скасування чи внесення змін до наданих рекомендацій (пропозицій); такий лист є невід'ємною частиною аудиторського звіту;
призначення додаткового або повторного аудиторського завдання чи направлення матеріалів внутрішнього аудиту на доопрацювання без виходу в Установу.
Відповідно до пункту 1, 2 розділу ХVI Порядку №475 скарги в установленому законодавством порядку розглядаються:
на дії внутрішніх аудиторів територіального підрозділу - керівником територіального підрозділу;
на дії керівників територіальних підрозділів, внутрішніх аудиторів Департаменту - директором Департаменту;
на дії директора Департаменту - посадовою особою, визначеною Міністром оборони України.
Якщо за результатами розгляду скарги встановлено факт невідповідності офіційної документації, складеної за результатами здійснення внутрішнього аудиту, дійсному стану справ та/або недотримання Стандартів, що вплинуло на об'єктивність аудиторських висновків, директором Департаменту або начальником територіального підрозділу може призначатися додатковий чи повторний внутрішній аудит.
Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Так, обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду, є те, що воно безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єкта відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.
Норми підзаконних нормативно-правових актів Міністерства оборони України, якими регулюється діяльність управлінь внутрішнього аудиту, надають рекомендаціям, наведеним у Аудиторському звіті обов'язковий характер за певних умов.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №808/1422/17, розглядаючи спір цієї категорії, у постанові від 02.10.2020 зазначив, що «… З метою правильного вирішення спорів цієї категорії судам необхідно виходити не лише з положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» від 28.09.2011 № 1001, яка визначає основні засади проведення внутрішнього аудиту, але й оцінювати реальні наслідки для підконтрольних установ, ураховуючи особливості нормативного регулювання в конкретній сфері державного управління…».
Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністра оборони України 15.12.2020 №475, установлює, що виконання завдань з проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства оборони України покладено на Службу внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІ Порядку №475 рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводиться внутрішній аудит.
Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко сформулюватись та, по можливості, містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність Установи, органу/органів управління, Міноборони).
Рекомендації повинні:
залишити способи проведення змін на рішення керівника Установи та відповідальних за діяльність осіб, а у разі, коли такі способи визначені законодавством або є очевидними - включати алгоритм (механізм) їх застосування;
бути диференційовані за рівнями та виконавцями.
Рекомендації (пропозиції) в аудиторських звітах мають стосуватися діяльності Установи, в якій проводився внутрішній аудит, та/або підпорядкованих їй Установ - у разі їх наявності.
Рекомендації (пропозиції), що стосуються органів, вищих ніж досліджена Установа, до аудиторського звіту не включаються. Зазначені рекомендації (пропозиції) включаються до доповіді директору Департаменту про результати внутрішнього аудиту, та за його рішенням до доповіді Міністру оборони України чи листа, адресованого відповідному органу управління.
Установи (органи управління) забезпечують та несуть відповідальність за повноту вжиття заходів реагування на результати аудиторських завдань відповідно до законодавства.
Отже, враховуючи положення пункту 7 Порядку №475, пропозиції (рекомендації), викладені у звіті органу внутрішнього аудиту, є обов'язковими до виконання, оскільки підконтрольний суб'єкт несе відповідальність за повноту вжиття заходів.
Водночас, висновки управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України як органу внутрішнього аудиту про порушення підконтрольним суб'єктом вимог законодавства є висновками тільки цього органу, зазначення яких в аудиторському звіті не суперечить чинному законодавству. Такі висновки аудиторського звіту, як і висновки на коментарі до цього звіту, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки аудиторського звіту, за позовом військовослужбовця, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки стану фінансово-господарської діяльності позивача були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності. У такому разі будуть наявні спірні відносини, що не виключають можливість звернення до суду, оскільки наявне право, яке підлягає судовому захисту.
Таким чином, висновки на коментарі до рекомендацій аудиторського звіту, як і висновки такого звіту, є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зумовлюють виникнення прав та обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому можуть бути предметом спору.
Пунктом 1-4 Розділу ХІІ Порядку №475 визначено, що директор Департаменту забезпечує організацію здійснення моніторингу результатів впровадження рекомендацій (встановлює вимоги у внутрішніх документах з питань внутрішнього аудиту) для того, щоб упевнитися в тому, що відповідальні за діяльність особи розпочали ефективні дії, спрямовані на їх виконання, або керівництво Установи взяло на себе ризик невиконання таких рекомендацій.
Моніторинг впровадження аудиторських рекомендацій передбачає здійснення внутрішніми аудиторами заходів щодо отримання інформації від відповідальних за діяльність осіб про результати реалізації аудиторських рекомендацій.
Моніторинг рекомендацій здійснюється Департаментом та територіальними підрозділами за визначеними для них суб'єктами внутрішнього аудиту: шляхом аналізу інформації Установ та органів управління про повноту впровадження (виконання) аудиторських рекомендацій, до яких додаються завірені в установленому порядку копії документів, що підтверджуються наведені дані; під час проведення в Установах окремих аудиторських завдань щодо впровадження (виконання) аудиторських рекомендацій; у ході планових та позапланових внутрішніх аудитів як дослідження одного з питань програми внутрішнього аудиту.
Керівник Установи, якому за результатами внутрішнього аудиту надано рекомендації (пропозиції), забезпечує:
виконання пропозицій, що передбачає: своєчасне і повне прийняття рішень щодо відшкодування збитків, усунення виявлених порушень і ризиків; відображення в бухгалтерському обліку і звітності виявлених та усунутих порушень; складання та подання звітності; здійснення моніторингу стану розгляду правоохоронними органами переданих матеріалів; ведення претензійної та позовної роботи; притягнення до відповідальності винних осіб;
впровадження рекомендацій, що передбачає здійснення ефективних дій, спрямованих на удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами), внутрішнього контролю та управління ризиками для запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів, запобігання виникненню помилок чи інших матеріальних;
звітування перед вищим органом управління про стан впровадження рекомендацій (виконання пропозицій);
надання до територіального підрозділу або Департаменту інформаційної довідки про стан впровадження рекомендацій і виконання пропозицій в терміни, визначені в аудиторському звіті, та щокварталу до 20 березня, 20 червня та 20 грудня до повного впровадження рекомендацій і виконання пропозицій.
У довідці зазначаються: виконані заходи, що повинні підтверджуватися первинними, розпорядчими та іншими документами; економічний ефект від впровадження аудиторських рекомендацій; обґрунтовані пояснення про причини не впровадження рекомендацій; обґрунтовані пояснення про причини невпровадження рекомендацій (неповного чи несвоєчасного їх впровадження), невиконання пропозицій (неповного чи несвоєчасного їх виконання) та орієнтовні строки їх повного впровадження (виконання); рекомендації (пропозицій), що втратили актуальність та не потребують впровадження (виконання) або витрати на впровадження (виконання) яких перевищують очікуваний економічний ефект.
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІ Порядку №475 моніторинг здійснюється до повного впровадження (виконання) рекомендацій (пропозицій).
Якщо рекомендації (пропозиції) втратили актуальність, минув строк позовної давності, відсутній механізм відшкодування, витрати на їх впровадження (виконання) перевищують очікуваний економічний ефект та з інших причин виконання їх неможливе, рішення про зняття їх з моніторингу приймається директором Департаменту за мотивованим поданням керівників територіальних підрозділів, начальників відділів Департаменту.
Аналізуючи вказані вище положення, суд приходить до висновку, що аудиторський звіт надає право вимагати від підконтрольної установи усунення встановлених органом внутрішнього аудиту порушень та одночасно передбачає обов'язок керівника підконтрольної установи таку вимогу виконати та забезпечити вжиття відповідних заходів реагування, направлених на усунення встановлених аудитом порушень.
Отже, публічний інтерес у реалізації вимог аудиторського звіту полягає насамперед у вжитті заходів з відшкодування недонарахованих та невідшкодованих збитків, завданих державі, усунення інших наслідків порушень під час реалізації в Збройних Силах України державної політики, з питань виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Такий інтерес є спільним для всієї системи Збройних Сил України, побудованої на системі субординаційних відносин.
При цьому, суд зазначає, що такі висновки аудиторського звіту, як і висновки на коментарі до цього звіту, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені висновки аудиторського звіту, за позовом військовослужбовця, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності. У такому разі будуть наявні спірні відносини, що не виключають можливість звернення до суду, оскільки наявне право, яке підлягає судовому захисту.
Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Отже, обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що правом на звернення до суду з адміністративним позовом щодо визнання незаконними та необґрунтованими порушень, викладених в аудиторському звіті наділений військовослужбовець, до якого за наслідками проведеної аудиторської перевірки були застосовані заходи дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо застосування до позивача заходів дисциплінарної відповідальності за встановленою Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» процедурою.
Таким чином, оскільки в ході розгляду справи судом не було встановлено порушення відповідачем оспорюваним позивачем у відповідній частині Аудиторським звітом його законних прав, свобод та інтересів, та у зв'язку із тим, що воно не породжує жодних прав та обов'язків для нього, то суд приходить до висновку, що право на звернення до суду з відповідним позовом у ОСОБА_1 , не настало.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 02.10.2020 по справі № 808/1422/17, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому судом враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до 2 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування звіту - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА