07 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1005/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 60116,09 грн, у тому числі: до Державного бюджету - 31220,48 грн, до місцевого бюджету - 28895,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог Головне управління ДПС у Чернівецькій області зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також на підставі нарахованої пені. Позивачем було сформовано та направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу відповідача податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, якими визначені суми податкових зобов'язань, однак такі не були сплачені у встановлений законом строк.
Ухвалою суду від 07 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання заяв по суті справи.
Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, були складені поза межами строку, визначених податковим законодавством для складання такого виду рішень. Відповідно, на думку відповідача, вона звільняється від сплати грошових зобов'язань, визначених такими податковими повідомленнями-рішеннями. Крім цього у відзиві містяться посилання на помилковість у розрахунках визначених податковим органом грошових зобов'язань та вибуття з власності відповідача одного з об'єктів нерухомого майна, відносно якого нараховано грошове зобов'язання. Також у відзиві вказано про безпідставність нарахування їй пені, оскільки така нараховується на зобов'язання, яке існує вже понад 5 років, тобто поза межами строку нарахування пені, який згідно зі статтею 129 Податкового кодексу України має становити не більше 1095 днів. Крім цього наголошено на тому, що податкові зобов'язання, на підставі яких виник податковий борг, виникли не від здійснення господарської діяльності, в той час як податковим органом заявлений до відповідача саме як до фізичної особи-підприємця. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказав про безпідставність доводів відзиву, адже, на його думку, предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу, а не правомірність податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податкові зобов'язання. При цьому відповідачем не було надано жодних доказів оскарження нею в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник спірний податковий борг. Стосовно пені позивач вказав, що така нарахована згідно з положеннями статті 129 Податкового кодексу України та з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №600/3323/21-а, тобто пеня нарахована на зобов'язання, які є узгодженими за наслідками їх оскарження в судовому порядку. Відповідно, на думку позивача, правомірними є дії з нарахування пені за зобов'язаннями, які є узгодженими за наслідками судового оскарження.
Правом подання заперечень відповідач не скористалась.
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Чернівецькій області як платник податків.
Як свідчить зміст наявних у справі матеріалів, Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області ухвалювались відносно відповідача податкові повідомлення-рішення за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 29 листопада 2011 року за податковий період 2020 року, від 29 серпня 2022 року за податковий період 2021 року, від 13 березня 2023 року за податкові періоди 2022 та 2023 року, від 23 квітня 2024 року за податковий період 2023 року.
Крім цього 14 листопада 2022 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкову вимогу №0002251-1310-2410.
Зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були направлені контролюючим органом на адресу відповідача, однак такі не були вручені адресату із зазначенням причини невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2025 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області проведено коригування інтегрованих карток ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внаслідок чого встановлено, що заборгованість по зазначеному вище виду податку у відповідача відсутня.
Вказані обставини підтверджуються службовою запискою головного державного інспектора Кіцманського відділу по роботі з податковим боргом від 01 квітня 2025 року №169/24-13-13-10-06 та копіями інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 .
Поряд з цим згідно з розрахунком заборгованості станом на 31 березня 2025 року за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 60116,09 грн, який виник на підставі:
- нарахованої пені за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0011761304 від 21 серпня 2019 року на суму 43802,41 грн;
- нарахованої пені на податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0011761304 від 21 серпня 2019 року (за минулі роки, з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби) на суму 1346,99 грн;
- нарахованої пені за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0011781304 від 21 серпня 2019 року на суму 3289,17 грн;
- нарахованої пені на податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0011781304 від 21 серпня 2019 року (за минулі роки, з урахуванням вимог Закону України щодо періоду поширення коронавірусної хвороби) на суму 11677,52 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками, ОСОБА_1 оскаржувала в судовому порядку податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0011761304 та №0011781304 від 21 серпня 2019 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №600/3323/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року, в задоволенні позову було відмовлено.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 60116,09 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку суму податкового боргу у розмірі 60116,09 грн не сплатив, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).
Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Згідно з підпунктом «е» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 60116,09 грн, який виник на підставі нарахованої пені за податковими повідомленнями-рішенням форми «Р» №0011761304 та №0011781304 від 21 серпня 2019 року, у тому числі з урахуванням пені за минулі роки, нарахованої на підставі норм законодавства, що регулюють питання нарахування пені під час періоду поширення коронавірусної хвороби.
При цьому, як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, ОСОБА_1 оскаржувала в судовому порядку податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0011761304 та №0011781304 від 21 серпня 2019 року (адміністративна справа №600/3323/21-а). У задоволенні позову про визнання протиправними та скасування вказаних рішень податкового органу судом було відмовлено (рішення від 20 грудня 2021 року у справі №600/3323/21-а, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року року).
Отже, рішення контролюючого органу, несплата податкових зобов'язань по яких слугувала підставою для нарахування пені, є чинними.
Поряд з цим доказів добровільної сплати наявних у відповідача грошових зобов'язань до суду не подано.
Стосовно тверджень відповідача про те, що пеня нарахована Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області поза межами визначених законом строків, суд зазначає таке.
Підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначає, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті) у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Згідно зі встановленими у справі обставинами, податковий борг виник у відповідача у зв'язку із порушенням строків сплати основних грошових зобов'язань.
Проте під час розгляду цієї справи по суті відповідач не надала до суду доказів оскарження нею в судовому порядку дій контролюючого органу щодо нарахування їй пені.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За приписами частини дев'ятої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої та другої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Між тим, заперечуючи проти позову та вказуючи, зокрема, про відсутність підстав для нарахування позивачем пені, відповідач правом, передбаченим частиною дев'ятою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 177 Кодексу адміністративного судочинства України, також не скористалась, зустрічний позов до Головного управління ДПС у Чернівецькій області не пред'явила.
Крім цього суд зауважує, що питання правомірності нарахованої пені не можуть бути предметом дослідження у цій справі, предметом якої є стягнення податкового боргу, який виник у зв'язку з несплатою зобов'язань, нарахованих на підставі зазначених вище податкових повідомлень-рішень. В межах даних спірних відносин підлягають доказуванню обставини щодо наявності або відсутності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення узгодженого податкового зобов'язання (податкового боргу) в судовому порядку.
Стосовно доводів відзиву про неправомірність дій позивача, вчинених при складанні відносно неї податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (що полягає, зокрема, у порушенні строків винесення таких рішень та неправильності у розрахунках сум податків), то такі суд відхиляє, адже згідно з наявними у справі матеріалами борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідача наразі відсутній. Зокрема, як вбачається зі службової записки головного державного інспектора Кіцманського відділу по роботі з податковим боргом від 01 квітня 2025 року №169/24-13-13-10-06, управлінням оподаткування фізичних осіб 31 березня 2025 року проведено коригування інтегрованих карток платника податків по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, станом на 01 квітня 2025 року згідно даних ІКС «Податковий блок» заборгованість по вказаному податку відсутня.
Отже, доводи відзиву не спростовують обставин наявності у відповідача податкового боргу у розмірі 60116,09 грн. Зазначена сума грошового зобов'язання не сплачена відповідачем, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Суд повторно наголошує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 лютого 2019 року справа №824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи відповідачем суду не подано.
Твердження відповідача, викладені у відзиві, не спростовують доводів позову.
Отже, оскільки відповідач не сплатив нараховане грошове зобов'язання у встановлений законом строк, то таке підлягає стягненню в судовому порядку.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 60116 (шістдесят тисяч сто шістнадцять) грн 09 коп, з яких: до Державного бюджету - 31220 (тридцять одна тисяча двісті двадцять) грн 48 коп., до місцевого бюджету - 28895 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 61 коп.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 44057187); відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.П. Лелюк