про залишення без розгляду частини позовних вимог
06 листопада 2025 року справа № 580/10381/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2022 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р (ІІ) та відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і . доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 основну пенсію у розмірах не менше восьми мінімальних пенсій за віком, передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Ухвалою від 19 вересня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду залишив позовну заяву без руху для подання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
03.10.2025 до суду надійшла заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою від 07 жовтня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Під час вирішення питання щодо звернення із цим позовом в межах строку звернення, суд зазначає таке.
Ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою здійснити перерахунок позивачці пенсії з 11 вересня 2022 року, виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 № 340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Про факт невиплати позивачці пенсії з 11 вересня 2022 року, виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком, останній мало бути відомо принаймні з жовтня 2022 року, тобто з моменту отримання пенсії за вересень 2022 року. У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій з метою з'ясування розміру пенсії позивачка не надала.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що отримання позивачкою листа відповідача від 26.08.2025 у відповідь на її заяву від 29.07.2025 не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення за захистом саме цих прав.
З огляду на викладене, з моменту отримання пенсії за вересень 2022 року у позивачки виникли підстави для звернення з вимогами, зазначеними в цій позовній заяві, тому саме з цього моменту розпочинає перебіг шестимісячний строк звернення в суд.
Разом з тим, позивачка звернулась в суд з цим позовом 15.09.2025, тобто з пропуском строку звернення, визначеним частиною 2 статті 122 КАС України.
Під час вирішення питання щодо строку звернення з вимогами, зазначеними в цій позовній заяві, суддя також враховує висновок Верховного суду, який викладений у постанові від 15 квітня 2025 року у справі № 460/11202/24 та висновок Верховного суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, який викладений у постанові від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24.
Позивачка вважає строк звернення не пропущеним та зазначає, що цій категорії справ процесуальні правовідносини, що їх передбачено ст. 122 КАС України, мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, зокрема норм пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України (на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю особи, строк звернення до суду (позовна давність) не поширюється. Звернула увагу, що Конституційний Суд України в Рішенні № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди.
Під час надання оцінки вказаних покликанням позивачки, суд врахував таке.
Позивачка покликається на рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року у справі № 3-333/2018, пунктом 1 якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 54 частину 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 частини 3 цього закону в редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 540/5397/21 дійшов висновку про те, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення (п. 29 вказаного рішення).
З огляду на викладене, після оприлюднення рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)2021 від 07 квітня 2021 року у позивачки виникли підстави для звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячний строк звернення в суд.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного суду, викладеному у постанові від 21 жовтня 2025 року у справі № 460/10097/24, згідно з яким, після оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 особа, яка отримала пенсійну виплату, в розмірі меншому ніж встановлено частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила може бути випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Щодо обґрунтування заяви в тій частині, що позивачка оскаржує дії відповідача щодо протиправності виплати пенсії за нормою закону, яка визнана неконституційною, як у 2021 році так і в 2024 році (Рішення Конституційного суду України від 03.04.2024 № 4- р(І)/2024), суд зазначає таке.
Пунктом 1 рішення від 3 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 Конституційний Суд України вирішив визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796ХІІ зі змінами.
Разом з тим, у пункті 2 резолютивної частини цього рішення Конституційний Суд України вказав, що частина третя статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796ХІІ зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
Суд звертає увагу, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом та вимоги щодо перерахунку пенсії є різними за своєю правовою природою, у зв'язку із чим на спірні правовідносини не можуть бути поширені положення ст. 268 ЦК України.
Висновки ж Конституційного Суду України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(I)/2024, на які також покликається позивачка у заяві, не охоплюють питання щодо строку звернення в суд з позовом у цій категорії спорів, а відтак ці доводи не утворюють поважних підстав для поновлення пропущеного шестимісячного строку звернення в суд з цим позовом.
З урахуванням зазначеного, вищезазначені покликання позивачки суд відхиляє.
Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Суд врахував, що позовна заява не містить обґрунтованих доводів із посиланням на відповідні докази, що підтвердили б об'єктивну неможливість своєчасного звернення із цим позовом.
З урахуванням зазначеного та враховуючи, що звернення позивачки щодо здійснення перерахунку пенсії не впливає на перебіг строку звернення в суд у цьому випадку, суд доходить висновку про неповажність заявлених причин пропуску строку звернення з позовом.
При цьому суд звертає увагу позивачки, що у випадку порушення її права та не відновлення його самостійно суб'єктом владних повноважень таке порушене право захищає суд шляхом розгляду відповідного позову, який поданий у встановлений законом строк.
Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про неповажність заявлених обставин та, як наслідок, необхідність залишення позову без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з 11.09.2022 до 14.03.2025.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату позивачці пенсії відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з 11.09.2022 до 14.03.2025 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала складена в повному обсязі та підписана 06.11.2025.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК