Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 листопада 2025 року справа №520/21965/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
за позовною заявою ОСОБА_2
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), в якій просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку позивачем;
- зобов'язати відповідальну особу відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про порушення правил військового обліку позивачем.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивачем до канцелярії суду подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позовну заяву.
Обґрунтовуючи вказану заяву позивач зазначив, що предметом спору є дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку позивачем. У силу специфіки вказаних дій - у подальшому незважаючи на їх оскарження до суду, позивач Зазначена заява обґрунтована тим, що на даний час відповідач цілком вірогідно може мобілізувати позивача.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача
Відповідно до частини першої, другої статті 1-2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Подібні висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Також, Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах передбачено, що у випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правоможний суд, можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов'язку на адміністративний орган влади.
Рекомендація закликає держави члени дотримуватись у своєму праві та практиці принципів, які застосовуються до тимчасового судового захисту стосовно адміністративних актів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є, зокрема, протиправність дій та бездіяльність відповідача, щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення правил військового обліку позивачем.
У заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо направлення на військового-лікарську комісію, проведення заходів щодо призову на військову службу за мобілізацією осіб офіцерського складу, вчинення всіх інших дій, перелік яких не є вичерпним на час розгляду забезпечить охоронювані законом права, обов'язки та законні інтереси позивача.
Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову та предмет позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки у разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Суд приймає до уваги висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
К контексті цього, варто зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується ефективний засіб юридичного захисту у разі порушення його прав.
У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах M.S.S. v. Belgium and Greece, § 290; Conka v. Belgium, § 75) неодноразово наголошено: засіб захисту має бути не лише формально доступним, але і ефективним за наслідками, тобто спроможним попередити або усунути порушення прав, а не лише констатувати його після того, як шкода вже настала.
Відтак, на думку суду, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.
Наведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо вчиняти будь-які дії щодо направлення на військового-лікарську комісію, проведення заходів щодо призову на військову службу за мобілізацією осіб офіцерського складу, вчинення всіх інших дій, перелік яких не є вичерпним, сприятиме забезпеченню розумного балансу між сторонами і на час розгляду забезпечить охоронювані законом права, обов'язки та законні інтереси позивача.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що для належного захисту прав позивача, його заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача, його заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення ОСОБА_2 на військового-лікарську комісію, проведення заходів щодо призову ОСОБА_2 на військову службу за мобілізацією осіб офіцерського складу до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №520/21965/25.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА