Справа № 500/3888/25
07 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача (військова частини НОМЕР_1 ) щодо відмови у звільненні з військової служби позивача ( ОСОБА_1 ) на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, зобов'язати відповідача (військова частини НОМЕР_1 ) звільнити з військової служби позивача ( ОСОБА_1 ) на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В даному випадку, враховуючи, що 18.05.2024, коли набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3363-ІХ, яким викладено в новій редакції ст. 23 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» було внесено зміни, якими поліпшувалося становище військовослужбовців. Просить врахувати, що ОСОБА_1 звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у момент, коли діяли відповідні підстави.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що за результатами розгляду рапорту старшого солдата ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у його задоволенні, про що військовослужбовця було повідомлено належним чином. Рішення про відмову у задоволенні рапорту старшого солдата ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на укладений із ним контракт не поширюється дія пп. “ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Просить врахувати, що до 18.05.2024 пункт 3 частини п'ятої ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» не містив такої підстави для звільнення з військової служби як закінчення строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, а тому застосування до спірних правовідносин пп. “ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» є невиправданим та таким, що не відповідає нормам ст. 58 Конституції України, адже норма, якою було встановлено строки служби на момент укладення контракту із ОСОБА_1 , не вказувала на те, що підставою для його закінчення є закінчення строку контракту, укладеного під час дії правового режиму воєнного стану.
Ухвалою суду від 24.07.2025 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити повністю.
Представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких просить позов задовольнити повністю. Серед іншого, просить врахувати, що станом на квітень 2025 року позивач мав право на звільнення з військової служби за п.п. "ж" п.3 частини п'ятої ст. 26 Закону №2232 (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він реалізував, звернувшись до командира Військової частини.
Представник Військової частини НОМЕР_1 подав до суду додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
27.07.2022 між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки.
У відповідності до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2024 за №269, ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 з 11.10.2022 по теперішній час.
Згідно з довідкою №346 від 03.04.2023, позивач в період з 16.10.2022 по 20.01.2023, з 30.01.2023 по теперішній час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, а саме: у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, укладеного ним з командиром військової частини НОМЕР_3 27 липня 2022 року строком на 3 роки.
Однак, відповіді на вказаний рапорт позивач не отримав. Суд також зазначає, що відповідачем до відзиву на позовну заяву відповіді на вказаний рапорт надано не було.
З повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом №2334 від 18.06.2025 та наданого у відповідь на адвокатський запит від 05.06.2025 за вих. №403 вбачається, що у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби командиром військової частини НОМЕР_1 відмовлено. Вказане рішення мотивовано тим, що контракт з ОСОБА_1 укладено 27.07.2022 року, тобто до 18.05.2024, коли набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3363-ІХ, яким викладено в новій редакції ст. 23 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», а тому вказана норма зворотної дії у часі не має і до ОСОБА_1 не може бути застосовано підпункт “ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на теперішній час.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 (далі по тексту Закон №2232).
Статтею 1 Закону №2232 регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232).
Відповідно до частини 2 цієї статті, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. А частиною 3 цієї статті визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232).
Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543 (далі по тексту Закон №3546) визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Як встановлено судом, 27.07.2022 між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_3 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на 3 роки.
Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно пункту 1 Положення, цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно пункту 2.12 Розділу ІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, контракт про проходження військової служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35 Положення.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 225 XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
- під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом З частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Позивачеві повідомлено про відмову в звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з закінченням строку контракту укладеного під час дії воєнного стану з підстав того, що норма підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка набула чинності 18.05.2024 року, не може бути застосована до контракту, який було укладено до набрання чинності зазначеною нормою (27.07.2022).
Між тим, суд вважає, що закінчення строку контракту позивача, як юридичний факт, відбулось під час дії положень законодавства, визначених підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Закінчення строку дії контракту є безумовною підставою, передбаченою підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», для звільнення з військової служби.
Із настанням обставини закінчення строку контракту у військовослужбовця виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління - обов'язок забезпечити його реалізацію.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, аналізуючи питання дії нормативно-правових актів у часі, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 вказала, що у разі, якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 року в справі №990/56/24 зазначив, що якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.
Між тим, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Однак, відповідачем таке рішення про відмову до суду не подано, та матеріали даної справи такого рішення не містять. При цьому, позивач також вказує, що відповіді на його рапорт позивач не отримував.
Таким чином, у спірному випадку належним способом захисту порушеного позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби позивача на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, зобов'язання відповідача розглянути у передбачений законом спосіб рапорт позивача вх.№5197/а від 16.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути у передбачений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 вх.№5197/а від 16.05.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено ті підписано 07 листопада 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ),
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.